Зміст
  • Розділ 1.1. Цей жорстокий чарівний світ
  • 1.2
  • 1.3
  • Розділ 2.1. Правда, що не має значення
  • 2.2
  • 2.3
  • Розділ 3.1. Без шансу на порозуміння
  • 3.2
  • 3.3
  • Розділ 4.1. Нові слова і старі обличчя
  • 4.2
  • 4.3
  • Розділ 5.1. Провал на всіх фронтах
  • 5.2
  • 5.3
  • Розділ 6.1, Знайомий незнайомець
  • 6.2
  • 6.3
  • Розділ 7.1. Через ліжко до знань
  • 7.2
  • 7.3
  • Розділ 8.1. Що не вбиває, робить дивнішим
  • 8.2
  • 8.3
  • Розділ 9.1. Гра на роздягання
  • 9.3
  • 9.2
  • Розділ 10.1. Доросле кіно
  • 10.2
  • 10.3
  • Розділ 11.1. Обіцяна принцу
  • 11.2
  • 11.3
  • Розділ 12.1. Грізний і закоханий
  • 12.2
  • 12.3
  • Розділ 13.1. Знайомство з батьками
  • 13.2
  • 13.3
  • Розділ 14.1. Ще один монстр
  • 14.2
  • 14.3
  • Розділ 15.1. Ідеальний чоловік
  • 15.2
  • 15.3
  • Розділ 16.1. Неприємні питання, марні відповіді
  • 16.2
  • 16.3
  • Розділ 17.1. Обійми великої політики
  • 17.2
  • 17.3
  • Розділ 18.1. Влада, кохання і розплата
  • 18.2
  • 18.3
  • Розділ 19.1. Свобода вибору
  • 19.2
  • 19.3
  • Розділ 20.1. Мрія
  • 20.2
  • 20.3
  • Розділ 21.1. Торг без права на помилку
  • 21.2
  • 21.3
  • Розділ 22.1. Принади дикої природи
  • 22.2
  • 22.3
  • Розділ 23.1. Батьки, діти й помилки
  • 23.2
  • 23.3
  • Розділ 24.1. Брехня заради правди
  • 24.2
  • 24.3
  • Розділ 25.1. Дурість ціною в життя
  • 25.2
  • 25.3
  • Розділ 26.1. Урок історії для юної леді
  • 26.2
  • 26.3
  • Розділ 27.1. Чудеса і сумніви
  • 27.2
  • 27.3
  • Розділ 28.1. Прості радощі складних людей
  • 28.2
  • 28.3
  • Розділ 29.1. Обов’язки, можливості і бажання
  • 29.2
  • 29.3
  • 28.2

    Що зі мною не так?! Я хотіла додому! Ще й як хотіла! І сьогоднішній день ідеально підходив для повернення. Якщо не проговорюся, ніхто з сім’ї і знайомих навіть не зрозуміє, що я провела два тижні не на гірському курорті, як погрожувала всім. Та й у Долінеї без мене стане спокійніше. Газети хоча б відчепляться від шаєра!

    Але… Одвічне «але» заважало з радісними криками сприйняти оптимальний варіант розвитку подій. Полягало воно в тому, що мене зацікавила Долінея. І її жителі, куди ж без цього… Один принаймні. Щоправда, для нього я завжди буду джерелом проблем… І я поки дуже сильно на нього злюся!

    Чи не злюся?

    У будь-якому разі я його розумію. Рік, який шаєр, не говорив правду, бо не вважав мене гідною уваги. Рік, який Рік, соромився дій Ріка-шаєра.

    Що він міг сказати? «Знаєш, Аню, коли я одягнений у діловий костюм, то поводжусь у кращому випадку як сноб. Не звертай уваги, це тимчасово», – чи як?

    Зізнаюся чесно: я б не зуміла втямити «синдром Дракона» і поводилася б із ними обома однаково. Навряд чи це закінчилося б розстрілом, але з долінейськими в’язницями Рікадор мене точно б познайомив. Воно мені треба?

    Все, що трапляється, на краще. Рік став для мене надією. Якби я позбулася єдиної дружньої і неупередженої істоти в цьому світі, що б зі мною було? Боюсь, я б повторила долю Аріни. Або Валері.

    – Гей, Віку, досить дражнити мою дику кішечку! – Ендер штовхнув Вікарда в плече і зашипів, коли його кулак натрапив на жовтувату пластину, що з’явилася на мить. – Ну що ж ти як не рідний?.. А ти, кицю, – це вже до мене, – дивись на світ простіше. По-перше, поки ти не розібралася зі своєю біологією, додому тобі не можна, інакше станеш гарненькою лабораторною кроличкою. По-друге, управляти «Ластонією» здатен тільки Керейра, а він поки поза грою і не факт, що повернеться у стрій. До того ж дещо з вчорашнього просочилося в пресу… – Погляд шаєрона метнувся до складеної газети, що лежала на приладовій панелі автомобіля. – Не можна ігнорувати громадську думку. Зараз не можна.

    Я нахилилася до прочиненого віконця і майже схопила газету.

    – Ні! – вигук Роксі пройшовся по нервах. – Не дивіться! – Вона схопила мене за плечі й потягла геть, не помічаючи, що рве моє волосся. – Ви не зрозумієте!.. – відкинула газету. – Відійдіть!

    Шаєрони і Кано потупились, але змовчали.

    – Якщо ви про той знімок, то він мене не шокує, – зауважила я.

    – Який ще знімок?!

    Отже, проблема у статтях… Читати я поки не навчилася, тому марно колишня шаєрона сполошилась.

    – Я букв не знаю, – прозвучало як зізнання першокласниці. – А що пишуть?

    Роксі помітно розслабилась і навіть посміхнулася:

    – Та дурниці всякі. Преса обожнює сенсації – і справжні, і вигадані. Вам воно треба? Сьогодні чудовий день! Прогуляйтеся на вашу «Ластонію», відпочиньте… Невдовзі про вас забудуть. І… Е… Гарна сорочка. Дірки на спині – дуже оригінально.

    Ендер пирхнув, проте його тітка якраз міцно мене обняла і не помітила глузування.

    – Дякую, – прошепотіла схвильовано. – Я вам дуже вдячна за Ріка. Він – найкращий із шаєрів Долінеї, і ви допомогли йому це зрозуміти.

    «Шокотерапія в дії», – промайнула приправлена гіркотою думка.

    Гадаю, коли дізнавач відправляв мене «струснути Валері», то більше розраховував на «струс» шаєра, що заплутався в особистих переживаннях. Що ж, хоч один із планів Кано спрацював нормально. Не варто зациклюватися на минулому. Нехай мені й відводилася роль стресового чинника, це дало результат. Вважатиму, що мета виправдовувала засоби, і не накручуватиму себе.

    – Завжди будь ласка, – пробурмотіла я, обережно вивільняючись із обіймів. – Звертайтесь іще. Як там ваш роман?

    – Тс-с… – Роксі притулила палець до губ. – Це неофіційно. Джель занадто старомодний, та й…

    – Роман про жінку-дізнавача, – уточнила я. – Яку назву ви вибрали?

    Вона скривилась і роздратовано фиркнула:

    – Видавець забракував варіант «Генію зла, я знищу тебе!». Каже, «Наречена для шаєра» набагато привабливіша для широкої аудиторії.

    Я знизала плечима:

    – Може, йому видніше?

    – Головна героїня вже двадцять років заміжня і має шістьох дітей, а шаєр епізодично з'являється лише в першому, шостому та одинадцятому розділах!

    Оглушливий звук гудка змусив мене підскочити, сонячний зайчик, що пробіг по обличчю, спричинив різь у очах.

    – Я б хотів отримати книгу вашого авторства, тітонько, – оголосив Ендер, ворушачи бічне дзеркало автомобіля. – Мемуари, наприклад. Цікаво дізнатися, що ви думаєте про нас усіх. А «Наречену для шаєра» краще перейменувати, ця назва вже зайнята. Лікар каже, Валері погодилася на арт-терапію і почала малювати роман у картинках. Уявляєш, кицю, вона – талант. Стиль «ню» вдається їй особливо добре. Щоправда, з математикою у неї поганенько… У всіх головних героїв зайві кубики преса. Зате героїня настільки щедро обдарована природою, що хочеться її оживити й… Тітко!

    Роксі підняла газету і ляснула його по зап’ястку, проганяючи від машини. Побажала мені гарного дня і пішла, усміхаючись і бурмочучи щось на кшталт: «Шаєр для генія зла», «Геній зла для нареченої» і «Геніальна наречена проти злого шаєра».

    – Може, у вас і справді вселився дух Ньепи, леді? – озвався Вікард. – Сьогодні ви напрочуд небагатослівні.

    Я бездумно тицьнула у нього пальцем і здригнулася – ніякої луски не з’явилося, під рукою було звичайне плече. І пристойна дірка в сорочці, до речі. Даремно він не стримався з Ендером. Це мої щити прилягають до тіла нещільно і не псують одяг, а ріє Нордесам доводиться стежити за собою.

    – Варіанту «просто запитати» у вашому характері не закладено? – Шаєрон поправив пластир, що відклеївся від щоки, і неквапливо закатав рукава. – Це не так працює, леді. Якби я хотів вас покалічити, то взяв би сокиру. – Він підчепив носком начищеного до блиску черевика камінчик і відправив його у напрямку телефонної будки. – А, ледь не забув. Загляньте коли-небудь до Жаклін і переконайте її, що ніхто і ніколи їй у голову не залазив. Її імплант – простенький вибуховий радіокерований пристрій без додаткових функцій. Керейра справді міг її вбити, але не скорити своїй волі.

    – Навряд чи вона мені повірить, – із сумнівом заперечила я.

    – Відразу не повірить, але задумається. – Вікард відвів погляд. – Важко визнавати, що творив мерзоти з власної волі, а не під нацьковування Керейри.

    Пам’ять безчесно підкинула відео з фотоапарата Жако Лей. Я глянула на племінницю Кано, що скромно притихла осторонь, і неймовірним зусиллям волі прикусила язика.

    – Не одна Жаклін робила неприємні речі заради вищої мети, – сказала без зловтіхи. – Всі ми люди.

    – Не хотілося б руйнувати ваші ілюзії, леді, але в чужому ліжку вищі цілі шукала тільки Жаклін.

    – У вашому ліжку! – не витримала я. – Сила в деталях.

    Шаєрон з викликом посміхнувся, і це нагадало про нашу першу зустріч:

    – Світ простіший, ніж ви думаєте. Деякі, включно зі мною, шукають приємну компанію на кілька годин. Чи не так, Енді? Енді! Кано, навіщо ви йому це дали?

    «Опальна принцеса», – оголошувала назва папки, яку Ендер тримав настільки неприродно, що будь-хто зрозумів би: він демонструє кирилицю саме мені.

    Я неохоче відкинула спогади про Вікарда, що раніше завзято виправдовував Жаклін саме «голосом у голові», і перемкнулася на справи насущні. Можливо, шаєрону простіше прикинутися байдужим самцем, ніж визнати, що його використовували. Нехай так. Він швидко знайде втіху якщо не в стосунках, то в політиці. Рік казав, що Вікард – перший претендент на місце шаєра. Хандрити йому ніколи.

    – На що ви намагаєтеся натякнути, сіре? – звернулась я до Ендера.

    Він широко усміхнувся і тицьнув мені папку:

    – Крихітко, порадуй нас цікавою історією. Лінь чекати, поки це перекладуть. Читай вголос і з інтонаціями.

    – Не вмію читати! – Крик сполохав зграйку горобців, які купалися в піску біля огорожі. – Це треба повторити всім окремо?!

    – Р-р-р, дика кішечко! А в твоєму досьє написано, що ти університет закінчуєш. Хто ж тебе, безграмотну, туди взяв?

    Я схопила папку, не вірячи своєму щастю. Літери! Рідні! Зрозумілі! Я немов повернулася до лав людей, які здатні не тільки розглядати картинки.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.