Повсякденність Дракули

Кірвент прокинувся в холодному потові. Щось сталося. Він це відчував. Відчував кожною клітиною свого тіла. Це похмуре, незрозуміле передчуття захопило його, не даючи часу повністю прийти до тями після сну.

Нічний жах. Схоже, що то був лише страшний сон. Таке відбувалось не часто, але іноді Кірвент прокидався посеред ночі у страху. Його батьків вбили мисливці на вампірів і тепер, коли вони мали ось-ось прийти до міста, його глибокі кошмари починали вибиратися назовні.

- Треба освіжитися, все гаразд, - прошепотів він, встаючи з ліжка.

Випивши склянку крові з холодильника, він заспокоївся. За вікном йшов дощ. Бліді краплі жадібно таранили вікно за вітром. Погодка цього дня була паскудною.

Задзвонив телефон. Кірвент глянув на нього з побоюванням. Раптом щось трапилося? Це мисливці прийшли, чи Блоу Джоб розкрив змову і тепер прагне помсти?

- Алло, - підняв він трубку. - Кірвент на зв'язку.

- Привіт, це Авель, - почулося з телефону.

Несподівана людина. Останнім часом, у них з Кірвентом все не так гладко складалось. Хоч той і погодився зрадити Блоу Джоба, але пішов на це виключно з бажання помсти за відірвану руку. Після тієї сутички з Гербертом, Авель узагалі віддалився від усіх. Перестав спілкуватись навіть з друзями.

- Що сталося? - спитав Кірвент.

- Пам'ятаєш, ти казав, що до нас можуть заявитися мисливці на вампірів?

- Звичайно. Так і є.

- Тут якийсь хрін влаштовує різанину в нашому барі, - сказав Авель. - Це точно хтось із цих виродків.

Кірвент напружився, але на його обличчі залишалася тверда незворушність.

– Зараз буду. Мені треба з ним поговорити. Головне – не роби різких рухів. Не провокуй його! Тримайся там!

Його машина мчала крізь грозу на повній швидкості. Потрібно було якнайшвидше дістатися бару, перш ніж трапиться щось непоправне. Він сподівався вийти на переговори з мисливцем. Хотів направити його та всіх, хто з ним міг бути на Блоу Джоба. Дуже ризиковий план, якщо чесно.

Найголовніше - виставити в цій ситуації самого Блоу Джоба головним лиходієм, а решту вампірів заручниками ситуації. Не факт, що це спрацюло б, але спробувати варто.

Ухиляючись від зустрічного трафіку, він протер долонею лоба. Кірвент сердився. Тоді, по-п'яні, цей його план виглядав набагато розумніше і красивіше, ніж зараз на тверезу голову.

Різко зупинивши машину, Кірвент вискочив прямо через вікно водійських дверей та швидко зник у провулку. Вхід у бар знаходився за щільними металевими дверима, що вели у місцевий цокольний поверх.

Він просувався різко, але непомітно. Старався не робити звуків взагалі. Обнюхував оточення.

- От зараза! - стиснув кулаки Кірвент, побачивши, що двері підірвані.

Схоже, план провалився капітально. А може й ні. Поки що рано робити такі висновки. Потрібно показати всю свою впевненість перед мисливцем, але не переборщити, щоб одразу не отримати срібло в обличчя.

Кірвент повільно спускався до підвалу. Сходинка за сходинкою, його власні кроки ехом відбивались у чутливі вуха. Він намагався вловити кожен писк, кожен шурхіт, щоб скласти хоч якусь картину того, що відбувалось. Тиша. Абсолютна тиша з глибин бару тільки сильніше нагнітала тривогу всередині.

Темний чобіт ступив на дерев'яну половицю. Дошка рипнула. Кірвент нарешті спустився в бар. Він підняв погляд і зрозумів, що таки запізнився. Всі довкола були вже мертві. Всі до одного. Порізані трупи грубо валялися довкола, застилаючи підлогу.

- Це також вампір? - спитав вусатий чоловік у чорному шкіряному плащі.

Поруч із ним стояла маленька лиса дівчинка в бронежилеті.

- Так, він вампір, - сказала вона.

- Що ж, тоді рано ховати клинок, - усміхнувся мисливець. - Іди сюди, мудило!

Але хто він такий? І як йому вдалося провернути таку жорстку розправу над, без применшення, натовпом вампірів? Давайте в цьому розбиратися. Я довго нагнітав усю цю муру з мисливцями на вампірів, тож настав час розкривати карти.

Містер Секс – це досить розбещений, але ввічливий чоловік. Його доля частково перетиналась із тим, що сталось із Кірвентом. Тільки віддзеркалено. Сім'я Містера Секса була вбита вампірами, зґвалтована. Власне, частково тому його й назвали Містером Сексом. Дещо цинічно, але він і сам не проти. Він носив це ім'я, як нагадування про те, що йому зробили вампіри. В моменти битви, це давало йому рішучості.

Тепер, вже в дорослому житті, він - успішний мисливець на вампірів, на чиєму рахунку вже близько сотні вбитих кровопивців. До його ордену дійшли чутки, що у місті Каннігсбург завелися вампіри. То був знак. Декілька мисливців вирушили туди за вампірськими головами. Серед них також виявився і Містер Секс.

- Гей, ти купиш мені морозиво? - спитала дівчинка, склавши брівки будиночком.

Містер Секс подивився на усміхненого продавця і зітхнув.

– Чому б і ні. У нас все одно сьогодні багато роботи. Потрібно хоч іноді душу засолодити.

Інколи мисливці на вампірів працювали у зв'язці з дітьми. Так вже склалося, але за останніми дослідженнями вампірології, діти до чотирнадцяти років добре відчувавали присутність вампірів. Вони не могли самі чітко описати свої почуття та іноді щось додумували, але ніколи не помилялись.

Щоправда, із віком ця здатність починала швидко губитися. Підлітки значно гірше відрізняли кровопивць від людей. На щастя для мисливців, більшість вампірів не знала про цей хитрий прийом.

Спеціально для цього завдання, Містер Секс узяв із собою десятирічну дівчинку на ім'я Еллі. Вони мирно ходили містом, морально налаштовуючись до того, що незабаром почнеться кривава різанина.

Еллі радісно взяла ріжок і жадібно відкусила випираючий хвостик пломбіру.

- Дуже не кусай, - зауважив Містер Секс, - бо в зуби зайде.

- Заспокойся, Сексі, я - майстер своєї справи.

- Боже, не називай мене так. Мені соромно.

Вона стукнула його кулачком у бік.

– Ти вже дорослий. Тобі не повинно бути соромно!

Досить нахабна дівчинка. Але, взагалі-то, добра.

- Так, але при людях так краще мене не називати, - запевнив Містер Секс. - А то так і до в'язниці можна загриміти.

- Гаразд, пожалію. Зватиму тебе Лох.

Містер Секс спочатку насупився, але потім розправив плечі та посміхнувся. Безглуздо вестися на провокації від дитини.

- Гаразд. Лох так Лох.

Пролунав грім. Видно, починалась гроза. Вони сіли у машину та продовжили патрулювати місто. Еллі здатна по одному погляду на вампіра визначити його справжню природу.

Вона незібрано розглядала пішоходів, сподіваючись натрапити на когось підозрілого.

- Я хочу спати, - сказала дівчинка.

- Потерпи трохи. Ще прокотимося пару кварталів і заїдемо до готелю. Та й взагалі, ти вже спала в обід.

- Ну то й що? Ти зі своїми вусами краще б мовчав.

Містер Секс засміявся.

- А що не так із моїми вусами? До речі, скажу тобі на майбутнє. Коли підростеш і почнеш шукати собі хлопця, вибирай того, що повусатіше.

- Тобто, я можу тоді зустрічатися з тобою? – обернулася до нього Еллі.

- Хах, ні. Я буду занадто старий для тебе. Шукай краще когось молодшого. Головне, щоби вуса були.

Погляд дівчинки різко зачепився за підозрілого чоловіка, який спокійно розгулював вулицею. Це точно був вампір, вона це одразу зрозуміла.

- Стій! - схопила вона за плече Містера Секса.

- Ти побачила когось? – загальмував він.

- Так! Тихо, не привертай увагу.

Еллі кивнула у бік того чоловіка.

- Он той бомжуватий тип у засмальцьованих спортивках, - сказала вона.

- Ясно, прийняв, - усміхнувся Містер Секс.

Вони простежили за ним до того самого секретного бару в провулку. Чоловік зайшов туди, сказавши пароль у щілину у дверях. Зрозуміло, що будь-кого туди не пустять. Особливо? звичайних людей. Вони якщо і зайдуть туди, то тільки як закуска, а це Містера Секса точно таке не влаштовувало.

- І що ми робитимемо? - спитала Еллі. - Це моє перше полювання.

– Це звичайна практика. Вампірські щури завжди никаються у подібних норах. Я вже знаю, що треба робити. Посидь поки в машині, я подам тобі сигнал у навушник, коли можна буде виходити. Твоя робота поки що закінчена.

Еллі стурбовано обійняла Містера Секса за рукав.

- Пообіцяй, що з тобою все буде гаразд.

- Дурненька, вони не зможуть мене вбити, не знаючи мого справжнього імені.

Він вийшов з машини, підійшов до дверей і... просто кинув під них гранату. Ось такий план. Тривіальний, але дієвий. Вибух розвернув їх як листи фанери. Вампір-охоронець трохи обгорів, але загалом не постраждав.

- Ти що, ох**в? - розлютився він. - Зовсім кукуха поплавилась, людино?

- Мені насрати на тебе, півню! Я роблю, що хочу, і нічого мені за це не буде.

Вампір швидко підскочив до мисливця і врізав йому в обличчя. Зламана щелепа відвернулася до потилиці. Другий удар припав на груди. Ребра вискочили зі спини від дикого імпульсу.

Еллі злякано вигукнула, бачачи як покалічений Містер Секс падав на землю. На щастя, машина була закрита і її не було чутно.

Охоронець узяв мисливця і за ногу затяг у бар. Поволок вниз по сходах, гадаючи, що той помер. Він кинув його на стіл і сказав:

- Налітайте, пацани, це вам невеликий підгончик.

Містер Секс швидко "відсканував" поглядом приміщення, порахував супротивників та оцінив обстановку загалом. Тридцять два вампіри. Фігня, спочатку він думав, що буде більше. Роботи тут виявилось на кілька хвилин.

Жадібні вампіри оголили свої ікла і пазурі, почали підбиратися до свіжої соковитої туші. Ось тільки ця туша мала зовсім інші плани. Рани Містера Сексу швидко затяглися, щелепа стала на місце. Він відновився за лічені секунди.

- Ну що, настав час з вами кінчати, - сказав він, встаючи на ноги.

З його рукавів вискочили два довгі срібні клинки. Ідеальна зброя, щоб кришити вампірів у ближньому бою. Власне, так він її й застосував. Четверо ближніх упирів одразу втратили свої голови.

– Що за хрінь? - відскочив назад один із вампірів.

– Це мисливець! - вигукнув другий.

Містер Секс дістав з-за пояса невеликий обріз і вистрілив, срібною шрапнеллю, йому в обличчя.

- Ти страшенно правий, хлопче.

Від подібних боєприпасів голова вампіра розкололась на тріски. Срібло – єдиний дієвий матеріал проти цих істот, і мисливці використовували його на максимум.

Минуло дві хвилини. Чисельність вампірів у барі скоротилася з тридцяти двох до одного. Авель залишився віч-на-віч проти Містера Секса.

- Слухай, - сказав мисливець, - я не шкодуватиму тебе через те, що ти однорукий інвалід. Простий здайся і я прикінчу тебе швидко.

- Не дочекаєшся! - крикнув Авель і увігнав йому кулак у череп.

Залишившись майже без обличчя, Містер Секс почав стріляти наосліп, намагаючись потрапити у вампіра. Авелю дивом вдалося уникнути двох пострілів, перестрибуючи за барну стійку.

- Блін, складно перезаряджатися без очей, - сказав мисливець, сунувши руку за патронами.

– А як тобі таке? - Авель вистрибнув ззаду і зламав йому шию.

- Тупняк якийсь, - прохрипів Містер Секс і встромив клинок у живіт Авелю.

Поранений вампір упав на підлогу і почав корчитися від болю. Мисливець полоснув його вдруге, вздовж спини. Цей удар став вирішальним. Авель помер.

Битва закінчилася. Еллі швидко забігла до бару за сигналом. На цей момент Містер Секс встиг відновити своє обличчя. Він гордо стояв серед поля битви, здіймаючись над поваленими ворогами.

- Ого, круто! - підстрибнула від радості дівчинка. - Ти такий крутий, Лох! Ти з усіма впорався!

– Це було не складно.

Якраз у цей момент до бару зайшов Кірвент, що приїхав на виклик друга. Зустріч була прохолодною. Еллі подивилася на нього і обережно позадкувала.

- Це також вампір? - спитав Містер Секс, готуючись нападати.

Він був напруженим. Не можна підставляти дівчинку під удар. Її смерть зруйнувала б його кар'єру.

- Так, він вампір, - сказала вона.

- Що ж, тоді рано ховати клинок, - усміхнувся Містер Секс, приймаючи бойову стійку. - Іди сюди, мудило!

Кірвент зробив впевнений крок уперед і підняв руки нагору. Його єдиний шанс вціліти - це спробувати домовитись із мисливцем.

- Не вбивай мене. Принаймні... не так швидко. Я можу допомогти тобі.

- Хах, чим ти там мені допомагати зібрався, виродок патлатий?

- Він пускає пилюку в очі, - насупилася Еллі. - Вбий його швидше!

Кірвент упав навколішки.

- Я здам вам нашого ватажка! Здам усіх! Я знаю, де є всі наші таємні притулки. Вам не варто вбивати мене так рано.

- Так, ти маєш рацію, - кивнув Містер Секс, - полонений інформатор нам справді потрібен. Але чого ти так легко нам здаєшся?

Вампір посміхнувся.

- Я хочу, щоб це безумство скоріше закінчилося.