Зміст
  • Розділ 1.1. Цей жорстокий чарівний світ
  • 1.2
  • 1.3
  • Розділ 2.1. Правда, що не має значення
  • 2.2
  • 2.3
  • Розділ 3.1. Без шансу на порозуміння
  • 3.2
  • 3.3
  • Розділ 4.1. Нові слова і старі обличчя
  • 4.2
  • 4.3
  • Розділ 5.1. Провал на всіх фронтах
  • 5.2
  • 5.3
  • Розділ 6.1, Знайомий незнайомець
  • 6.2
  • 6.3
  • Розділ 7.1. Через ліжко до знань
  • 7.2
  • 7.3
  • Розділ 8.1. Що не вбиває, робить дивнішим
  • 8.2
  • 8.3
  • Розділ 9.1. Гра на роздягання
  • 9.3
  • 9.2
  • Розділ 10.1. Доросле кіно
  • 10.2
  • 10.3
  • Розділ 11.1. Обіцяна принцу
  • 11.2
  • 11.3
  • Розділ 12.1. Грізний і закоханий
  • 12.2
  • 12.3
  • Розділ 13.1. Знайомство з батьками
  • 13.2
  • 13.3
  • Розділ 14.1. Ще один монстр
  • 14.2
  • 14.3
  • Розділ 15.1. Ідеальний чоловік
  • 15.2
  • 15.3
  • Розділ 16.1. Неприємні питання, марні відповіді
  • 16.2
  • 16.3
  • Розділ 17.1. Обійми великої політики
  • 17.2
  • 17.3
  • Розділ 18.1. Влада, кохання і розплата
  • 18.2
  • 18.3
  • Розділ 19.1. Свобода вибору
  • 19.2
  • 19.3
  • Розділ 20.1. Мрія
  • 20.2
  • 20.3
  • Розділ 21.1. Торг без права на помилку
  • 21.2
  • 21.3
  • Розділ 22.1. Принади дикої природи
  • 22.2
  • 22.3
  • Розділ 23.1. Батьки, діти й помилки
  • 23.2
  • 23.3
  • Розділ 24.1. Брехня заради правди
  • 24.2
  • 24.3
  • Розділ 25.1. Дурість ціною в життя
  • 25.2
  • 25.3
  • Розділ 26.1. Урок історії для юної леді
  • 26.2
  • 26.3
  • Розділ 27.1. Чудеса і сумніви
  • 27.2
  • 27.3
  • Розділ 28.1. Прості радощі складних людей
  • 28.2
  • 28.3
  • Розділ 29.1. Обов’язки, можливості і бажання
  • 29.2
  • 29.3
  • 12.3

    – Вона не частина експозиції! – гримнув шаєрон, вилізаючи з люка.

    – Із задоволенням! – Я схопила юнака під руку і потягла до фотографа, що чекав неподалік. – Усміхаймося!

    Вікард висмикнув хлопчину з моєї хватки як корок.

    – Технічна перерва! – гаркнув на туристів.

    Вони зникли з поля зору менше ніж за хвилину, а фотограф спробував сховатись за триногою, та й застиг, не наважуючись забратися геть.

    Поки шаєрон пропалював його поглядом, я оцінила шляхи відступу. Найпростіше – повернутися в таємний хід і сподіватись, що вдасться відкрити лаз у музей. Варіант другий – піти за туристами, але доведеться пробігти повз Вікарда, який обов’язково кинеться мене ловити і опиниться в лікарні. Третій – вдати, наче я збираюся грати в лови на березі, а коли супротивник відвернеться, застосувати варіант номер два. Десь там є охорона. Мене, як зазвичай, заарештують і замкнуть, зате шаєрон заспокоїться і не робитиме дурниць.

    – Просто віддай його мені. – Він припинив мучити фотографа і, насупившись, повільно пішов до мене. – Віддай, і ніхто не постраждає.

    «Сказав головний претендент на страждання», – я відступала спиною вперед, стежачи, щоб не спіткнутися на кам’янистому березі і не ускладнити життя собі й Долінеї.

    – Що саме? – Крізь тонкі підошви дуже чітко відчувалися гострі камінчики. – Імпланта в мене вже немає. Чесно. Запитайте Роксі, або шаєра, або Кано…

    – Камеру Жаклін! Швидко!

    Я мимоволі торкнулася кишені, в якій недавно лежав відібраний Рікадором фотоапарат.

    – Вона у шаєра! – викрикнула, озираючись. Край берега наближався надто швидко. – У Рікадора ріє Нордеса, вашого брата! А ви звідки взагалі про неї знаєте? Жаклін уже заарештували?

    На лобі шаєрона здулися вени. Він з хрускотом стиснув кулаки і немов постарів на десять років.

    – Ти! – Його палець вказав на мене, і це не обіцяло нічого доброго. – Погань! Як ти посміла лізти в мої справи?!

    – Ну вибачте! Але Ендер теж бачив, що ви відпустили свою подружку! Він перший на неї доніс! Вона ж намагалася його приспати!

    – Що?!

    До мене дійшло, що ми говоримо про різні речі.

    – Жаклін затримали через Ендера, а не через фотокамеру. – До води залишалося метрів зо два, і відступати далі я не збиралася. – Про фотоапарат ніхто не знав, поки шаєр випадково його не намацав.

    – Цей зануда встиг тебе обмацати?!

    – Він зловив мене на сходах! – ляпнула я і майже відразу зрозуміла: репутацію Рікадора ця заява не відновила.

    Але Вікарда мало турбував моральний образ брата.

    – Ти дивилась? – Обличчя шаєрона перетворилося на байдужу маску.

    – Як ви дізнались, що фотоапарат у мене?

    Ми з хвилину свердлили одне одного поглядами.

    – Мені донесли, – мій співрозмовник здався першим. – Доброзичливець.

    – Рола? – припустила я, адже досвідчене око покоївки могло помітити іншосвітську штучку. – Або Роксі? – Вона теж надто пильно дивилася на мій сарафан.

    Вікард не відповів, але мені здалося, що з ідеєю щодо Роли я вгадала.

    – Ти бачила знімки?

    Збрехати чи зізнатися? У першому випадку він, можливо, залишить мене в спокої. У другому – напевно спалахне люттю.

    «Я ж збиралася віддати йому фотоапарат і розповісти все. Ризикнути?» – я про всяк випадок зробила крок назад.

    – Так.

    – Що на них?

    – Шаєр, Валері, невідомий чоловік і щось із музею.

    – А відео?

    – Звідки Ви…

    Я осіклася. На Ендера не подіяв транквілізатор Жаклін. Шаєрон назвав це біологією. Якась родова несприйнятливість до синтетичних препаратів? Горезвісна магія, яка ніби як додається до чужого світу за замовчуванням?

    Ймовірно, і Вікард залишався при здоровому розумі й твердій пам’яті, незважаючи на укол. Він усвідомлював все і прикидався… Наскільки ж чокнутим треба бути, щоб таке витерпіти?!

    – Відео! – шаєрон підвищив голос.

    – Співчуваю, – прошепотіла я, відступаючи ще на крок. – Жаклін діяла підло і жорстоко. Прошу вибачення за неї, за Ластонію і за мій світ.

    Він раптом посміхнувся. Не те щоб дружньо, але його фізіономія більше не нагадувала ілюстрації з книг про маніяків-убивць.

    – Жаклін – така ж маріонетка, як і ви, леді, – прошипів спокійніше і навіть звертаючись на «ви». – Різниця в тому, що у вас, виявляється, гени, а вона беззахисна.

    «Долінейці пояснюють мою колючо-ріжучу голову спадковістю? Мама буде в захваті», – я кинула швидкий погляд через плече і поспішно повернулася на попередню позицію, залишивши між собою і річкою цілих пів метра.

    – Шаєр бачив?..

    Цього я не знала, про що сказала відверто. Ще раз вибачилася за безчесні методи своїх співвітчизників і збільшила відстань до води на метр.

    – На записі немає нічого важливого, – Вікард наче остаточно заспокоївся. – Згодні? Жаклін заарештують за напад на Ендера. Не треба ворушити мою історію.

    Я кивнула. Жінка з «МАКІС» не вивідала нічого путнього. Вона розлютувалася, почувши замість страшної таємниці про безсмертного Дракона загальновідомі історичні факти. Решта – їхнє з шаєроном особисте життя.

    – Коли Рікадор накаже вам включити відео, ви його видалите, – продовжував Вікард. – Натомість я відповім на всі ваші запитання.

    – Він уже напевно його подивився. Там все дуже просто вмикається.

    – Отже, ви не варті витраченого часу.

    – При чому тут я?! Все залежить від шаєра. Якщо вдасться, я видалю компромат! Обіцяю! Але…

    Вікард крутнувся на п’ятах, разом втративши до мене інтерес.

    – Видалите – поговоримо, – заявив, не обертаючись. – До речі, з вас вийшла якісна Ньепа. Коли вилетите з палацу і з життя Рікадора, подумайте про роботу в музеї.

    «Ну і як виконаю завдання?» – мене мучили сумніви.

    Не факт, що ризик того вартий. Шаєрон міг обманювати. Відповіді на питання в обмін на крихітну послугу – занадто невигідна для нього угода.

    Неяскравий спалах місцевого фотоапарата на мить мене засліпив. Я заплющила очі долонею і грізно крикнула осмілілому фотографу, що знімки з Ньепою дорого коштують.

    – Ньепа… – почула у відповідь сиплий шепіт.

    Доносився він від річки і супроводжувався сплеском.

    – Ой-е… – Фотограф знову зник за триногою. – Починається…

    Я повернулася до води і дуже сподіваюся, що універсальний перекладач не зміг перекласти слова, що злетіли з губ.

    Переді мною стояло сіре лускате чудовисько. Не тварина. Не хвостате. Не крилате. Схоже на те, що красувалося на мозаїках у коридорі п’ятого поверху, але дещо… Хм… Людяніше?

    Варто було тікати? Мене теж відвідала ця ідея. Ось тільки на голові монстра височіла корона – точно як моя, але видима! Це вимагало вивчення, і я придушила крики здорового глузду.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.