Повсякденність Дракули

Може здатися, що цей яскравий трюк із пострілом танка - спритний хід, створений геніальним розумом Блоу Джоба, але це зовсім не так. Його хвора голова пішла на такий крок від розпачу.

Після того, як поповзли чутки про його ганебну поразку у битві зі старим вампіром, репутація Блоу Джоба посипалася ще сильніше, ніж зазвичай. Він і так переживав не найкращі часи у своєму вампірському житті, але тепер все стало набагато гірше.

Блоу Джоб зайшов у свою квартиру. Це відбувалось ще за день до атаки на будинок Герберта. Його житло яскраво вирізнялося серед інших у цій багатоповерхівці. Увагу одразу привертала гігантська літакова турбіна, яка була вмонтована прямо в фасадну стіну. Крізь лопаті можно було спокійно виглядати на зовні.

Він вважав це крутою і лякаючою знахідкою. Власне тому і "Блоу Джоб" - він, типу, всмоктував неугодних в цю турбіну, роблячи з цього страшне покарання.

- Ні, це виглядає безглуздо, - підійшов до неї Блоу Джоб. - Вона більше нікого не злякає.

Її лопаті добряче затупилися після безлічі людей закинутих усередину. Як і гонор самого Блоу Джоба, після багаторічного правління спільнотою вампірів. А колись були часи, коли нажахано ховались від звуків працюючої турбіни. Особливо, коли з неї вилітало людське шмаття. Навіть копів боялись викликати.

Він підняв з підлоги порожню пляшку віскі та розбив її собі об голову. Уламки посипалися під ноги, але біль так і не з'явився.

- Все це безглуздо.

Винним в усьому був Герберт, який змусив Блоу Джоба зганьбитися. Власне, так він так себе переконав сам. Він створив у своїй голові ворога, якого треба знищити, щоб все стало як раніше.

Але поки перенесемось в інше місце.

- Блоу Джоб зовсім кукухою поїхав, - сказав Кірвент, відпочиваючи у таємному вампірському клубі. - Він думає, що проблема в тому старому. Ні, проблема в тому, що він почав поводитися як придурок.

- Ага, руку мені відірвав, - обурився Авель. - Я цього ніколи не забуду. Що сталося з ним?

Гучно грала музика. Кирвент тихо курив у напівтемряві. Промені софітів сковзали по столику.

- Ну, чесно кажучи, - трохи нахилився він, - Блоу Джоб ніколи не був крутим. Він став головним тільки тому, що його батько був головним, от і все. Так, цей прибитий якийсь час непогано справлявся зі своїми обов'язками, але цей час минув. Я підозрював, що рано чи пізно він наробить лайна.

Авель відпив із келиха трохи крові. М'яка червона рідина приємно провалилась в горло.

- Ох, сподіваюся, мисливці на вампірів не вийдуть на нас.

- Щоб цього не трапилося, потрібно позбавитися Блоу Джоба.

Авель насторожено озирнувся навколо. Такі слова не можна говорити прилюдно... тобто привампірно. Коротше, ви зрозуміли.

- Це жорстко, братухо.

- Ти все одно на моєму боці, я знаю, - сказав Кірвент. - Після того, що цей псих з тобою зробив, тобі нема чого йому служити.

Кірвент вирішив створити опозицію у вампірській спільноті, щоб повалити божевільного Блоу Джоба, поки той не накликав серйозні проблеми. А він справді збирався це зробити. Вже того ж дня, нові проблеми повільно магнітились до нього.

А тепер якраз повернемось до самого Блоу Джоба. Потрібно роз'яснити деякі деталі.

В чому суть, серед вампірів були шпигуни навіть у армійських колах. У таємному складі на околиці міста знаходився цілий арсенал зброї саме завдяки цим спритним хлопцям. Блоу Джоб чудово знав про це місце і вирішив навідатися.

Його машина зупинилася біля входу. Він переконався, що довкола не було зайвих очей і ривком застрибнув на дах. Входити всередину треба було лише так. Двері щільно опечатані, щоб ні в кого стороннього не було спокуси туди пролізти.

Склад охоронявся лише одним вартовим. Самотній вампір голосно хропів лежачи в ящику з-під боєприпасів.

- Вставай, Леоніде! - наказав Блоу Джоб. - У мене є для тебе роботка.

Той не прокинувся. Занадто міцно спав. Блоу Джоб розлютився і з усієї сили штовхнув той ящик ногою. Перестарався. Леонід полетів у стелю разом із дерев'яними уламками.

- Ого, що за справи? - різко прокинувся він у повітрі.

- Ти мені потрібний! Негайно!

Леонід приземлився на ноги. Пару ребер зламано, але це не критично, жити можна. Правда у зігнутому вигляді, але це теж не так вже й страшно. Можна було просто дотерпіти до моменту зцілення.

- Ну... - прохрипів Леонід, - я не думаю, що від мене багато толку. У вас начебто є свої помічники-воїни. В мені користі немає, я можу тільки склади охороняти та міцно спати.

Міцний сон – надздібність Леоніда. Тільки болючі травми могли його розбудити. Власне такі, як сталась щойно.

- Мені потрібен саме ти, - сказав Блоу Джоб.

- Гаразд, чим можу допомогти? Давайте розберемося з цим якнайшвидше і я піду спати далі.

Щоб помститися Герберту потрібна була сильна зброя. Щось ефектне та потужне. Блоу Джоб гуляв поглядом у пошуках чогось подібного. Будь-які автомати, гранати та ракетниці взагалі для цього не годились. Вони навіть поранити вампіра нормально не зможуть.

- О, те, що треба! - посміхнувся Блоу Джоб.

Перед ним стояв величезний танк у камуфляжному забарвленні.

- Так, мені також він подобається, - сказав Леонід. – Страшна штучка. Кажуть, там якісь особливі снаряди. Можуть розірвати навіть вампіра.

- Ну... для початку згодиться. Мені потрібно знищити одне місце. Це буде послання одному чокнутому старигану.

Леонід поплескав по металевому корпусу, демонструючи його міцність.

- Цей малюк без проблем впорається з таким завданням. До речі, ми називаємо його "Вивергаючий полум'я".

- Блін, якось надто помпезно. Можна було придумати щось простіше. Хоча... начхати. Погнали вже, у нас мало часу!

Танк завівся. Вони виїхали надвір через таємний вихід і попрямували до спального району. Рухаючись на швидкості понад сто кілометрів на годину, вони спритно огинали зустрічний трафік. Їм неймовірно щастило, що поки що на шляху не потрапило жодної патрульної автівки.

- Поки що рано чавити тачки, - сказав Блоу Джоб. - Переїдемо пару, коли наблизимося до будинку.

- А навіщо?

- Це має налякати до усрачки цього дурня!

Леонід дуже переживав щодо цієї витівки. Така гучна вилазка могла привернути купу зайвої уваги. До того ж, вони вихопили з вулиці звичайну людину і всадили її за кермо, як заручника. Це такий екстравагантий спосіб зробити, щоб було легше керувати танком. І це додавало зайвих ризиків.

Той спійманий чоловік міг викинути будь-який трюк під час поїздки, тому Блоу Джоб сидів у нього за спиною, щоб він не накоїв зайвого.

- Гей, мужики, я ж навіть в армії ніколи не служив. Що я тут роблю?

- Леонід тобі все пояснить, - сказав Блоу Джоб. - Ти повинен допомогти йому зробити постріл.

Будинок Герберта був прямо по курсу. Вони нарешті дістались, куди треба. Танк переїхав пару машин і зупинився. Блоу Джоб висунувся з вежі і голосно засміявся. Він відчував свою перевагу. Його лоб покрився потім від бажання знищити Герберта.

- Стріляй в цю халупу! – наказав він.

Снаряд моментально розніс квартиру. Вибух виявився навіть більшим, ніж очікувалося. Наче всередині будинку щось дивне йому допомогло. Ми знаємо, що саме.

- Ого, нихрена собі! - замружився Блоу Джоб, ухиляючись від уламків.

Леонід з полегшенням зітхнув. Половина справи зроблено. Чоловік-помічник тільки зараз зрозумів, що конкретно влип. Тепер він був співучасником відвертого тероризму.

- Єс, круто! - зрадів Блоу Джоб. – Я зробив це! Ти мав рацію, Герберте, цього разу без бійки. Тепер звалюємо, пацани, поки копи не приперлися!

Так він це діло й провернув. Але залишати місце злочину виявилося не так просто. За наступним поворотом їм зустрілася патрульна машина. Леонід чекав на щось подібне.

- Що робитимемо, бос?

- Тисніть його нахрін!

Заручник перелякано напружився, але допоміг переїхати поліцейських. Зім'ятий метал голосно прохрумтів під гусеницями. Крики офіцерів вирвались всього на мить і одразу затихли назавжди.

Вислизнувши до траси, танк зник з місця злочину. Їхати назад на склад - небезпечно, тому вони вирішили зупинитись біля невеликої лісопосадки біля узбережжя річки. У цих краях нечасто можна зустріти людей. Це було дуже зручно

- З мене досить! - вистрибнув з танка мужик.

– Куди ти зібрався? - наполегливо запитав Блоу Джоб.

- Через вас моє життя знищено! Ви змусили мене стріляти у беззахисних людей!

- Ага.

Блоу Джоб обхопив його обличчя, а потім зламав шию, провернувши голову у зворотний бік. Леонід з побоюванням дивився на те, як його бос божеволів. Те, що вони вичудили, було неправильно і дуже ризиковано, з боку "вампірської етики".

Його телефон задзвонив. Леонід підняв слухавку. То був Кірвент.

- Привіт, - радісним тоном промовив він. - Слухай, друже, ми тут хочемо дещо провернути. Чи не хочеш вписатися?

- А що ви там вигадали?

– Це не телефонна розмова. Головне, щоб Блоу Джоб нічого не знав, окей?

Блоу Джоб якраз добре чув всі слова, стоячи за десять метрів від Леоніда. Він обернувся до нього і чекав очима. Він чекав на його відповідь Кірвенту. Рука з телефоном затерпла.

- Ну... може якось іншим разом, пацани, - сказав Леонід. - У мене цього тижня є інші плани.

- Слухай, у нас тут серйозна справа, взагалі-то. Я думаю, Блоу Джоб зовсім збожеволів. Там фляга свистить, хай бог милує. Настав час щось із цим робити.

- Вибачте хлопці, але я пас.

Він поклав слухавку, не чекаючи відповіді. Погляд Блоу Джоба був похмурим та агресивним. Леонід ніколи не бачив його таким раніше. Адже всі вважали цього хлопця просто дикуватим диваком. Але тепер він виглядав як кровожерливий маніяк, що готовий знищувати ворогів без краплі жалю.

- Ти справді пас, чи сказав так тому що я поряд? - тихо спитав Блоу Джоб.

- Знаєш, - злякано почав Леонід, - я не згоден з методами хлопців. Я думаю, що вони хочуть влаштувати переворот. Але, певною мірою, вони мають рацію. Ти справді змінився.

Блоу Джоб нічого не сказав. Леонід все справдливо підкреслив - його бос змінився повністю та безповоротно. Йому хотілося тепер убити кожного, хто стане на шляху. Йому хотілося розірвати Леоніда на шматки. Побити його та мовчки роздерти.

Але він цього не зробив. Блоу Джоб розумів, що той просто виконував свою роботу. До того ж, він допоміг йому підірвати будинок Герберта. Леонід ні в чому не винний.

- Дякую, Леоніде! - він міцно обійняв його, щільно притиснувши до грудей.

На очах Блоу Джоба проступили сльози.

- Дякую, що допоміг мені. Я не ображусь, якщо ти підеш до Кірвента та його щурів.

– Це... пролунало несподівано, – розгубився Леонід.

Блоу Джоб витер долонею обличчя і додав:

- Але тільки якщо ти зробиш це, щоб допомогти мені всіх їх знищити!