Зміст
  • Розділ 1.1. Цей жорстокий чарівний світ
  • 1.2
  • 1.3
  • Розділ 2.1. Правда, що не має значення
  • 2.2
  • 2.3
  • Розділ 3.1. Без шансу на порозуміння
  • 3.2
  • 3.3
  • Розділ 4.1. Нові слова і старі обличчя
  • 4.2
  • 4.3
  • Розділ 5.1. Провал на всіх фронтах
  • 5.2
  • 5.3
  • Розділ 6.1, Знайомий незнайомець
  • 6.2
  • 6.3
  • Розділ 7.1. Через ліжко до знань
  • 7.2
  • 7.3
  • Розділ 8.1. Що не вбиває, робить дивнішим
  • 8.2
  • 8.3
  • Розділ 9.1. Гра на роздягання
  • 9.3
  • 9.2
  • Розділ 10.1. Доросле кіно
  • 10.2
  • 10.3
  • Розділ 11.1. Обіцяна принцу
  • 11.2
  • 11.3
  • Розділ 12.1. Грізний і закоханий
  • 12.2
  • 12.3
  • Розділ 13.1. Знайомство з батьками
  • 13.2
  • 13.3
  • Розділ 14.1. Ще один монстр
  • 14.2
  • 14.3
  • Розділ 15.1. Ідеальний чоловік
  • 15.2
  • 15.3
  • Розділ 16.1. Неприємні питання, марні відповіді
  • 16.2
  • 16.3
  • Розділ 17.1. Обійми великої політики
  • 17.2
  • 17.3
  • Розділ 18.1. Влада, кохання і розплата
  • 18.2
  • 18.3
  • Розділ 19.1. Свобода вибору
  • 19.2
  • 19.3
  • Розділ 20.1. Мрія
  • 20.2
  • 20.3
  • Розділ 21.1. Торг без права на помилку
  • 21.2
  • 21.3
  • Розділ 22.1. Принади дикої природи
  • 22.2
  • 22.3
  • Розділ 23.1. Батьки, діти й помилки
  • 23.2
  • 23.3
  • Розділ 24.1. Брехня заради правди
  • 24.2
  • 24.3
  • Розділ 25.1. Дурість ціною в життя
  • 25.2
  • 25.3
  • Розділ 26.1. Урок історії для юної леді
  • 26.2
  • 26.3
  • Розділ 27.1. Чудеса і сумніви
  • 27.2
  • 27.3
  • Розділ 28.1. Прості радощі складних людей
  • 28.2
  • 28.3
  • Розділ 29.1. Обов’язки, можливості і бажання
  • 29.2
  • 29.3
  • 18.2

    ***

    Години летіли, я зображувала безмовну тінь… Не скажу, що це було жахливо, але тримати язик за зубами виявилося важкувато. Особливо в присутності дам, чиї моральні принципи стали жертвами мого одягу, і чоловіків, що норовили поглядами протерти дірку в моїй спині.

    Шаєр займався повсякденними справами, і незабаром я почала йому співчувати. Неподалік, у кабінеті дізнавача, творилася історія, а ріє Нордесові доводилось перебирати папірці! Не дивно, що він вічно усім незадоволений. Я б теж не раділа такому життя.

    Рутину перервав посланець від Кано, який несміливо повідомив, що кількома поверхами нижче ховається репортер, причому з портативною апаратурою. Виганяти його чи дозволити зняти компромат?

    – Дочекайтеся, поки він ступить на закриту територію, і влаштуйте показовий арешт, – розпорядився Рікадор. – Нехай цінність фотографій зросте. Наступних двох теж під замок, а третього зробимо щасливчиком.

    Агент зник без уточнень, зате шаєр зволив помітити, що за вікном опускаються сутінки.

    – Зголодніла?

    Я кивнула.

    – Облиш це, Аню. Я заборонив тобі розмовляти не всерйоз.

    Угу, звичайно. І олівцем ти в мене кидав заради забави, а не тому, що я занадто голосно дихала. І змінив гнів на милість не через нагадування про журналістів. І ім’я правильно вимовляєш від чудесного осяяння. І тикаєш знову винятково від гарного настрою. Ну хто в таке повірить?!

    – Повечеряємо?

    Добродушний тон ясніше ясного давав зрозуміти: назрівають неприємності. За стерпне ставлення Рікадора розплачуватись доведеться кров’ю. Сподіваюся, не в буквальному сенсі.

    – Із задоволенням прийму вашу пропозицію, сіре.

    Він скривився, але швидко себе опанував:

    – Ходімо.

    Чому б і не піти? У мене з ранку росинки в роті не було, та й підкріпитися перед лякаючою невідомістю не завадить.

    Біля дверей шаєр ледь не зіткнувся з дізнавачем.

    – Ви занадто невчасно, Кано. Якщо це не терміново…

    – Терміново, сіре.

    І… Угум, мій статус миттю повернувся до колишнього. Я вирушила до своїх покоїв-клітки, Рікадор – рятувати країну.

    «…снайперська гвинтівка… Ендер…» – ось єдине, що пощастило почути, а потім стулки ліфта зачинились і відгородили мене від новин.

    І де в цьому житті справедливість? Напевно йшлося про снайпера, який влаштував нам із Ріком незабутню ніч у вежі Самотності. Цілився той лиходій саме в мене! То чому ж я маю йти спати?! Я, між іншим, зацікавлена сторона!

    – Де знайшли гвинтівку? На території палацу? У Далайні? В Пониззі? Може, в Душогубці?

    На цьому мої знання долінейської географії закінчувалися. Втім, я могла не старатись – кам’яні обличчя охорони не відреагували на жодне слово.

    – Снайпера впіймали? Хто він? Ластонець чи найманець?

    За ті кілька хвилин, що ми крокували від ліфта до моєї обителі, я встигла вдосталь наговоритися сама з собою. На відміну від помічниці Роксі, вояки вміли тримати язика за зубами – або, можливо, не знали, яка «термінова справа» вимагала участі шаєра.

    Невидима луска повернулася незабаром після того, як я залишилась на самоті. На душі було тривожно і моторошно. Звісно, Ріка побачити не вийде. Навіть якщо Рікадор не планував мене обманювати, він надто зайнятий, щоб пам’ятати про обіцянки.

    Навмання понажимавши кнопки кухонного ліфта, я отримала морозиво, торт і сир із цвіллю. Не найгірша вечеря у моєму житті…

    Потім трохи поекспериментувала з силовим полем – як учив Рік, використала уяву. Зіпсувала диван, разом із пилом знищивши і ворс оббивки, спотворила підлогу… Вирішила, що дрібне шкідництво – це нерозумно, і спробувала продірявити стіну. Зазнала поразки, під час прибирання знову зачепила підлогу… Здалася – судячи з усього, надздібності призначались лише для позбавлення від забруднень і були зовсім слабкими.

    Запищав кухонний ліфт. Я глянула на годинник, але до вечері за розкладом залишалося досить довго.

    За заслінкою виявився розкішний букет. Айвія – так начебто називав ці великі квіти з солодким ароматом шаєрон Ендер. От же кортить людині… Він боїться мене як вогню, а все одно ніяк не заспокоїться. Ніби причарували його… І коли очікувати неприємний візит?

    «Не неприємний, а корисний», – я закрила ліфт.

    Хоч хтось із ріє Нордесів жадає моєї компанії. Гріх не скористатися ситуацією.

    – Крихітко-кішко, чому ти сидиш у темряві? – долинуло від дверей.

    «І який ідіот тебе сюди впустив? Хіба охорона не повинна тримати мене окремо від людей? З іншого боку, Кано правду сказав: шаєрону ніхто не указ», – я начепила усмішку і повернулася до того, хто ввійшов.

    – Добрий вечір, сіре. Як справи?

    Ендер клацнув вимикачем, і вітальню залило неяскраве жовтувате світло.

    – Прекрасно, леді. Готові до спілкування?

    Я запевнила себе, що терпіння оцінять на небесах.

    – Крихітко-кішечко, та ти не в гуморі? – Граючи незмінною нагайкою, шаєрон підійшов ближче. – Хто образив мою кицю?

    Шкіряні штани, розхристана сорочка, втягнутий живіт, розпатлане волосся, нахабна фізіономія – Ендер мав вигляд поганого хлопця і, схоже, вважав себе чарівним. І нехай. Йому потрібне спілкування – він отримає спілкування.

    – Мені б не завадило розважитися. Пограємо, сіре?

    На його обличчі промайнуло здивування, яке швидко змінилося передчуттям:

    – Ви читаєте мої думки, леді. Отже, ваші ідеї?

    Я б охоче загнала його в куток і витрусила все про Дракона-засновника, Ньепу і Ластонію, ось тільки шаєр навряд чи схвалив би мою самодіяльність.

    – Гра називається «Питання і відповіді». Хочете дізнатися більше про мене, сіре? Охоче надам вам право першого запитання.

    Шаєрон невдоволено смикнув куточком рота і клацнув нагайкою в повітрі. Він не був у захваті від моєї пропозиції, проте швидко виявив вигоду для себе.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.