Повсякденність Дракули

От буває ж таке іноді, чи не так? Намагаєшся провернути продуману схему, хитру маніпуляцію, а виявляється, що мало не угробив сам себе. Гаразд, з вами такого, швидше за все, не відбувається. Я гадаю, що ви звичайна людина, а не підлий вампір.

А ось Кірвент попався конкретно. Потрапив до рук мисливця. Він наївно планував нацькувати його на Блоу Джоба, але не факт, що це буде легко. Містер Секс – не дурень. Більше того, вампіри частенько намагались вигадати щось подібне. Вони завжди гризлись між собою, зраджували і підставляли.

Містер Секс міцно зв'язав Кірвента тугим срібним ланцюгом і кинув у багажник свого авто. Грайливо підморгнувши, він голосно грюкнув кришкою.

- Думаєш, йому можна довіряти? – висілась на даху машини Еллі.

- Ну, звичайно ж ні. Цим обсосам у жодному разі не можна довіряти. Вони відчайдушно брешуть, аби врятувати свою шкуру.

- Жалюгідні невдахи.

Містер Секс поплескав дівчинку по плечу.

- Ми обов'язково вб'ємо його, щойно він виведе нас на своїх побратимів.

Кірвент добре чув їхній діалог. Це було справедливо. Вони не повинні йому довіряти. Особливо враховуючи, що врешті решт, він планував від них позбутися. В цю мить було головне, щоб вони угрохали Блоу Джоба. З усім іншим можна впоратися якось потім.

Зачухався ніс. Кірвент почав крутитись. Тугий ланцюг щільно впивалася у зап'ястя, розрізаючи шкіру. Сильно не покрутишся.

Кірвент уткнувся обличчям у стіну і помотав головою, розчісуючи носа. Полегшало, але частково

Машина завелася. Кірвент напружився. Куди це вони збиралися їхати? Ніхто його навіть не допитав. Він дуже сподівався, що вони не везуть його в темну кімнату для тортур. Притуливши вухо до задніх сидінь, Кірвент почав їх підслуховувати.

- Що ти п'єш? - почувся голос дівчинки.

- Я взяв собі пива, - відповів Містер Секс. - Потрібно трохи розслабитись після місилова.

– Пити шкідливо! Мені мама казала, що наш дідусь здох від отруєння пивом.

Містер Секс хльоснув її легенько по потилиці, але для Кірвента це був просто глухуватий ляпас.

- Не здох, а помер, - батьківським тоном сказав Містер Секс. - Май повагу до людей. До свого діда. Він не собака.

- Так собак я поважаю. Але дід – алкоголік, його я не поважаю.

Кірвент скривився від цих розмов. У його уявленні, мисливці на вампірів завжди були більш серйозними людьми. Може навіть брутальними. Реальність сповнена несподіванок.

- І взагалі, - додала Еллі, - ти зараз нап'єшся, сп'янієш і вріжешся в стіну. Ти ж за кермом, Лох.

- Я тільки трохи пригубив, не перебільшуй.

Зазвучала сирена. Патрульна машина вирішила зупинити Містера Секса. Неприємний поворот подій. Мисливець роздратовано хмикнув та послужливо з'їхав на узбіччя. Автівка зупинилась.

Кірвент напружився. Якщо копи зазирнуть в багажник, весь план полетить коту під хвіст. Хоча, дивне це діло - боятися поліції, перебуваючи в заручниках, будучи зв'язаним у довбаному багажнику.

– Нам кришка? - спитала Еллі. - Тебе посадять у в'язницю?

- Помовч. Я розберуся.

Офіцер підійшов до вікна і постукав легенько кулачком. Містер Секс згуртував на обличчя дружню посмішку та опустив скло, першим починаючи розмову.

- Доброго дня, офіцере. Що там у вас трапилося? Захотіли мене у в'язницю посадити?

– Ці дурні жарти лише ускладнюють вашу ситуацію, – сказав коп. – Що у вас за номери? Вперше такі бачу. Якийсь підпільний самопал?

У машин мисливців на вампірів справді унікальний формат номерів, який відрізнявся від будь-яких інших. Мітка для своїх, так би мовити. Але так прикро виходило, що це часто створювало нерозуміння, коли хтось пересічний бачив таке. Особливо поліція.

Містер Секс зітхнув. Такі зупинки траплялись регулярно. Але, на щастя, інструкції на такі випадки були. Він відчинив бардачок, узяв невелику прямокутну пачку документів і простягнув офіцеру.

- "Вітділин'я работає"... - підняв брову коп, читаючи вголос. - Жесть, це лайно писав третьокласник? Як багато помилок!

Холодний піт виступив на лобі Містера Секса. Схоже, новачок у штабі справді не вмів писати. Відділ кадрів мав понести серйозне покарання за таке. Дуже не пощастило, що підроблене посвідчення виявилося так недобре скроєне.

- Чотирокласник, - сказав Містер Секс.

– Ви місцевий клоун? - обурився офіцер. - Досить жартувати! І що це за дівчинка сидить поряд?

Він глянув на Еллі і додав:

- Цей дядько викрав тебе?

- Ні, ні, - покрутив головою Містер Секс, - це моя племінниця. Ми приїхали до Канігсбурга в гостій до її бабусі.

- Замовкни! Я до неї звертаюсь. Сьогодні я буду злим!

Який ексцентричний коп попався. Емоції так і вирували.

- Так, я його племінниця, - впевнено сказала Еллі. – Відпустіть нас. Ми спізнюємося.

Кірвент, лежачи в багажнику, відчув, що ситуація затягнулася. Він визирнув крізь щілину назовні. Місце більш-менш безлюдне. Теоретично, можна вирубити копа. Але це на крайній випадок. В ідеалі руки, бруднити не варто.

Офіцер дістав зброю і направив її на Містера Секса.

- Виходьте з машини з піднятими руками!

Кірвент зрозумів – треба діяти. Все йшло зовсім не так, як повинно. Йому потрібні ці мисливці. Він сильно на них налаштувався, доки лежав у багажнику.

Смикнувши, що є сили руками та ногами, він розірвав ланцюг. Потужний ривок звільнив його кінцівки, але, на жаль, тепер вони сильно кровоточили. Навіть тонка нитка срібла дуже згубна для вампіра. Багажник почало заливати густою темно-червоною рідиною.

Кірвент схопив лом, що завалялвся поруч, проломив своїм тілом заднє сидіння і з криком заліз у салон.

- А-ну стій, копе! Ці люди мої полонені! Або ти зараз же їдеш, або тобі доведеться мати справу зі мною.

Коп ошелешено глянув на блідого пораненого чоловіка з ломом у руках, той стікав кров'ю прямо на його очах. І все це при тому, що він проломив головою сидіння.

– Що за срань? - злякано відстрибнув коп. - Ти тримав цих людей у ​​заручниках, сидячи у багажнику з ломом?! Це безумство!

- Мої плани хитромудрі! Я справжній трікстер!

На жаль, цей план виявився не настільки ефективним. Навіть не дивлячись на свою "хитромудрість". Слідом за патрульною машиною зупинилася ще одна. Водій побачив зляканого копа і одразу ж повернув на узбіччя. На допомогу.

- Я - федеральний агент Леонард Голівуд! Вийшли всі з машини!

Так, ви правильно зрозуміли. На допомогу під'їхали ті самі агенти, які розслідували вибух у квартирі Герберта. Коло подій звужувалось. Вони вихопили пістолети і попрямували до машини Містера Секса. Скільки метушні посипалося на його голову. Як тепер викрутитись?

- Ні, не підходьте близько! - крикнув коп. - Тут заручники! Псих із ломом нас усіх залякав!

Кірвент, тим часом, нахилився до Містера Секса і прошепотів на вухо:

– Це твій шанс. Не проґав його. Я відведу вас до наймерзотнішого вампірського покидька.

- Я не знаю, що ти задумав, але це якесь лайно.

Кірвент різко вистрибнув із машини через вікно. Приземлення було твердим. Потрібно було зобразити втечу. Зчепивши зуби та пускаючи криваві нитки на дорогу, він побіг геть. Кинув лом і пришвидшись, як міг.

- Гей, за ним! – крикнув агент Леонард.

Два агенти разом з копом сіли в патрульну машину і погнали її за Кірвентом. Вампір біг і не дуже швидко, і не дуже повільно, зигзагом ухиляючись від зустрічних авто. Він уміло відвів переслідувачів від мисливців.

- Так, - схрестила руки Еллі, - а ми що робитимемо?

- Моя тачка, - насупився Містер Секс. - Цей мудак її покрушив!

- Так, і він тікає. Зроби щось!

Це правда, ніколи журитися. Не можна було випустити єдиного спійманого вампіра з поля зору. Містер Секс завів двигун і обережно поїхав кривавим слідом, тримаючи відстань від патрульної машини.

Насправді, як ви могли зрозуміти, Кірвент не просто так тікав. Він вів всіх переслідувачів в одне конкретне місце. В те саме місце, в яке давно настав час привести серйозних гостей, здатних "влаштувати шум". Він утік у бік заміського будинку Блоу Джоба.

Біль підкошувала ноги, м'язи скручувало. Він терпів та біг. Або цей план спрацює, або все скінчено. Звичайно, Кірвент сумнівався, чи там взагалі був на місці Блоу Джоб. Але, враховуючи, що проти нього зараз майже весь вампірський клан Канігсбургу, цьому невдасі особливо нікуди більше тікати, а цей будинок він кидати ніколи не хотів.

Тепер заглянемо, що там насправді відбувалось в цю мить.

Навколо каміна зібралась невеличка нарада.. Блоу Джоб обговорював з Леонідом та Малиновським свої подальші дії. Як повернути колишню владу та авторитет. Дискусія була дуже продуктивною.

– Ти просто чмо! – сказав Малиновський. - Я навіть руки свої не пошкодував, а ти боїшся позбутися настирних конкурентів.

Леонід різко заперечив:

– Блоу Джоб у нас дипломат! Він може вирішити все розумом. Мирно. Не треба на нього так тиснути.

Сам же Блоу Джоб досі блукав у важких роздумах. Як же йому правильно вчинити? Дві протилежні точки зору вивалювались на нього, тільки сильніше збиваючи з пантелику.

- Так, годі сперечатися! - встав він із крісла. – Я вирішив!

Вони запитливо на нього подивилися, чекаючи на це рішення.

- Я спробую домовитися з Кірвентом, - сказав Блоу Джоб. - Він славний малий, гадаю, вийде до нього достукатися.

Малиновський роздратовано відвернувся. Він жадав бійки та вбивств, а тут таке розчарування. Леонід навпаки зрадів цьому рішенню свого лідера. Підтримував вампірський гуманізм.

– Це правильно. Я думаю, ми швидко все залагодимо.

Леонід відійшов убік. Вітальня була повністю заповнена таксидермованими фігурками тварин. Зроблені вони були не дуже якісно. Білььше схожі на потворні іграшки, ніж на звірів. Він почав вдивлятися в лисячу морду, розглядаючи її вишкірений вираз.

– Мені подобається, як це зроблено, – сказав Леонід. Хоч вони й криві.

- Так, - погодився Блоу Джоб, - я ввалив купу бабла в цих звірів. Хоч вони й криві.

- Стривай... я щось бачу.

Леонід уважно поглянув в очі лисиці і побачив у відображенні страшну картину: Кірвент біг, спотикаючись, до будинку, поки поліцейська машина на повній швидкості збивала дерев'яний паркан. Долинули звуки сирени. Усі присутні тривожно переглянулись.

- Що цей виродок задумав? - примружився Малиновський.

Через секунду, Кірвент салітає у вікно і, вибиваючи спиною скло, летить головою в килим. Його тіло дуже втомилося від важкої погоні. Відкриті рани все ще кровоточили.

- От тепер буде весело, - прошепотів він під ніс, посміхнувшись.

Навіси дверей розірвались разом з ними. Всередину забігли агенти та офіцер. Озброєні та готові до зіткнення.

- Це ж... - здивувався агент Голлівуд, - Блоу Джоб, той самий! І Малиновський! Ви заодно!

Малиновський голосно засміявся. Його запалило це вторгнення. Настав час битви. Не кажучи жодного слова, він широко розмахнувся ногою. Лютий вампірський удар розрізав повітря з такою швидкістю, що штанина аж згорілась.

Агент Леонард Голлівуд дивом встиг ухилитися від ноги. Його товаришам пощастило значно менше. Безіменний другий агент та офіцер поліції миттєво потрапили під роздачу. Лише один удар розрубав їхні тіла навпіл.

Перекотившись, Леонард відскочив убік і випустив кілька куль у груди Малиновського. Всі потрапили точно в ціль, але злісний вбивця навіть не ворухнувся.

– Що ти таке?

- Я - вампір! – відповів Малиновський і кинувся у бій.