Зміст
  • Розділ 1.1. Цей жорстокий чарівний світ
  • 1.2
  • 1.3
  • Розділ 2.1. Правда, що не має значення
  • 2.2
  • 2.3
  • Розділ 3.1. Без шансу на порозуміння
  • 3.2
  • 3.3
  • Розділ 4.1. Нові слова і старі обличчя
  • 4.2
  • 4.3
  • Розділ 5.1. Провал на всіх фронтах
  • 5.2
  • 5.3
  • Розділ 6.1, Знайомий незнайомець
  • 6.2
  • 6.3
  • Розділ 7.1. Через ліжко до знань
  • 7.2
  • 7.3
  • Розділ 8.1. Що не вбиває, робить дивнішим
  • 8.2
  • 8.3
  • Розділ 9.1. Гра на роздягання
  • 9.3
  • 9.2
  • Розділ 10.1. Доросле кіно
  • 10.2
  • 10.3
  • Розділ 11.1. Обіцяна принцу
  • 11.2
  • 11.3
  • Розділ 12.1. Грізний і закоханий
  • 12.2
  • 12.3
  • Розділ 13.1. Знайомство з батьками
  • 13.2
  • 13.3
  • Розділ 14.1. Ще один монстр
  • 14.2
  • 14.3
  • Розділ 15.1. Ідеальний чоловік
  • 15.2
  • 15.3
  • Розділ 16.1. Неприємні питання, марні відповіді
  • 16.2
  • 16.3
  • Розділ 17.1. Обійми великої політики
  • 17.2
  • 17.3
  • Розділ 18.1. Влада, кохання і розплата
  • 18.2
  • 18.3
  • Розділ 19.1. Свобода вибору
  • 19.2
  • 19.3
  • Розділ 20.1. Мрія
  • 20.2
  • 20.3
  • Розділ 21.1. Торг без права на помилку
  • 21.2
  • 21.3
  • Розділ 22.1. Принади дикої природи
  • 22.2
  • 22.3
  • Розділ 23.1. Батьки, діти й помилки
  • 23.2
  • 23.3
  • Розділ 24.1. Брехня заради правди
  • 24.2
  • 24.3
  • Розділ 25.1. Дурість ціною в життя
  • 25.2
  • 25.3
  • Розділ 26.1. Урок історії для юної леді
  • 26.2
  • 26.3
  • Розділ 27.1. Чудеса і сумніви
  • 27.2
  • 27.3
  • Розділ 28.1. Прості радощі складних людей
  • 28.2
  • 28.3
  • Розділ 29.1. Обов’язки, можливості і бажання
  • 29.2
  • 29.3
  • 20.2

    – Патрік Макалістер? – питальним тоном зреагував шаєрон Вікард. – Як ви могли помітити, Долінея не… Ох ти ж! Гей, хлопці! Сюди!

    Ні, Патрік не кинувся на нас із криком: «Життя віддам за Ластонію!» Він знепритомнів. Упав на жорстку траву нерухомою колодою. Зомлів як трепетна панянка!

    Щоправда, не через каяття. Принаймні його останні слова звучали не як: «Пробач, Аню, я зробив жахливу помилку», а як: «Дракон-засновник! Це не легенда!»

    Під Драконом-засновником мався на увазі, ясна річ, Рік. Його золотиста луска-«обладунки» справила на Патріка незабутнє враження. Підозрюю, зустрічі з повністю лускатим Елідієм Мандрівником Макалістер не пережив би.

    І цю людину я вважала ідеальним чоловіком… Яка ганьба!

    Потім підбігли люди у формі і медики, почали повертати ластонця до тями.

    – Петро? – глузливо промовив шаєрон. – Старий знайомий? Красунчик… Вічне кохання чи просто інтрижка?

    – Пів побачення, – відрізала я. – Цього достатньо, щоб побачити душу чоловіка.

    – Еге ж, достатньо, – реготав Вікард. – Особливо коли друга половина побачення перетворюється на аукціон ексклюзивних повій.

    – Ти переходиш межу, – спинив його Рік. – Раджу вибачитися.

    Грубувата фізіономія шаєрона зобразила удаваний переляк:

    – Щось не так, леді? Хіба ви не з тих правдолюбок, які називають речі своїми іменами?

    – Віку, охолонь!

    Я заспокійливо поплескала Ріка по спині. Цілком безпечний жест, якщо стежити за напрямком лусочок. Головне – не забутися і не погладити «проти шерсті».

    – Ви, як завжди, маєте рацію, сіре – Я посміхнулась шаєрону. – Будьте люб’язні, задовольніть мою цікавість. Про обставини моєї появи в Долінеї вам розповів ваш начальник дізнавач Кано? Дуже тямущий фахівець. Ви могли б багато чому в нього навчитися, якби хоч трохи приструнили своє его.

    Вікард ледь не вибухнув від злості:

    – Знайте своє місце, леді! Ви нічого не розумієте в нашій роботі!

    – Точно. Зате я добре розбираюся в зарозумілості та егоїзмі. Бажаєте проконсультуватись із цього приводу?

    «Що ти верзеш? Тобі ж потрібна підтримка, а не ворожнеча. Вони з Кано самі розберуться. Дізнавач – не дитина, його захищати не треба», – як завжди, внутрішній голос давав правильні настанови.

    На щастя, Патрік очуняв якраз вчасно, щоб конфлікт згас сам собою.

    Шаєрон просвітив Макалістера щодо претензій Долінеї і зажадав зустрічі з головним. Ні, не з маріонетками на кшталт Уштера Отта – з самим Мануелем Керейрою. Ластонець одразу ж поклявся, нібито ніякого Керейри знати не знає, і запевнив, що має всі повноваження для переговорів.

    – Макалістер? – Я схилялась до того, що це правда відсотків на тридцять. – Макалістер, Андрєєв, Керейра, Ігнатьєва, Сон… «МАКІС». Керейра головний, і його ім’я в центрі. Андрєєва він цінував більше, ніж Жаклін… Андрєєв навіть вважав себе досить важливим, щоб уникнути вибухового імпланта. Жаклін – ні. А ти, Петре? В ієрархії «МАКІС» ти на одному рівні з Жако Лей. Не боїшся, що одного разу прокинешся з діркою в голові? О, пробач. Правильно буде – не прокинешся через дірку в голові.

    Другої непритомності Патрік не продемонстрував, і то добре. Зблід, затремтів, позадкував до дверей… Уперся спиною в кам’яну стіну і начебто віднайшов стійкість.

    – Чому ви… Чому… – Він усе ще не міг дивитися на Ріка без здригання, хоч йому й пояснили, що перед ним не стародавнє чудовисько, а його нащадок. – Ластонії відомо про гени Дракона. Багато ваших правителів мали деякі… е… здібності. Але у всіх легендах золота луска – ознака тільки Дракона-засновника!

    – Гаразд, – легко погодився Рік. – Вважайте мене Драконом Нордесом, якщо вам стане легше. Але нас сюди привели не легенди, а реальність. Ластонія повинна відповісти за свої злочини.

    – Андрєєв… Тобто Уштер Отт мертвий?

    Шаєрон показав кольоровий знімок – той самий, що підкинули Жаклін Сон.

    – Не впізнаєте манеру фотографа?

    Патрік закотив очі і здався. Як на мене, занадто легко, але Вікард сприйняв це як особисту перемогу і не відчув каверзи.

    Кваплива промова Макалістера зводилась до того, що він ні про що не знав, але підозрював: відбувається щось погане. З Керейрою особисто не зустрічався, імплант сприймає як технічну підмогу для зв’язку з колегами, про бомбу ніколи не чув.

    Усе це вимовлялося з таким чесним обличчям, що мене занудило. Він брехав настільки щиро, що іншим часом я б повірила! Я й повірила, до речі. В своєму минулому житті, нехай тільки у слова про те, що я йому подобаюсь… Покидьок!

    – Ви не зустрічалися з Керейрою? – перервав його просторікування Рік. – З Мануелем чи з Айрою? Вибачте, з Аріною?

    Патріка понесло в інший бік. Він завів примітивну пісеньку про дружбу і кохання, про підступи долі, про злого батька і слухняну доньку… Жалюгідне патякання. Навіть Вікард миттю зрозумів, що нам замилюють очі.

    – Хм… А я сподівавсь із вами порозумітися, – гримнув похмуро. – Нічого, в наших катівнях у вас швидко розв’яжеться язик. Леді Анна може це підтвердити.

    – Гарантую. – Я згадала музей. – Інструментів у них достатньо, збереглися з часів Дракона-засновника. І… Стривайте-но! – Разом із думкою про палац мені спала нова ідея. – У вашому посольстві майже немає вікон!

    Вікард хмикнув, але вікнами не зацікавився – натомість повернуся до погроз. Маю визнати, йому чудово вдавалось виводити людей із рівноваги. На той час, коли я визначилася з метою, Патрік перейшов до третьої версії ластонських подій. Звучала вона відверто надумано і ґрунтувалася на місцевих легендах про безсмертного Дракона. Мовляв, Керейра жадає вічного життя і готується укласти угоду з Драконом-засновником. Решта членів «МАКІС» працюють на чистому ентузіазмі. Навіть на імплант погодилися заради безсмертя! На «запобіжник від зради». Ну хіба не маячня?

    – Можна мені туди? – Я вказала на замок. – Просто подивитись. Самі ж говорили, що військові усе перевірили, небезпеки немає.

    Шаєрон питання проігнорував. Рік із сумнівом похитав головою, але причин заперечувати не знайшов.

    – Ти щось задумала?

    Я кивнула:

    – Ходімо зі мною. Впевнена, вона була тут. У нас під носом!

    – Айра Керейра? – Він уважно оглянув масивну споруду, що ніби нависала над Далайною. – Під час обшуку не знайшли жодної жіночої речі.

    – Вона жила в Долінеї, але не на підводному човні. Які ще варіанти?

    – В будинку майбутнього чоловіка?

    – З лабораторією в підвалі? Та ще й Патрік приходив у гості? Сумніваюся.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.