Зміст
  • Розділ 1.1. Цей жорстокий чарівний світ
  • 1.2
  • 1.3
  • Розділ 2.1. Правда, що не має значення
  • 2.2
  • 2.3
  • Розділ 3.1. Без шансу на порозуміння
  • 3.2
  • 3.3
  • Розділ 4.1. Нові слова і старі обличчя
  • 4.2
  • 4.3
  • Розділ 5.1. Провал на всіх фронтах
  • 5.2
  • 5.3
  • Розділ 6.1, Знайомий незнайомець
  • 6.2
  • 6.3
  • Розділ 7.1. Через ліжко до знань
  • 7.2
  • 7.3
  • Розділ 8.1. Що не вбиває, робить дивнішим
  • 8.2
  • 8.3
  • Розділ 9.1. Гра на роздягання
  • 9.3
  • 9.2
  • Розділ 10.1. Доросле кіно
  • 10.2
  • 10.3
  • Розділ 11.1. Обіцяна принцу
  • 11.2
  • 11.3
  • Розділ 12.1. Грізний і закоханий
  • 12.2
  • 12.3
  • Розділ 13.1. Знайомство з батьками
  • 13.2
  • 13.3
  • Розділ 14.1. Ще один монстр
  • 14.2
  • 14.3
  • Розділ 15.1. Ідеальний чоловік
  • 15.2
  • 15.3
  • Розділ 16.1. Неприємні питання, марні відповіді
  • 16.2
  • 16.3
  • Розділ 17.1. Обійми великої політики
  • 17.2
  • 17.3
  • Розділ 18.1. Влада, кохання і розплата
  • 18.2
  • 18.3
  • Розділ 19.1. Свобода вибору
  • 19.2
  • 19.3
  • Розділ 20.1. Мрія
  • 20.2
  • 20.3
  • Розділ 21.1. Торг без права на помилку
  • 21.2
  • 21.3
  • Розділ 22.1. Принади дикої природи
  • 22.2
  • 22.3
  • Розділ 23.1. Батьки, діти й помилки
  • 23.2
  • 23.3
  • Розділ 24.1. Брехня заради правди
  • 24.2
  • 24.3
  • Розділ 25.1. Дурість ціною в життя
  • 25.2
  • 25.3
  • Розділ 26.1. Урок історії для юної леді
  • 26.2
  • 26.3
  • Розділ 27.1. Чудеса і сумніви
  • 27.2
  • 27.3
  • Розділ 28.1. Прості радощі складних людей
  • 28.2
  • 28.3
  • Розділ 29.1. Обов’язки, можливості і бажання
  • 29.2
  • 29.3
  • Розділ 12.1. Грізний і закоханий

    /Зі щоденника Аріни Керейри/

    Цирк триває. Гвинт обмовився, що «варіант номер сім» – не перша лабораторна миша, викинута на смітник. Інші не з блондинистої партії, яку я терпіти не можу.

    Повірити йому? Він відданий Керейрі, але закоханий у мене слізливою щенячою любов’ю. Та й нащо йому брехати? Я ж не сторона Х. Друзів не маю, розмовляю тільки з придуркуватою місцевою служницею, з обожнюваним батечком і з Патріком.

    Так, мерзенна Яра кудись зникла. Її замінило мале злодійкувате лякайло. Підкидаю йому красиві дрібниці й готую пастку. Повеселюся!

    ***

    /Долінея/

    – Перш ніж на мене знову накинеться охорона, мені б хотілося зробити добру справу, – запропонувала я, відчуваючи себе незатишно під пильними поглядами двох ріє Нордесів і дізнавача. – Ластонські камери встановлені не тільки в покоях шаєра, але і в цьому кабінеті, і в катівні, і в кімнаті, де я підпалила дур… шаєрона Ендера. Впевнена, їх можна знайти в багатьох місцях.

    – У катівні?.. – Роксі запитально підняла брову.

    Кано відкашлявся:

    – Шаєрон Вікард замкнув нашу гостю в музеї. Вважаю, з метою залякування.

    – В музеї?! – аж підскочила колишня шаєрона. – Там же унікальні експонати! Деяким тисячі років! Їх легко пошкодити!

    «В музеї?!» – я згадала, з яким жахом оглядала дибу і колекцію щипців, і побажала Вікарду одного разу прокинутись у вигрібній ямі.

    – Ви вже згадували про камери, Анню, – зауважив шаєр.

    «А про те, що я бачила трансляцію з таких камер? Що у вуха мені картинку навряд чи засовували, тому, думаю, річ у лінзах? Що ваших технічних досягнень не вистачить для їхнього аналізу, але можна натиснути на Жаклін Сон? І що я гадки не маю, навіщо гвинтику на кшталт мене присобачили ці самі лінзи? Я ж маріонетка! Не було потреби оснащувати мене екіпіровкою тих, кого Жаклін називала операторами», – я дивилася на Рікадора, розмірковуючи, як збільшити свою цінність для Долінеї і не стати лабораторною мишею.

    – Вголос, будьте люб’язні. – Він, здавалося, читав найпотаємніші думки.

    – Мій карнавальний костюм не мав лінз, – випалила я, вражена здогадкою, що випірнула з глибин пам’яті. – Вранці я стала блондинкою, вдень ми з Петром узяли напрокат одяг і бутафорські прикраси. Він поклав біжутерію в бардачок, а коли я забирала її, то знайшла лінзи. Я вирішила, що вони – частина комплекту, і використала, щоб здивувати свого… хм, друга. Його це справді дуже здивувало, але ми поспішали і не говорили на цю тему.

    Здивувало, щоб йому провалитися! Лінзи призначалися для нього самого або для когось із його оточення! Як же я могла настільки сильно помилитися в людині?!

    Шаєр кивнув Кано, і той вийшов без зайвих слів. Роксі, повагавшись, теж покинула кабінет.

    Рікадор сів на краєчок столу біля мене і більш-менш успішно зобразив на обличчі дружню міну.

    – Не нахиляйтеся так близько. – Я вказала на свою голову. – Мені що, табличку для попередження носити?

    – Тепер ми одні, Анню.

    – І?..

    – Ви можете нічого не приховувати.

    – Е… – Та годі, я не хотіла знову вирішувати загадку. – А чим ви відрізняєтеся від інших?

    – Я шаєр!

    – Ви не тільки правитель, але і хтось на кшталт священнослужителя? – з’явилося припущення. – Гарантуєте таємницю сповіді?

    – Гарантую неупередженість і справедливість.

    – Сказав той, хто кричить на мене.

    Рікадор дещо збільшив дистанцію. Його строгий костюм разюче контрастував із моїм легковажним сарафанчиком. Шаєр несхвально поглядав і на мої відкриті плечі, а голі коліна викликали у нього стійку антипатію.

    «Рудій Валері можна розгулювати в бікіні», – я ненавиділа дискримінацію і не збиралася кутатись у фіранки, як, пам’ятається, пропонувала Аріна Керейра.

    – Лінзи – додаток до імпланта?

    – Ймовірно, – мене вже цікавило зовсім інше. – Чоловік. Брюнет. Не як ви, а більш… Емм… Яскравий. Помітний. Спортивний. Приблизно одного з вами зросту, очі сині, на щоках ямочки. Комунікабельний, вихований і… Трясця! Що у вашому світі означають зелені очі і світле волосся?

    – Ньепу. – Рікадор присунувся ближче і повернувся до ролі найкращого друга, розуміючого наставника і турботливої матусі в одній особі. – В Долінеї зелені очі – рідкість, а ще вони – головна прикмета Ньепи, легендарної коханки Дракона-засновника, і вважаються ознакою розпусти. Зеленоокій дівчині гарантовано успіх у чоловіків.

    – Особливо у шаєрона Ендера. – Я вирішила підтримати гру і вдати, що готова до довіреної розмови. – Як я опинилася на аукціоні безприданниць? Хіба там не перевіряють документи?

    – Перевіряють, – кивнув шаєр. – Коли поліцейські проводять облави і арештовують учасників цього обурливого пережитку минулого, затриманих оформляють за всіма правилами. Чи не вважаєте ви, Анню, що такі заходи законні? Може, думаєте, що там справді продаються збіднілі дворянки? Як на свій вік ви занадто наївні.

    Я схопилася, ледь не стукнувши його маківкою по підборіддю:

    – Хочете сказати, шаєрон привіз мене зі звичайного борделю?!

    – Чому зі звичайного? З настільки елітного закладу, що поліція вважає за краще його не турбувати.

    Я підійшла до вікна. Відсунула вбік телефонний апарат, сперлася кулаками об підвіконня і притулилася носом до скла. Там, за прозорою пластиною, сяяло сонце і літали метелики. Там усе було просто і зрозуміло. Там існував лише один світ!

    – Я задрімала в таксі о пів на дванадцяту, а через кілька хвилин уже розмовляла з шаєроном Ендером, – сказала невиразно.

    – Час у нашому світі не обов’язково збігається з вашим.

    – Я відчувала смак м’ятної цукерки, яку з’їла в таксі!

    «І на фотоапараті Жаклін час відповідає вашому», – але про це я говорити не поспішала.

    Рікадор встав і зашурхотів паперами. Я не оберталася. Мені було потрібно трохи самотності, нехай і ілюзорної.

    – Вас турбує те, що хтось міг керувати вами занадто довго? – Він теж підійшов до вікна і зупинився поруч.

    – Мене турбує те, що того дня всі мої бажання здійснювались як за помахом чарівної палички!

    Тепер третє січня здавалося суцільною брехнею.

    Несподівана прихильність привабливого заможного чоловіка, що якимось дивом зацікавився звичайною студенткою Анею, запрошення на маскарад, натяк, що блондинка – це саме для мене, втеча з корпоративу, коктейлі і компліменти… Я не вірила в історії про Попелюшок, але клюнула на подаровану казку. Що з цього було правдою? Впевнена, нічого. Мене просто готували до Долінеї.

    Кілька приємних слів – і я перетворила себе на знаряддя «МАКІС». Виконала їхню роботу! Їм залишалося лише увіткнути мені у вухо імплант і влаштувати нашу з шаєроном зустріч. Але навіщо?! Нащо ці хитрощі з контролем, якщо є чимало дівчат з відповідною зовнішністю, які матимуть за честь звабити принца із чужого світу?!

    – Людина, про яку ви говорили… Палкий синьоокий брюнет. Він ваш знайомий? – рівним тоном запитав Рікадор, відірвавши мене від смакування колишніх образ.

    – Що б не відбувалося, він бере в цьому участь. – Від усвідомлення того, що ідеальний чоловік виявився з гнилизною, стало нестерпно гірко.

    Шаєр зачекав з подальшими запитаннями. Я відчувала його близьку присутність, але не відверталася від вікна. Зараз моє обличчя не годилося для дипломатичних бесід. Не варто було лякати долінейську владу тугою і розчаруванням.

    – Якщо ви маєте рацію, у ластонців є штаб десь біля Пониззя, – заявив Рікадор. – Це цінна інформація.

    – Біля Пониззя?.. – Я все-таки обернулась і постаралася впоратися з емоціями.

    – Біля місця, де ви зустрілися з шаєроном Ендером. Дякую, Анню. Ви були дуже корисні.

    Здавалося, він збирається поплескати мене по плечу, але…

    Шаєр обмежився слабкою усмішкою. Сподіваюся, невдаваною.

    Схоже, я дійсно повідомила щось цінне. Якщо мої слова підтвердяться, можливо, мені повірять і щодо блокнота Аріни. Втім, прямо мене в цьому не звинувачували. Невже мені почали трохи довіряти?

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.