Розділ 3.1. Без шансу на порозуміння
/Зі щоденника Аріни Керейри/
Вітаю, татусю, ти – абсолютний лузер! Розхвалена «Опальна принцеса» провалилася навіть без моєї допомоги. Необхідні технічні вдосконалення, так? Гвинт белькоче цю маячню, а ти тільки киваєш з розумним виглядом.
Ви всі невдахи! Ти купив надсекретне лайно, яке взагалі нічого не варте. Його і на добу не вистачило! Щоправда, я награлася вдосталь, але ти ж хотів світ завойовувати, а не розважати свою безправну доньку.
Розкидайся грошима, розкидайся… Не допоможе! Якщо сторона Х дізнається про експерименти, тобі кінець.
Відчуй, як це – бути на межі. Думаєш, посіпаки тебе виручать? Старий осел – паяц, фанатичка не в курсі справ, твоя підстилка мріє про королівське ліжко, а Патрік… Патрік буде моїм, тату. Обіцяю.
***
/Долінея/
– Леді, це найбезглуздіше виправдання, яке будь-коли звучало в цьому кабінеті! – гаркнув шаєрон.
– Я не брешу!
Як же йому пояснити, що принцу заманулося показати характер якраз у той час, коли я усвідомила, що не спостерігаю, а є головною дійовою особою? Що, на відміну від уявної Айри, Анюту-юриста не виховували в покорі і не готували до долі проданої іграшки! Що через недавню сесію у мене нерви здають! Що Ендер не вартий і нігтя чоловіка моєї мрії, із романтичної зустрічі з яким я потрапила до цього абсурдного світу! І що бісова свічка справді підпалила принца зовсім випадково!
Я хотіла поговорити з ним по-людськи й переконати, що куплена ним Айра Керейра – це хтось інший. Співпрацю пропонувала!
Так, учора, після поїздки в екіпажі й забобонних настанов покоївки, мені здавалося, що про прогрес тут і не чули, тому моїх знань вистачило б на крихітну технічну революцію.
На жаль, Ендера цікавила «кицюня», а не принцип роботи парового двигуна. Воно й зрозуміло: у них, я бачу, навіть полімери використовують. Але хіба це привід бити мене нагайкою?
Гаразд, замахуватись. Буду чесна: в плани принца начебто входили тільки загрози, а не реальне насилля.
Айру демонстрація сили позбавила волі до боротьби. Видавши заплутану тираду на кшталт: «Ні, пане, я не така, але ви настільки приголомшливі, що моє серце роздирають суперечливі почуття. Будьте наполегливішим, тому що переможців не судять, і одного разу тіло обов’язково мене зрадить», вона розтанула в уявному ароматі ванілі.
Тобто зникла з голови. Думаю, відключилася, щоб поринути у спостереження, не беручи особистої участі в сцені підкорення переляканої дворянки. Айра насолоджувалась тим, що відбувається, але вважала за краще, аби удари діставалися комусь іншому.
Мені, еге ж.
Я побажала, щоб тіло зраджувало її щоразу, коли їй закортить в туалет, і залишилася наодинці з дурнуватим принцом. Зопалу переказала теорію Дарвіна про еволюцію, пообіцяла відкрити цьому світу секрет виробництва бензину і терміново пригадати все, що вчила в школі про двигун внутрішнього згоряння.
Мудрування дало плоди: Ендеру стало нудно, і він попередив, що я починаю його розчаровувати. Впевнена, розповідь про каучук і гуму остаточно збила б принца з романтичного настрою, проте Ендер підійшов впритул і…
Айра не помилилася. Схоже, ця маніпуляторка добре знала таємниці жіночої душі.
Як вона і передбачала, мене зрадило тіло.
Так, зрадило! Клянусь, я не збиралась ні на кого нападати! Хотіла порозумітися цивілізованими методами, але рука сама взяла свічку і піднесла її до тонкої сорочки Ендера. Винятково в освітніх цілях, бо ж на краю свідомості якраз крутилися спогади про статтю щодо вогнетривкої тканини, яку я читала минулого тижня.
Світу, де бояться драконів, таке нововведення не зашкодило б. Принцу треба було не сипати цитатами з місцевого аналога посібника «Ази домінування для початківців», а прислухатися до моїх слів!
Решта – вина вінценосного телепня. Чому цей… Єдиний, здається? Так, чому Єдиний не дав йому трохи більше мізків або хоча б витримки? Ендер запанікував, влаштував собі невелике самоспалення і…
І його миттю врятували, а я вибираю між розстрілом і двадцятьма роками колонії. Де в цьому житті справедливість?
– Що ж, вражає. – Дізнавач вислухав мої сумбурні слова, не моргнувши оком. – Які одкровення… Таке скласти – талант потрібен.
– Ви мені вірите?! – На жаль, це скидалося на глузування, а не на розуміння.
Він скрививсь, однак припинив нависати наді мною і сів у крісло.
– Мушу визнати, Ластонія мене розчарувала, – кинув гордовито. – У неї величезний потенціал, але її агенти неповноцінні.
– Я не з Ластонії!
– Ну так, звичайно. Не бійтеся, леді Керейро, в Долінеї не страчують недієздатних осіб. Щойно лікарі підтвердять вашу неосудність, ви підете в стару добру Душогубку. До речі, ваші джерела невірно вас інформували. Душогубкою прозвали не річку, а вельми респектабельний заклад закритого типу біля її витоків. Вам там сподобається. Чи бажаєте припинити ігри і написати зізнання?
Задзвонив телефон. Ні, я не могла помилитися – пролунало оглушливе деренчання, зовсім як у антикварних апаратів.
Рука Вікарда пірнула під стільницю і витягла масивну металеву слухавку на товстому закрученому шнурі.
– Біля апарату. Ось як… Точний час?.. Свідки?.. Докази?.. Ясно. Ні, цей паяц Рендал мені нецікавий, так само як і його повії. Продовжуйте опитування, скоро буду.
«Принца Ендера вбили», – напрошувався висновок.
Якщо так, то напевно знову звинуватять мене. Я ж ластонська шпигунка, кілерка і вселенське зло одночасно.
Шаєрон натиснув якийсь важіль, розташований на нижній частині слухавки, і жбурнув її на стіл.
– Хто ваш куратор, леді? – запитав майже мирно. – Жако Лей? Чи Уштер Отт? Самі знаєте, Лей спробує вас врятувати, а Отт допоможе розпрощатися з цим світом.
«Отт відправить мене додому?» – я не відразу зрозуміла, про яке «прощання» йшлося.
– Мовчите? – Дізнавач по-своєму трактував затримку. – Добре, не руйнуватиму ваші ілюзії. Вірте й далі, що Ластонія оцінить вашу жертву. Кано! – адресувалося секретарю, який чекав за порогом. – Не проведете леді Керейру до її затишної кімнати з чудовим краєвидом на катівню?
Я підвелася, не чекаючи, коли мене витягнуть із кабінету силоміць. Нерозумно було сподіватися на зв’язний діалог. Вікард ріє Нордес настільки впевнений у своїй правоті, що просто не сприймає інші точки зору.
– Вас навіть корона не бентежить? – Оскільки моя доля вже визначилась, я більше не дбала про дипломатію. – По-вашому, вона входить у комплект спорядження ластонських агентів? Чи її презентував мені принц на знак вдячності за полум’яну ніч? А, може, вона – бонус до диби?
Ледь відчутний протяг підказав, що двері прочинились. Я повернулася, щоб іти за секретарем, однак важкий голос шаєрона мене зупинив:
– Кано, залиште нас.
«Тобто треба було вдавати, ніби у мене на голові нічого немає?» – я невпевнено відступила до виходу.
– Що ви знаєте про крадіжку корони, леді?
Мені спало на думку, що досі дізнавач не вів допит із пристрастю, а виконував рутинну, з його погляду – нестерпно нудну роботу. Вона вимагала, щоб він говорив із неприємною особою, – от він і розмовляв. Однак зараз все змінилось. Я стала загрозою.
– Про яку ще крадіжку?! – Я мимоволі позадкувала до дверей. – Корона ось. – Швидкий дотик до легкого обідка з гострими зубцями показав, що нікуди вона не ділася. – Як тільки зможу її зняти, відразу ж віддам.
«Але ти краще забрав би її разом із моєю головою», – я встигла багато разів пошкодувати про поспішне зізнання.
Зізнання в тому, що бачили абсолютно всі, повз кого я йшла! Ну чи не абсурд?!
Вікард зловив мене на порозі. Я заплющила очі, не в змозі дивитися в його спотворене люттю обличчя. Встигла помітити, як він простягнув руку, щоб схопити моє волосся (або розтрощити мою голову об стіну, але я воліла не ховати себе завчасно), і…
На щоку впала тягуча крапля.
Кров.
Не моя.
Шаєрона, який опустив долоню прямо на гострі зубці.
– Що це значить, леді? – Він тицьнув покалічену руку мені під ніс.
– Те, що корона і не знімається, і невидима? – тихо припустила я. – Що я не з Ластонії і що гадки не маю, якого біса тут у вас діється? Що вам потрібна медична допомога, а мені – умивальник? І що… Стривайте! Не викликайте охорону! Я безпечна! Я просто хочу поговорити!
Наче мої бажання мали значення…
Справедливості заради маю зауважити, що знешкоджували мене не кийком по голові, а вкрай цивілізовано – шокером.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!