24.3
***
Якщо вірити словам Жаклін, підводний човен під назвою «Ластонія» виявили біля берегів одного з безлюдних островів Тихого океану років сімдесят-вісімдесят тому. Його визнали спадком нацистського режиму, гарненько обчистили і покинули на милість природи. Кілька десятиліть про нього не згадували, потім острів обзавівся власником і над «Ластонією» нависла загроза.
Відправити її на смітник завадило нещастя: загубився п’ятирічний Мануель, син господаря. Його шукали понад тиждень. Пошукові групи обнишпорили все навколо включно з підводним човном, і дійшли висновку, що малюк загинув у морі.
За кілька днів хлопчик повернувся додому – добре відгодований, засмаглий і задоволений життям. Він розповідав про літаючих ящірок і про людей, здатних покриватися лускою; про палац на березі широкої річки і про справжніх драконів, що плюються вогнем у Місяць; про доброзичливого короля і про цукерки без обмежень.
Його сім’я поспішно повернулася на континент. «Ластонія» знову залишилась одна.
Через п’ятнадцять років Мануель Керейра успадкував острів і почав на ньому облаштовуватися. Не забув він і про побитий часом підводний човен. Керейра піднявся на борт, поринув у дитячі спогади… Повторив давній маршрут і опинився в Долінеї.
Знадобилося чимало місяців, щоб він повірив у реальність іншого світу і навчився потрапляти в нього не випадково. Ділитися відкриттям Мануель не збирався ні з ким – у нього вистачало грошей і влади, щоб дозволити собі ексклюзивні капризи.
Потім він розорився. Все пішло з молотка, крім острова. Керейра щезнув на довгі роки, і лише час від часу телефонував рідні, заважаючи визнати себе зниклим безвісти або навіть мертвим.
Із Семеном Андрєєвим він почав співпрацювати вже у зрілому віці. Вони організували щось на кшталт експедиції для вивчення Долінеї. У міру знайомства з чужим світом Мануель бачив нові перспективи.
Жаклін Сон у цю організацію втягнув Андрєєв – наставник, що покладав на неї великі надії. Щоправда, співпраця зробила їх заклятими ворогами, але для Жако Лей, безстрашної підкорювачки інших світів, це не мало значення. Вона знала, що ефективніша за старого, і не забувала нагадувати про його маразм.
Сім років тому вони ледь не угробили одне одного через суперництво, і Керейра задля примирення розповів про свій грандіозний задум.
Долінея – не просто паралельний світ. У ній оживають легенди! Наприклад, про Дракона-засновника не чув тільки ледачий. Кожен долінеєць знає, як його відродити і змусити поділитися еліксиром вічного життя. У минулому деяким це навіть вдавалося! То навіщо витрачати час на непотрібну ворожнечу, якщо можна підкорити Всесвіт?
Андрєєв сприйняв цю ідею скептично, але йому подобалося зображувати дипломата і він підписався б під чим завгодно, лише б продовжити свою мить слави. Жаклін теж спочатку не вірила в чаклунство і намагалася пояснити все наукою, однак Керейра влаштував їй зустріч із привидом Дракона Нордеса, і сумніви зникли.
Незабаром до організації приєднався Патрік Макалістер, і «МАКІС» офіційно розпочала свою діяльність.
– Макалістер, Андрєєв, Керейра, Сон, – міркувала Жаклін. – А хто п’ятий?
П’ятою була Ігнатьєва – загадкова персона, людина всередині системи, троянська конячка, як називав її Мануель. Особистість цієї учасниці не розголошувалася. Керейра говорив, що вона – його порятунок у випадку, якщо інші залишать гру або зрадять. До зустрічі зі мною Жаклін не вірила в її існування – вважала, керівник підстраховується. Андрєєв, Патрік і найманці думали так само.
З віком Керейра став жахливим параноїком. Він єдиний ходив поміж світами і проводив інших, тому міг закручувати гайки безкінечно. «Запобіжники від зради», тотальний контроль… Тиск посилювався, але Жаклін не знаходила сил, щоб відступити. Вона пожертвувала кар’єрою і сім’єю, їй нема про що шкодувати і нікуди повертатися. Здатись – або зробити неможливе, увіковічити своє ім’я? З її погляду, навіть роздумувати не мало сенсу.
Потім Керейра продемонстрував дію імпланта на одному з піддослідних «варіантів» (номер два, здається) і повідомив, що це – розширена можливість «запобіжників». Відтепер йому належить не лише життя членів «МАКІС», а й їхній розум. Щось не влаштовує? Нехай спробують позбутися пристрою. Керейра не триматиме зла і прийде на похорон ослушника.
Вибір зник. Взагалі. Усе вирішили за Жаклін і за інших. Вони спіймалися на гачок і не могли зіскочити безкровно!
Андрєєв сміявся зі страхів колег. На його думку, технологія імпланта-контролера занадто цінна, щоб розкидатися нею. Він відкрито глузував з погроз Керейри, і з часом Жаклін теж повірила, що все це блеф, маріонетки – винятково «варіанти».
Так вона вважала доти, доки не зустріла мене – «людину з МАКІС», що явно була під чиїмось впливом. Кошмар перетворився на дійсність, та ще й привид Дракона-засновника з’явився поруч… План Керейри працював, от тільки жертвою в ньому став не дурний «варіант», а спільниця!
«А наступним буде хто? Я?!» – хвилювалася Жаклін.
Вона поділилась побоюваннями з Патріком, і він нагадав: у організації діє саботажник. Можливо, це Ігнатьєва, і Керейра так її карає?
Стрільба зі снайперської гвинтівки розхитала теорію. Шкідник існував, але він – не Ігнатьєва. Не могла ж вона стріляти в саму себе?
Жаклін знову поспішила до Макалістера і дізналася свіжу новину: в програмному забезпеченні стався збій, імпланти працюють нестабільно, тому повернення «Айри» (або її імпланта) в Ластонію особливо нагальне. Так-так, Керейра наказав будь-якими способами видерти з «леді Айри» імплант. Той самий імплант, який (всі говорили!) вибухне, якщо його витягати!
Проявити відданість агентка Жако Лей не встигла – її заарештували, перш ніж вона зважилася на щось серйозне.
***
Все це Жаклін розповіла на одному подиху. Потім попросила води і почала жадібно пити, не помічаючи, що краплі падають на її коліна.
– Уточніть кілька моментів, будьте люб’язні. – Кано нетерпляче дивився на неї. – Зустріч із привидом Дракона-засновника… Коли вона відбулася? Навесні минулого року?
Жаклін похлинулася ковтком і закашлялась.
– Навесні? – продовжував Кано. – Ви відвідали вночі палаці й зіткнулися з Драконом Нордесом, так?
Вона кивнула:
– Я злякалася… Запитала його, хто він…
– І він відповів щось на кшталт: «Що, не видно? Дракон-засновник»? – допитувався дізнавач.
Її очі ледь не повилазили з орбіт:
– Як ви дізналися? Як?.. За мною стежили?! Так, він це сказав… І прогнав мене з музею, тому що я не Ньепа.
Я ледь не послала Жаклін далеким лісом. Вона повірила в містичну дурню лише тому, що золотистолусковий любитель нічних прогулянок Рік на неї огризнувся?! Та якби вона мене посеред ночі запитала, хто я, в Долінеї побільшало б легенд.
«Ньепа. Принцеса Ньепа», «Вселенське зло, приємно познайомитися», «Кілерка-аматорка, дати візитку?», «Шпигую тут потихеньку, не звертайте уваги» – і це лише мала частина уїдливих відповідей, які могла б видати я!
– Ясно. – Дізнавач не посміхнувся. – Не вважайте за образу, але в чому принципова різниця між вами і Патріком? Чому Валері нацькували саме на нього?
– Патрік безпосередньо працював із «варіантами», – без запинки сказала Жаклін. – Можливо, тому що вони з Валері знайомі і в нього був на неї вплив? Особисто я не брала участі в операції «Опальна принцеса». Моє основне завдання – відомості про Дракона-засновника.
«А ще Макалістер точно знав: я – не Ігнатьєва. Це ж він мене сюди притягнув», – у пам’яті пронеслися спогади про Аріну в обіймах Патріка і про те, як він налаштовував дівчину проти батька.
– Як Керейра збирається відроджувати Дракона? – наполягав Кано.
– Так само, як той помер. За допомогою Ньепи і … – Жаклін запнулася. – Подробиці відомі Патріку. Я в цьому участі не беру. Як і вона, – кивок на мене, – нічого не знає про мою роботу.
– За допомогою Ньепи і весілля? – прошепотіла я, втрачаючи витримку. – Кано! Рік у небезпеці!
Дізнавач похитав головою:
– З вашим Ріком усе добре, Аню. У небезпеці шаєрон Вікард.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!