Повсякденність Дракули

Так, сподіваюся, до цього часу ви вже змирилися, що справжній Дракула – це оповідач. Ну, тобто я. Але хто ж тоді Герберт? І чому я витрачаю ваш час? Що ж, ось тепер і розберемось. Ну... у чомусь із цього.

Після моєї смерті минуло чотири роки. У Алукарда і Таріни народилося двоє дітей. Першим був хлопчик Марвін, а після нього з'явилася дівчинка - Алеса. Алукард із захопленням спостерігав за сином, що швидко дорослішав, вірячи, що це його майбутній спадкоємець. Міцний та сильний. Ще в дитинстві він розірвав кішку голими руками.

- Він буде краще за мене, - сказав Алукард, дивлячись на малюка.

- Ох, якби він ще не плакав кожні півгодини, - обурено додала Таріна, підіймаючи Марвіна на руки.

– Дуже чутливий. Може, це навіть добре. Мені ось від оригіналу дісталася черствість. І, здається, я бачу в цьому лише недолік.

Таріна похитувала Марвіна на руках, намагаючись вгамувати його раптовий плач. М'язисте немовля крутилося, не знаючи чого хоче сам.

- Думаєш, це було правильно, вбивати Дракулу? - запитала Таріна.

- Ну звісно. Я кращий за нього. Замінив слабкого психа. Божевільному старому давно настав час йти у могилу.

- Гей, легше! Ти все-таки говориш про мого чоловіка.

– Я твій чоловік! - наполягав Алукард. - Забудь про цього виродка!

Можливо, мені було б навіть приємно, що після смерті моя персона все ще так жваво обговорювалась. Що ж, мабуть, мій вплив неможливо недооцінити.

Ну гаразд, перейдемо краще до дітей. Дочка Алесса була слабшою за Марвіна, але відрізнялася куди більшою жорстокістю. У трирічному віці вона накинулася на корову і пролізла їй у черево. Два дні вона ховалася там від батьків. Це був у неї такий дитячий протест.

Минуло ще п'ять років. Діти росли. З'являлися нові. Вже не настільки "хороші", по вампірським стандартам. Третьою дитиною виявився тендітний і болісний хлопчик Кольт. Ну... здається, ви вже розумієте, до чого все йде. Кольт був набагато слабшим за своїх старших брата і сестру. Спочатку йому було навіть складно стояти на ногах.

Навіть наступний син, Дарло був міцніший за нього. Цей взагалі яскраво відрізнявся від інших. Таріна цілодобово страждала, намагаючись народити цього восьмикілограмового товстуна. Дарло доводилося годувати постійно і безупинно, щоб той не починав плакати. Ціла фермерська родина пішла на забій, щоб угамувати хоч трохи цей божевільний голод малюка. Кольт на його тлі виглядав відверто немічним.

Останньою, п'ятою дитиною Алукарда стала Лара. Абсолютна аномалія, яка налякала всю родину. Незрозуміло чому, але її анатомія виявилася наполовину людською, хоча за всіма фізичними даними вона точно була вампіром. Пазурів немає, іклів немає, може їсти людську їжу, але сила і витривалість, при цьому, як у побратимів.

Власне так і народився Герберт. Будучи тоді ще Кольтом. У великій родині, як один із спадкоємців Дракули. Тоді він все це чудово розумів. Просто в житті трапляються події, які можуть сильно зіпсувати, змінити, спотворити. Але про це буде згодом.

Потім минуло чотири роки. Алукарда дуже мучило, чому його останні діти настільки нестабільні. Практично мутанти, які відрізнялись від решти кровопивців. Щоб краще розібратися в цьому, він вирішив викликати до себе доктора Ганса Кардіометріні. Якщо він створив Алукарда, то повинен хоча б здогадуватися, що відбувалось з його потомством.

Доктор був викрадений зі свого кабінету і насильно доставлений до Алукарда додому загоном вампірів у масках. Могутній Алукард не хотів церемонитися з цим хитрим пройдисвітом. Добре хоч мій клон не знав, що той примудрився зробити зі мною.

- Що я такого зробив, що мене треба було так жорстко висмикувати з мого дому? - заговорив Ганс після того, як з його голови зірвали мішок.

Алукард підвівся перед ним. Він хотів показати свою перевагу та впевненість.

- Поки що нічого не зробив. Але повинен. Мені потрібне пояснення. Чому мої діти, після другого, настільки дивні?

Ганс опустив погляд у підлогу. Точної відповіді у нього не було. Все-таки, подібний експеримент із повернення плідності надто екзотичний. Ніхто його раніше не робив. Доктор сам не знав, яке підводне каміння могло утворитися в процесі. Створення Алукарда - це експеримент і всі наслідки вновинку.

- Могли піти мутації, - сказав він. – Це норма. Багато дітей народжуються з відхиленнями. Я не думаю, що ваш випадок такий ексклюзивний.

- Чим більше я спостерігаю за своїми дітьми, тим більше розумію, що навіть старші поводяться дивно. Мені потрібно якось зрозуміти, хто з них кращий за інших. Хто найгідніший стати моїм справжнім спадкоємцем?

Лікар чудово розумів, що Алукард від нього не відчепиться і, швидше за все, уб'є у разі непокори. Потрібно було щось зробити. І деякі ідеї взагалі-то були.

- Ну... я можу провести невеличкий тест, - сказав Ганс. – Тест крові. Вампірська кров по-особливому реагує на електричний вплив. Сильна розкладається довше, слабка швидше. Таким чином, взявши невеликі проби у твоїх дітей, вдасться дізнатися, хто з них міцніший.

- Чудово! Зробимо це! Те, що потрібно!

Алукард був у нестямі від радості. Здавалося, щойно знайшлося вирішення всіх проблем. Впевненість у простих рішеннях колись згубила мене, тепер настала його черга страждати.

- Але я б на це не покладався дуже сильно, - додав Ганс. - Не кожен, у кого слабка кров - безнадійний. У деяких особ таланти можуть розкриватися з несподіваних сторін.

- Мені начхати. Моєму роду потрібна лише сила. Тож давай зробимо цей тест!

Рішення було безапеляційним. Алукард зібрав дітей в одній кімнаті і по черзі взяв у кожного крапельку крові. Ганс запевнив, що такої кількості буде достатньо.

Посередині круглого дубового столу розташувався пісочний годинник з вертикаллю міток. Це була лінійка, яка вимірюватиме силу крові. Чим довше сипатиметься пісок, тим сильніша дитина. Усього міток було вісім. Зверху – позначення слабкості (рівень 8); знизу – сили (рівень 1).

Очі Алукарда горіли від неймовірного передчуття. Він щиро жадав дізнатися, на кого він зможе покластися у майбутньому. Я можу лише додати, що він куди більше збожеволів від спадкоємства, ніж я свого часу.

- Ну що, приступатимемо? - спитав Ганс, закочуючи рукави своєї сорочки.

- Давай, - усміхнувся Алукард.

Спочатку доктор узяв кров у Алеси, першої дочки Алукарда. Результат: рівень шість. Дуже низький результат. Брови батька насупилися. Він завжди вважав, що ця дівчинка спритна та здатна.

- Ти - розчарування, - пробурмотів він.

- Ні, тату! Це неправда! - розлютилася раптово Алеса.

Вона накинулася на стіл і розбила його навпіл. Усі пробірки посипалися на підлогу.

- Тупий тест бреше! Це все неправда! - Алеса в сльозах втекла геть.

- Продовжуємо, - суворо наказав Алукард. - Візьміть новий стіл. Мені потрібна правда. Начхати на ці дурні сльози.

До кімнати затягли новий стіл. Через погром довелося заново брати проби, але суворого батька це не хвилювало. Він був готовий витратити стільки часу, скільки потрібно.

Другим перевірку пройшов товстун Дарло. Третій син Алукарда. Тестувати дітей вирішили у випадковому порядку, щоб не зациклюватись тільки на старших. Це була порада доктора Кардіометріні.

Третій рівень. Дарло виявився дуже непоганим. Ймовірно, через це у нього настільки щільна статура.

- Ти молодець, - сказав Алукард. - Але, я сподіваюся, є в мене діти і якісніше.

Він окинув поглядом трьох, що залишилися. Усі з жахом дивилися на батька. Вони дуже боялися його величної та похмурої постаті. Вони боялися розчарувати його.

- Все буде добре, діти, - добродушно посміхнувся Ганс. - Заспокойтесь. Головне - сильно не засмучуватися. Я вважаю, що ви всі хороші.

- Досить цих соплів, - пробурчав батько. - Працюй давай.

Далі аналіз взяли у Лари, молодшенької. Було вирішено скоріше з нею розібратися, адже її напівлюдська природа найменше вселяла довіру у цьому тесті.

Яким же був їхній подив, коли рівень цієї дівчинки виявився четвертим. Трохи вище за середній. Алукард почухав потилицю.

- Гаразд. Це було непогано. Я дуже здивований. Але... досить цього безглуздого топтання. Я хочу перевірити старшого! Гансе, бери кров Марвіна і покажи мені результат. На каліку Кольта мені, по суті, начхати. Здається, тут і так все зрозуміло.

Ганс сердито хмикнув, але послухався. У нього самого не було сумнівів щодо Марвіна. Хлопчик справді виглядав дуже фізично розвиненим. Тут і без всіляких аналізів зрозуміло, що він потужний.

Так і виявилось. Перший рівень, найвищий результат. Марвін гордо хмикнув і схрестив руки на грудях.

- Сподіваюся, я тебе не розчарував, тату? - посміхаючись, спитав хлопчик.

- Ого... ти справді крутий. Ось тебе я любитиму, це правда.

- Тепер перевіримо Кольта, - заговорив Ганс.

Алукард відмахнувся.

- Навіщо? Тут і так видно, що від нього немає толку. Тим більше, що може бути вищим за перший рівень? Другим першим рівнем тут точно не пахне.

– Я все одно це зроблю. Мені дуже цікаво подивитися на результат.

Алукард манерно зітхнув, але доктор це ввічливо проігнорував. Він злив кров Кольта на скло і запустив електричний розряд. Нічого не сталося. Кров не спалахнула. Зате змінила колір на темніший. На темно-фіолетовий.

Всі присутні повставали навколо столу та почухали потилиці.

– Що це таке? – здивувався Алукард. - Це... погано чи добре? Я щось не розумію.

- Я теж, - додав Ганс. - Дуже цікаво. Я ніколи не бачив такого. Дивна властивість.

- Гаразд. Роби із цим, що хочеш. Мені Кольт все одно не потрібний.

Ганс подивився на Кольта з цікавістю, розуміючи, що це не просто вампір. Він чимось схожий на свою сестру Лару. Мутант, виродок чи щось прекрасне? Дати чіткої відповіді він тоді не міг, але дуже хотів знайти її. Знайти її в цьому хлопчику.