Повсякденність Дракули

Повертаємось у наш час.

Кістки захрумтіли. Стогін з хрипом процідився крізь зуби. Агент Леонард Голлівуд отримав чоботом у живіт. Відлітаючи в повітрі, він відчував, як усередині все переверталось.

Спина розкришила вхідні двері. Бідолаха випав з дому і покотився по траві. Біль був нестерпним. Здавалось, все тіло паралізувало. На щастя, це виявилося не так. Відмовили лише ноги. Хребет отримав серйозне ушкодження.

- Оце я влип, - Леонард підвівся на лікті.

Поспіхом він дістав телефон і набрав останній номер, на який дзвонив. Вибирати когось "по-важливіше" часу не було. Виклик пішов Наскісу Пласкісу.

- Так, що сталося? - взяв трубку Наскіс.

- Слідкуйте за телефоном, швидше, мене зараз уб'ють! - наказав Леонард і відкинув телефон якнайдалі в кукурудзяне поле.

Розлючений Едуард Малиновський вистрибнув із хати і приземлився агенту на спину. Тіло склалося вдвоє. Маса у цього здорованя справді була великою.

- Що це ти там надумав? - спитав він.

- Пішов ти! - вицідив агент.

Малиновський нещадно загнав свої ікла в потилицю агента. Ця жахлива травма виявилася несумісною з життям. Усіх, хто приїхав до цього будинку слідом за Кірвентом, були вбиті.

- Гей, - крикнув Блоу Джоб, - цей придурок комусь подзвонив. Він кинув телефон у поле.

- Ох... - опустив голову Малиновський, - це паршиво. Нас можуть відстежити.

Він одразу ж кинувся шерстити кукурудзяні посіви в пошуках телефону. Завдання не з легких. Оком майже неможливо вичепити його в цих чагарниках. Розвалюючи в сторони стебла, Малиновський спішно намагався виявити пристрій.

Але ця проблема виявилася не єдиною. Містер Секс теж був на підході до будинку. Його машина щойно повернула з дороги і почала наближатися до вампірів.

- Здається, там трупи, - з побоюванням сказала Еллі.

- Так, це було очікувано, - погодився Містер Секс. - Але ти сильно не хвилюйся. Ми обов'язково розберемося з цими покидьками.

Тим часом, в поліції встигли відстежити телефон агента Голлівуда. Начальство негайно зібрало загін швидкого реагування. Щільно обмундирований спецназ поринув у фургон та попрямував у зазначене місце. Планувався швидкий та жорсткий штурм. Поліція хотіла оперативно накрити злочинців, про яких навіть нічого не знала.

Єва Карт сердито виглянула у вікно, супроводжуючи поглядом фургон зі спецназом. Їй дуже хотілося виїхати з ними.

- Твоя версія виявилася правдивою, Наскісе. Твій друг вийшов на цю банду! Він знайшов покидьків.

- Отож-бо... - сів за стіл Наскіс, - не такого розвитку подій я чекав.

- Ми маємо поїхати за ними.

Наскіс мало не поперхнувся слиною.

- Стривай, не треба так метушитися. Ці хлопці й без нас упораються. Я розумію, ти злишся, що нас весь цей час водили за носа, але ж має бути якась грань. Не можна просто так кидатися на амбразуру.

Єва впевнено повернулася до Наскіса.

- Можна.

Він уперше бачив її у такому стані. Вона була дуже зла, і це якось дивно. Наскіс підвівся з-за столу і взяв її за плечі.

- Послухай, тобі справді хочеться влазити в ці розбірки? Реально хочеться ризикувати життям заради... заради чого?

Єва видихнула, опустила погляд і поклала голову Наскісу на плече. Він мав рацію. Рватись у бій безглуздо.

- Так, не варто втручатися у розбірки. Але, - посміхнулася вона, - можна ж поспостерігати, як цих дурнів пакують в автозак. Швидше за все, спецназ і так їх пов'яже. Нам немає сенсу влаштовувати стрілянину.

- Ох, і не сидиться тобі на місці, - сказав Наскіс.

- Поїхали вже.

Коротше так, вони теж туди поїхали. Ну, це було очікувано, ми таки знаємо частково, до чого це повинно привести. Стрибнувши у машину Наскіса, вони вирушили тією ж адресою, що й спецназ.

Але навіть без усієї цієї божевільної когорти, там і так було весело. Там свої пригоди не припинялись. Містер Секс біг коридором, стріляючи з дробовика у втікаючого Блоу Джоба.

- Тримайся поряд, Еллі! - наказув мисливець. - Я не можу зараз лишити тебе саму. Тут надто небезпечно.

– Обережно! – крикнула дівчинка.

Містер Секс ледве встиг повернути голову, як пазуриста лапа вампіра Леоніда влучила йому в плече, розриваючи ключицю. Це була атака із засідки. Потужний імпульс удару повалив мисливця на підлогу, розгромивши мостини. Дошки тріснули та піднялися в повітря.

- Ох, це ти дарма, - піднявся Містер Секс.

Леонід замахнувся вдруге. Він хотів хоча б на якийсь час зупинити мисливця. На жаль, але повторний удар було перервано. Кірвент втрутився в останню мить. За останні кілька хвилин, він встиг трохи оговтатися і прийти до тями. Набравшись трохи сил, він вирішив допомогти мисливцеві. Без Містера Секса зупинити Блоу Джоба не вийде.

Кірвент відштовхнув Леоніда плечем, відправивши того у відкритий політ до стіни. Люте зіткнення обірвало шпалери. Штукатурка посипалась на голову вампіра.

- Наздоганяйте того дурня в дерев'яній перуці! - заговорив він. - А я займуся цим хлопцем.

– Навіщо ти нам допомагаєш? - спитала Еллі.

- Мені просто хочеться.

Відповідь, звичайно, така собі, але базікати часу не було. Мисливець послухався Кірвента і кинувся разом з Еллі навздогін за Блоу Джобом.

Бійки на першому поверсі продовжилась. Хитаючись з боку на бік, Леонід видерся з дірки в стіні.

- Чортовий зрадник! Кірвент, як ти міг?

- Я просто хочу з цим покінчити, - відповів той.

Він швидко підскочив до Леоніда, розмахнувшись рукою. Розрізаючи відстань, його замах перетнув звуковий бар'єр. Гуркіт розлетівся по кімнаті ще до зіткнення з тілом.

І от удар настав. Рука пробила груди. Пальці міцно обхопили серце вампіра. Кірвент напружив долоню і з усієї сили висмикнув орган з тіла свого колишнього товариша.

- Можеш не пробачати мене, - сказав він. - Я знаю, що це було підло.

Зовні зашурхотіли колеса фургона. Спецназ уже прибув. Якщо ви думаєте, що це сталося занадто швидко, то це не так. Біготня в цьому будинку вже тривала якийсь час, так би мовити, "за кадром".

Бійці почали вилазити з фургона та бігти до хати. Але швидко зупинились. На дорозі знайшлось два тіла. Вбитий агент Голлівуд та Едуард Малиновський з отворами від картечі в грудях. Так, Містер Секс одразу його підстрелив і той валявся весь цей час непритомний.

- Жесть, - сказав спецназівець, - що за срань тут коїться?

Це ще були квіточки. Малиновський розплющив очі. Бійці одразу злякано направили на нього автомати. Все-таки перед ними лежав дуже небезпечний злочинець.

- Ви думаєте, в цьому є сенс? - підвівся він.

- Заткнися! І ляж назад, мудило!

- Нізащо.

Малиновський широко розсунув ноги і спритно розкрутився навколо своєї осі. Цей прийом виявився дуже підлим. Гомілки спецназівців потрапили під страшну силу – їхні кістки переламалися мов солома. Шестеро людей попадали на землю.

Інші троє не стали чекати своєї черги на насильство і випустили автоматну чергу в тіло Малиновського. Бойові зараді абсолютно марні проти вампіра. Відскакуючи від його грудей рикошетом, вони розліталися на всі боки, потрапляючи по поранених бійцях.

- Гаразд, - підстрибнув вампір, - награлися й годі. Пора з вами кінчати.

Один із спецназівців відскочив назад і моргнув. Щось сталося. Після того, як його очі розімкнулися, все довкола змінилось. Він побачив, що усі його напарники вже падали на землю. Їх миттєво вразили. Але найстрашніше усвідомлення чекало його попереду.

У той момент, коли він осмислював все це, його голова вже оберталась в повітрі, будучи від'єднаною від тіла. У нього не було жодної нагоди щось зробити. Загін спецназу безславно помер.

– Фух, сподіваюся, це все, – сказав Малиновський. - Сподіваюся, ніхто більше не приїде.

З дороги знову повернула чергова машина. Цього разу приїхали Наскіс та Єва.

- Та якого біса?! Вам тут що, медом намазано, сволоти?

Він трохи підігнув коліна, встаючи в більш зручну позицію для атаки. Щойно хлопці вийдуть із машини, він одразу ж збирався їх розбити. Ну, це він так у голові придумав.

Бо насправді ніхто і не збирався зупинятися. Наскіс втиснув педаль у підлогу і збив Малиновського на повній швидкості. Розламавши стегном бампер, той прослизнув животом на капот і перелетів через дах. Безрукий вампір щось нерозбірливо прогарчав.

- Отак його! - зраділа Єва.

- Це він тут наробив таке? - шоковано спитав Наскіс, дивлячись на безліч покійників.

- Напевно, він тут не сам. Усіх оперативників убито. Його дружки по-любому ховаються всередині.

Малиновський піднявся позаду автівки. Це зіткнення особливо його не поранило. Але легкий струс він все ж таки отримав. Неприємно, коли тебе збивають на повній швидкості.

- Суки! А оце було боляче!

Він грізно наступив на багажник машини Наскіса, притиснувши її сильніше до землі. Метал прогнувся під вагою вампірської стопи. Кришка багажника зім'ялась мов картонна.

– Що? - обернувся Наскіс. – Як він вижив?

- Насрати! Газуй назад! - сердито наказала Єва.

Колеса засвистіли. Машина смикнулася зворотним ходом і зажувала Малиновського під низ. Не втримавши рівновагу, він впав на живіт та опинився під автомобілем. Обличчя вампіра зчесало кілька плиток саморобної бруківки.

- Ох... скільки можна? Та ви просто знущаєтесь! - гримнув Едуард.

Розмахнувшись головою, він пробив потилицею дно машини. Обличчя ривком пролізло крізь метал. Просунувшись усередину по груди, Малиновський нарешті роздивився, хто його весь цей час таранив.

- А, так це ви. Що ж, давненько не бачились.

- Гори в пеклі, покидьку! - Наскіс знову піддав газу.

Він розігнав машину і почав навертати кола по внутрішньому двору. Звисаючі знизу ноги Малиновського буксували по землі, камінню та іншому сміттю. У відповідь вампір лише засміявся.

- Ви - нікчеми, нічого мені зробити зможете!

Розлючена Єва вихопила пістолет із кобури і почала стріляти йому в обличчя. Кулі відскакували від щік, чола та підборіддя, рикошетячи всередині салону.

- Твою ж матір, Єво! - пригнувся Наскіс, продовжуючи чавити гас. - Ти мало не вбила нас!

- Його кулі не беруть! Що за чортівня?

Раптом задвонив телефон Єви. Це був Андрій. Дуже вчасно. Вона спробувала скинути виклик, але палець промахнувся і випадково слухавка взялась.

- Мам, ти як?

- Я зараз не можу говорити, сонечко, я тут на завданні!

- Здохни, тупа суко! - увірвався в розмову Малиновський. - Я вбив спецназ і з тобою розберусь!

Телефон вислизнув із руки Єви і полетів у вікно, розбиваючись об землю. Все, розмова закінчилася.

Машина продовжувала тягти волоком Малиновського, але йому все було ні по чому. Хіба що штани з трусами повністю стерлись. І тепер, як виявилося, кам'яна кладка здатна була непогано здирати лобкове волосся, коли твій пах тягнув автомобіль на повній потужності.

Але раптом доля посміхнулася поліцейським. З вікна другого поверху вилетів Містер Секс. Вм'ятина від удару порвала йому сорочку на грудях. Він був сильно подертий Блоу Джобом, але все ще залишався свідомим.

- Що за треш? - сказав він, перш ніж зіткнувся із землею.

Він уважно розглянув навколишню сцену і зрозумів, що можна допомогти бідним поліцейським здолати вже нарешті того довбаного вампіра. Був ще один прийом у рукаві. Містер Секс підняв один зі своїх клинків і кинув на доріжку. Лезо застрягло між двома камнями у вертикальному положенні.

- Гей! Їдьте сюди! Тягніть його до меча!

– Що? - спитав Наскіс. - Я погано чую!

- Затягніть його на меч! Він боїться срібла!

Наскіс повернув машину і різко спрямував її у бік клинка.

- Ні, це дурість, - сказав Малиновський.

Такими й були його останні слова. Клинок, що мирно стерчав із змемлі, миттєво зник під машиною, а слідом і розпоров живіт Малиновського. Більше того, ліва нога вампіра буквально відірвалася на великій швидкості. Зрозумівши, що трюк спрацював, Наскіс натиснув на гальмо.

Автомобіль заглох. З-під капоту пішов дим. Опустивши голову на стегно Єві, Малиновский помер в агонії. Крапельки поту з його чола посипалися на важіль коробки передач.

– Ми зробили це! - вигукнула Єва і кинулась з обіймами на Наскіса.

Вона міцно притиснула його до себе. Він аж обм'якнув від несподіванки. Не щодня таке траплялось.

- Так... ми перемогли.

Опам'ятавшись після такої жорсткої спонтанної бійки, вони вийшли з салону, але їхнього рятівника не виявилось на місці. Містер Секс зник. Зцілився та не став чекати на недоречні розмови.

- Гей, а куди подівся той хлопець? - спитав Наскіс.

На другому поверсі будинку щось загриміло. Якась штовханина. Залишки скла на вікні затряслись. Єва і Наскіс підняли голови і побачили, як Блоу Джоб вистрибнув з другого поверху прямо в поле, гублячи при цьому свою перуку.

Виглядав дуже змучено, поранено. Приземлившись у кукурудзі, він швидко побіг геть.

- Це ж той самий тип! – сказав Наскіс. – Блоу Джоб! Він утік. От зараза, що за божевілля тут відбувається?

Що ж, я зараз розумію ваші почуття. Цей сумбур і фарс міг трохи збити з пантелику. Стільки всього відбувалось одночасно. Практично каша. Але, на щастя, вся ця битва закінчилася. Можна видихнути. Поки що.

Містер Секс тоді повернувся до будинку забрати Еллі. Вона спокійно сиділа у Кірвента на колінах і допомагала йому перев'язати рани.

- Що ти робиш, крихітко?

- Він врятував мені життя, коли тебе викинули з дому. Не треба його вбивати, будь ласка.

- Він вампір, безглуздо залишати його живим, - сказав Містер Секс.

Кірвент опустив голову. Його очі заплющились.

- Робіть що хочете. Я готовий змиритися з чим завгодно.

Еллі міцніше до нього притиснулася, не даючи Містеру Сексу завдати удару. Мисливець роздратовано глянув на дівчинку. Вона надто маленька і не розуміла, що робить.

- Боже, ця жалісливість зіграє з тобою злий жарт, - він сховав клинок у рукав. - Гаразд, я тебе послухаю. Але якщо цей мудак щось наробить, це буде на твоїй совісті.

Зібравши частину своїх речей, мисливець з дівчинкою пішли чорним ходом, доки поліція не зайшла до будинку. Вони залишили Кірвента самого.

Він зловтішно посміхнувся, адже його хитрий план спрацював. Так, Блоу Джоб ще живий, але тепер він повністю розгромлений. Його авторитет уже ніколи не буде відновлено. Відтепер, у вампірській спільноті Канігсбургу все повинно змінитись.

До речі, про нашого вцілілого ватажка. Зрозумівши, що він повністю програв, Блоу Джоб вирішив утекти, врятуватися. Страх переповнював його. Вперше за довгі роки його так притиснули. Це тотальна поразка. Продираючись крізь кукурудзяні стебла, він вибрався у відкрите поле.

- Ох... фух... треба перепочити. Я втомився... дуже втомився.

Яскраве сонце сліпило очі. Стрес розгризав груди. Неможливо було ні на чому сконцентруватись. Трохи віддихавшись, Блоу Джоб помітив, що дорогою їхала біла тойота. Машина на мить зупинилася. Водій помітив самотню фігуру серед поля.

- От сука, - придушено зітхнув Блоу Джоб, - ще тебе не вистачало.

Так, це був Герберт. Він виїхав на допомогу за проханням Андрія. Хлопчик знайшов координати матері, через її Google-аккаунт і скинув Герберту. Так він вийшов на цей будинок.

Озлоблений старий вампір крутнув кермо і повів машину в бік Блоу Джоба. Він хотів його переїхати навіть знаючи, що це не дасть серйозного ефекту. Просто хотів завдати болю.

Блоу Джоб опустив руки. Він уже не хотів тікати. Він надто втомився для цього. Машина врізалася йому в стегна, проштовхнувши головою в лобове скло. Автівка не зупинялась. Прослизнувши в салон, він, з почуттям розпачу, схопив Герберта за шию.

Горло старого вампіра виявилося досить м'яким. Воно податливо стискалося під тиском пальців. Не зважаючи на це, Герберт не зменшував ходу. Йому подобалося те, що відбувалось. Навіть будучи схопленим, він почував себе королем ситуації. Випите заспокійливе, мабуть, взяло своє.

На повній швидкості машина вилетіла в урвище. Гуркаючи стрімголов по рельєфних скелях, вона зминалася, розкидуючи в сторони відірвані частинки. Два вампіри билися об стінки, підскакуючи з боку на бік.

Після жорсткого приземлення на дах, від і без того гниленької тойоти, залишилася лише купа пожованого металу. Блоу Джоб виповз з-під заївших дверей. Він уцілів. Переміг.

- Вам мене не взяти, дурні, - казав він. - Цілий день намагаєтеся мене знищити. Нічого у вас не вийшло. І не вийде. Я довго йшов до цієї влади, і я не збираюся її просто так віддавати. Я взагалі не збираюся її віддавати! Я... так утомився намагатися розібратись в собі. Настав час просто забрати своє і не паритися. Я відіб'юсь від вас усіх, суки!

Герберт виліз з-під машини. Він також уцілів. Лише трохи порвав свій улюблений халат.

- Мені начхати на твою владу, - сказав він. - Через тебе в мене вже не вперше вилазять нові й нові проблеми. Я не можу дозволити тобі жити далі. Усе закінчиться тут.

- Та хто ти взагалі такий?

Герберт впевнено здійнявся над Блоу Джобом.

– Я – Дракула.

Його рука сіпнулася з місця і влетіла Блоу Джобу в обличчя, пробиваючи очі. Довгі гострі пазурі прорізали мозок, а слідом і потилицю. Герберт переміг. Остаточно.

Він ще деякий час дивився на поваленого супротивника, а потім просто сів у траву. Легкий вітер обдував його обличчя, поки за спиною горіла улюблена машина. Хоча тепер уже не улюблена. Давно час її позбутися. Він знав це, але тільки зараз знайшов чудову нагоду погнати її в останній шлях.

- Епічно ж я збив цього виродка. Так... я крутий. Я страшенно крутий.

Герберт умиротворено дивився в обрій, поки з його вуха випливала маленька крапелька крові. Червона смужка тягнулася вздовж шиї. Він зовсім не надавав уваги такій дрібниці, хоча це було ознакою кінця.