Повсякденність Дракули

- Ох... - вицідив Лунко, впустивши занімілу щелепу.

Срібне лізо, забруднене його кров'ю, блистіло перед очима. Він відчував як його вага тягне тіло вниз, розтинаючи плоть. Кожен наступний міліметр вибухав новим пеклом.

Але Лунко не збирався здаватись. Його вже не вперше так ранили. Це був досвідчений вбивця, готовий до всього. Навіть до ударів у спину. Розмахнувшись ліктем, він переломив клинок Містера Секса на стику з руків'ям. Срібло лишилось в тілі, зате тепер можна вільно рухатись.

Агент Лунко Бомба відскочив в сторону та заїхав раз мисливцю в лице. Мізки Містера Секса полетіли в стіну. Це виграло вампіру секунди чотири, поки той не відновиться.

- Він вампір! - крикнув хтось із копів. - Вони обоє вампіри! Комісар і федерал!

Розпач поглинав Ордона Степаненко. Він не міг відвести погляд від своєї дочки, як і Андрій тоді, біля фонтану. Це був чистий магнетизм горя. Хлопець стояв неподалік від комісара і розумів його, але більше не губився в ступорі. Нове кровопролиття нажахало Андрія. Він сховався за стійку чергового. І... можливо правильно зробив, бо з кожною секундою ситуація все сильніше виходила з-під контролю.

- Звідси ніхто не вийде, - серйозно сказав комісар.

- Досить із ними гратись! - крикнув Лунко. - У нас нема часу! Валимо усіх!

Патрульний офіцер ледве смикнувся, щоб потягнутись за кобурою, але нічого не встиг. Заламане вдвоє від удару, тіло кулею вилетіло у вікно. У Ордона була дуже важка рука.

Почалось протистояння людей і вампірів, хоч зі сторони це виглядало наче бійка збожеволілих начальників проти своїх підлеглих. Спецназівці познімали гвинтівки із запобіжників та відкрили шквальний вогонь. Грім пострілів розкатами залив увесь відділок. Гарячі гільзи засипали все навколо, відскакували від стін, пролітали над головами, падали за пазуху та в черевики.

Вампіри ухилялись майже від кожної кулі. Лунко наблизився до спецназівців та виніс вирок одним ударом. Четверо чоловіків розполовинились, встромившись головами в стелю. Їхні ноги позвалювались одне на одного, створивши химерну купу.

Патрульна служба оточила комісара, але вони були безсилі проти одержимого горем вампіра. Ордон бив безжально. Ногою в груди - бронежилети вилітали через лопатки. Кулаком в голову - черепи лускались наче повітряні кульки. Поліцейські та спецпризначенці були на рівні кошенят проти таких суперників.

І все відбувалось катастрофічно швидко. Від моменту удару Містера Секса до повного знищення всіх силовиків пройшло секунд шість. Повітря наситилось кривавою димкою. Дрібне шмаття людських тіл повисло на люстрах, дверях та гостьових лавках.

- А-ну зупиніться! - крикнула Єва.

Залитий з ніг до голови залишками Ордон завмер миттєво. Вени на його лиці роздулись та активно пульсували, переливаючись струмками темної рідини всередині.

- Я уб'ю її!- Єва притиснула срібний ніж до горла непритомної Аліни.

- Не встигнеш, - сказав Ордон.

- Правда? - вістря зайшло на сантиметр в шию дівчинки.

Комісар за долю секунди наблизився до жінки, махнув раз рукою і це закінчило все. Праві рука та нога Єви полетіли в сторону. Вона впала на підлогу і більше не могла встати.

Тепер точно всі ставки зроблені. Рулетка смерті закрутилась, повернути назад не можна вже нічого. Кожен, хто ще був живий, в цьому приміщенні, діяв як востаннє, ставлячи на кон все.

Побитий скалічений Наскіс підхопив з підлоги одну з багатьох розкиданих гвинтівок, впер її під плече вцілілої руки та випустив, як зміг, кілька набоїв в спину комісару Степаненко. Срібні кулі прорізали його товсту тушу наскрізь та повалили його на носилки, обличчям в ноги дочці. Роз'їдаючий біль пролився по всім нутрощам, дістаючись мозку.

- Ні, так діло не піде, - Лунко здійняв ногу над головою Наскіса, збираючись його розчавити.

Не встиг. Не зміг. До тями прийшов Герберт. Він знав, що його друзі більше не приймуть його справжнього, але все одно не міг дати їм померти. Обхопивши агента обома руками, старий перекинув його через себе та обрушив потилицею на підлогу. Бетон розлетівся на шматки. Тріщини полізли стінами аж до стелі.

- Годі, мене це вже втомило, - сказав Лунко та відкинув Герберта від себе долонею в груди.

Старий улетів у двері адміністратури, пробивши їх наче вони з картону. Лунко хотів якомога швидше звільнитись, бо добре знав, що Містер Секс вже повністю відновився. Підскочивши на ноги, він висмикнув з себе срібний клинок та озирнувся. Шрапнель вже летіла йому в писок.

Лунко пригнувся. Постріл влучив у стіну - пощастило.

- А ти надокучлива паскуда, - перезарядив обріз Містер Секс.

- Взаємно, - сказав федерал та кинувся в бій.

Його кулак перетнув звуковий бар'єр. Потужний ляскіт розійшовся конусом. Мисливець кліпнув і зрозумів, що рука вампіра ще за мить до цього встигла пройти його тулуб наскрізь.

- Хех, крутий, - посміхнувся Містер Секс і спокійно відрубав цю руку по плече.

Лунко дико загарчав та відстрибнув на три метри назад. Рана жахливо кровоточила. Він знову вколовся прихованим ін'єктором, а потім вийняв з-під сорочки титановий джгут. Наклав його на залишок плеча. Той автоматично затягнувся на обірваній кінцівці. Екстрена допомога в нього завжди була поруч.

- В тебе там ціла хірургічна клініка під портянками? - вражено спитав мисливець.

- Пішов нахер! - гримнув Лунко Бомба та стрибнув вгору, проломивши стелю. Йому довелось відступити. Втратив багато сил.

Містер Секс повів бровами, але не розчарувався, в нього ще було багато часу. Тим паче, неподалік був ще один вампір, якого непогано було б знищити. В його уявленні. Він зайшов в офіс крізь вибиті двері та направив обріз на лежачого на столі Герберта.

- Хм... перший раз бачу сивого вампіра, - підмітив мисливець. - Я відрапортую про це в штабі.

- Стій! - болісно підповзла до порогу Олена. - Не вбивай його! Він добрий, він наш друг!

Поруч під стіною лежав Наскіс.

- Він вампір, Олено. Він... один із цих потвор.

Вона обернулась до нього. Їй було непросто в цьому зізнатись, але цей день руйнував усі бар'єри. Більше тут не було місця таємницям.

- Я знаю, - зітхнула Олена. - Я завжди знала. Пробач.

Наскіс постарався підвестись, але жахливий біль, підкосив його назад.

- Ти... ти знала про вампірів? І нічого не сказала?!

- Це могло нашкодити нам. Герберт - це злодій. Повір мені.

- Боже... який жах...

Слухаючи все це, Містер Секс не міг натиснути на гачок. Це знову сталось. Він знову пішов на поводу у своєї жалості. Так чи інакше, потрібно було взяти хоч якусь користь із цієї ситуації.

- Старий, - мисливець допоміг Герберту підвестись, - ти допоможеш мені грохнути цього божевільного Лунко.

Вставши на ноги Герберт відповів:

- Я сам цього хочу.

- Тоді займіться ним, - сказала Олена. - А ми з Наскісом допоможемо Єві.

Так вони і розділились. Містер Секс із Гербертом почали переслідувати Лунко, а Наскіс із Євою пішли рятувати Єву. І це було серйозною проблемою. Під її тілом розлилась широка калюжа. Вона була при смерті, але ще не знепритомніла. Її внутрішній біль не давав цьому статись і перекривав фізичний. Іноді люди боряться зі своєю природою сильніше за нас.

- Треба зупинити кров! - нахилилась до неї Олена.

- Зараз би джгути того мудака дуже знадобились.

Із укриття вибіг Андрій. Він впав перед матір'ю та почав плакати. Хлопець був повністю розбитий. І це... були його перші сльози за сьогодні. Єдині сльози. Їхня черга настала.

Все що змогли зробити Олена та Наскіс - це перев'язати рану та викликати швидку. Десь ще по відділку могли бігати і інші вцілілі, але зараз на них було ненадійно розраховувати. До того ж, дуже небезпечно було розділятись саме зараз.

- Коли це пекло вже скінчиться? - піднявся на ноги Наскіс. Слабкість все ще гризла його тіло.

- Для нас воно вже скінчилось, - сказала Олена.

Андрій сидів на підлозі серед купи мертвих поліцейських та вперся обличчям в коліна. Високий тиск гудів у вухах. Руки заніміли. Очі пересохли та застигли не кліпаючи.

- Це все через мене, - заговорив він. - Це через мене все це почалось.

- Гей, хлопче, тут у нас всі облажались, - сказав Наскіс. - Не гризи себе. Наших помилок тут також цілий вагон. Нам ще треба якось звідси вибратись.

- Зараз приїде швидка і лікарі нам допоможуть, - додала Олена.

Вони так захопились розмовою, що не помітили страшну катастрофу під боком. Ордон Степаненко, що лежав в ногах своєї дочки, оговтався. З нього витекло багато сил, але його лють ще була невичерпною. Він вірив, що йому нічого втрачати.

Вампір торкнувся стопами підлоги, вирівнявся. Зробив короткий вдих та ривком обернувся. Штовхнув кулак вперед. Фаланга врізалась в плоть. Обличчя Наскіса полетіло вбік, оголивши нутро черепу. Він осів на коліна, а потім похилився на бік та помер.

- О боже!!! - викрикнула Олена, закривши себе руками.

Вона кинулась тікати, але могутня рука Ордона схопила її за шию. Підняла над підлогою. Туфлі поспадали з ніг, а ті почали викручуватись від спазмів. Комісар стиснув руку, повністю зруйнувавши шию жінки. Олена впала поруч з Андрієм та назавжди затихла.

- Тепер ти, сученя, - присів до хлопця Ордон.

Він не кричав у відповідь та не тікав. Не бачив більше у цьому сенсу. Це був кінець, який Андрій готовий прийняти. І не тому, що не страшно, а тому що безглуздо пручатись.

Гранітна долоня вампіра обліпила його шию кривавими плямами та почала затискатись. Повітря перестало надходити до мозку дуже швидко.

- Здохни! - вигукнула на останок Єва та всадила Ордону ножа в бік.

Це був останній її рух, з останніх сил. Більше вона нічого не могла зробити. І це не допомогло. Комісар проігнорував нову травму та просто продовжив душити хлопця.

- Зупинись, тату, будь ласка! - але ці слова він проігнорувати не зміг.

Аліна також прийшла до тями. Вона дивилась на все це жахіття навколо і не могла зрозуміти, як до всього цього дійшло. Тут повсюду було суцільне пекло. Стіни червоні, десятки тіл, серед яких були і знайомі.

Голова все ще паморочилась від пострілу в голову. Аліна встала з носилок та спробувала відвести батька в сторону. Той не послухався. Він мовчки сидів на місці та продовжував тримати Андрія за шию, хоч і більше не стискав.

- Тату, відпусти його, прошу, - продовжила донька.

- Чому? - тихо і щиро спитав батько.

- Що?

- Чому я маю його відпустити? Він більше не твій хлопець, він свідок моїх незліченних злочинів. Його неможливо врятувати. Просто відвернись, я придушу його швидко.

Аліна вчепилась йому в плечі та почала смикати назад. Масивне тіло Ордона не піддавалось.

- Тату, будь ласка! Не вбивай його! - благала вона.

Андрій дивився на них обох та просто чекав на свій кінець. Для нього було зовсім неважливо, що там кричала його вже колишня дівчина. Неважливо, що станеться з ним через хвилину. Йому хотілось зникнути. І більше нічого.

Пальці знову почали стискатись. Хлопець відчув, як власний кадик став задавлювати горло. І тут Аліна втрутилась нахабніше. Вона підняла з підлоги брудну гвинтівку та прийнялась бити батька по голові. Раз, другий, третій - шматки волосся прилипали до прикладу.

Після чергового удару, у Ордона пішла з носа кров. Аліні було дуже страшно, але вона вже не могла зупинитись. Замахнулась щосили та розбила вщент гвинтівку об батьківський череп. Комісар впав на бік, його сильно оглушило. Не міг піднятись, голова розривалась зсередини.

Андрій одразу почав гучно кашляти, щойно його горло звільнилось. Аліна не стала чекати, доки йому стане легше, схопила хлопця, закинула на плече та потягла геть з поліцейського відділку.

- Де ж вони, де ж вони?! - гримнув Лунко, нишпоривши у шухляді свого робочого столу.

Він збирався покинути це місце, але для цього потрібно забрати весь компромат. Не можна було залишати слідів, які б видали його справжню природу. Він ледве встиг знищити сервер із записами камер спостереження. А тепер ще залишалось кілька живих і небезпечних свідків.

Закинувши папери у пластиковий кейс, Лунко дуже нервував. Піт вимочив брови та нависав над очима. І хоч йому вже доводилось потрапляти у скрутні битви, тут його загнали у глухий кут. Він відчував себе вовком в капкані, на якого вже дивились стволи мисливських рушниць.

Лунко вискочив в коридор та направився до сходів. На шляху з'явився Герберт. Старий вампір перегородив йому шлях.

- Ти зараз серйозно? - опустив плечі федерал.

- Так, я прийшов побороти тебе, - заговорив Герберт. - Ти напав на моїх друзів. Таке не пробачається.

- Боже... ти ж наший. Дракула, чи хто ти там такий? Навіщо ти заступаєшся за цих клопів?

- Безглуздо пояснювати. Ти не зрозумієш.

Агент Бомба засміявся.

- Це правда. Таку хрінь зрозуміти нереально.

- Ну що... будем битись?

Щось дивне зачепилось за око агента. Його губи недовірливо притиснулись.

- Я не ідіот, щоб йти в таку примітивну пастку.

Герберт вказав пальцем на край срібного клинка, що трішечки визирав з-за дверей бухгалтерії. Потім посміхнувся та зробив крок вперед:

- Ти про оцю штуку? Спостережливий, це добре. Але... це не пастка.

Над головою Лунко різко вибухнула стеля. Шматки арматури, бетону та ламінату повалились на вампіра, притискаючи його до підлоги та окутуючи хмарою пилу.

- Ось це пастка! - крикнув Містер Секс, стрибаючи з верхнього поверху.

Що ж, цікава винахідливість. Можу похвалити, але цього виявилось недостатньо. Підготовка агента була дуже хорошою. Він миттєво розкидав всі блоки та впечатав мисливця в стіну ударом ноги. Ця атака лише сильніше його роздратувала.

- Ви - тупі суки! - почав лютувати Лунко.

Кулак Герберта влучив йому в ніс. Агента відкинуло назад. Кілька хрящів луснуло. Потім ще один удар - у вилицю. Десь всередині тріснула кістка. Мій син вирішив взяти напором. Я б виловив для цього кращу мить, але це також непогано.

Лунко вийшов у захисну стійку, закрив голову цілим передпліччям. Він добре відчував свого опонента по запаху навіть крізь товщу пилової хмари.

- Лови це! - Містер Секс кинув Герберту обріз.

І той ним скористувався. Гаряча срібна шрапнель полетіла в ціль. На реакцію було менше чверті секунди. Всі інстинкти Лунко були напружені до межі. Він не міг дозволити собі померти в бою з профанами.

Вчепившись кремезними пальцями в стіну, агент Бомба вирвав собі кам'яний щит та закрився цеглою. Шрапнель застрягла в товщі силікату так і не діставшись до цілі.

- Обережно! - попередив мисливець, але було вже пізно.

Вся ця стіна полетіла прямо в Герберта, згорнувши його як бульдозер. Старого завалило камінням і він не міг вибратись швидко. Головний біль лише ускладнював ситуацію. Здавалось, наче десятки цвяхів пролазили в потилицю.

- Тепер ти, - Лунко підійшов до Містера Секса.

Рука схопила його за шию, нога вперлась у стегно. Вампір розірвав бідолаху навпіл та розкидав половинки по коридору. З болем, проблемно, ненадійно, але все-таки переміг у цій сутичці. Шлях звільнено. Так, мисливця вбити не вийде, та й інші свідки могли врятуватись. Йому вже стало байдуже. Потрібно рятувати шкуру.

Лунко притиснув кейс до грудей та вистрибнув через вікно на парковку. Підбіг до своєї автівки та почав відкривати двері.

- Нічого, знайду іншу роботу, - пробубонів він собі під носа.

Десь позаду пролунав крок. Дуже дивний - важкий та м'ясистий. Потім ще один. Здавалось, що йде хтось величезний та... мокрий. Лунко обернувся. На парковку вийшла висока істота з широким м'ясним тілом та кінцівками до землі. Доктор Ганс Кардіометріні прибув у Канігсбург. Його щелепа клацала від нервування, а око напружено червоніло.

Він підійшов ближче до вампіра, довгий чорний плащ тягнувся за спиною. Ноги хитались, ледве тримаючи рівновагу. Позаду нього стояла лиса дівчинка. Очевидно, Еллі.

- Ти ще що за опудало? - сплюнув під ноги Лунко.

- З дороги, моль, - тихо сказав Ганс та торкнувся пальцем грудей федерала.

Тіло вампіра одразу надулось та вибухнуло, заляпавши рештками всю парковку. Дрібні шматочки одягу лоскутами гуляли за вітром. Агент Лунко Бомба навіть не встиг зрозуміти, що сталось.