Повсякденність Дракули

Ноги відірвались від краю парапету на даху швейної фабрики. Вечірнє повітря розтиналось носом вампіра. Очі Герберта цілились на наступний дах. Він перелітав вулицю, не відчуваючи спротиву вітру.

На спині гойдався рюкзак, заздалегідь підготовлений для голови Містера Грома. Не дуже великий, але поміститись повинна. Ще вдома Герберт повитягав з усіх відділів та кишень: пачки з-під цигарок, брудні серветки, шприці та упаковки від ЛСД, які залишились від діджея Бобло. Тепер точно влізе.

Стопи врізались в наступний дах, прослизнувши півтора метри брудною крівлею. Підошви кросівок з ринку ледь не порвались.

- Зараза, - тихо процідив Герберт. - Хоч би босяком не побігти.

Він майже дістався до лабораторії. Як і очікувалося, це місце добре охоронялось. Чотири патрульні машини поліції гуляли трьома кварталами навколо. Ще два БТР стояли біля входу, поруч із ними курили спецоперативники нацгвардії та федерали. Навіть на даху сиділи снайпери СЗР.

Пригнувшись за парапетом верхівки винного заводу, Герберт поглянув у рожевий дитячий бінокль з феєю Дінь-Дінь. Він і так непогано бачив, але додаткова лінза дозволила йому роздивитись триклятих снайперів. Інакше, він би з дуру точно прямо в них і влетів би.

- І не спиться вам, паскуди, - пробурчав старий.

Придивився сильніше. Побачив світло від смартфону. Один із СЗР'івців грав у онлайн казино, крутив слоти прямо на службі. Ще двоє грали в карти під ліхтариком. Тільки крайній, що стояв далі від усіх, нормально пильнував. І то в іншу сторону.

- Може все й не так погано.

Герберт заховав бінокль та приготувався до штурму. З даху винного заводу долетіти до лабораторії не вийде, надто далеко. Але поруч проходила товста лінія електропередач. Чотири широких кабелі мали витримати шістдесятип'яти кілограмового вампіра.

Він обережно вклався на лінію та почав повзти. Струм гудів під грудьми. Стало трохи ніяково. Тут проходило не менше десяти тисяч вольт. Дроти трішки провисали під його вагою, але він не спинявся та продовжував рухатись до лабораторії. Головне - сильно не провисати та обережно розподіляти площу тиску, щоб нічого не порвалось.

І ось, до даху лабораторії залишилось всього три метри. Він був зовсім поруч. Снайпери його не помітили.

- Ха, от я й на місці, - радісно прошепотів Герберт.

Він схопився міцно рукою за кабель та смикнув себе вперед, щоб по-скоріше підтягнутись. Дріт обірвався і град іскор вибухнув над будівлею лабораторії. Весь квартал потух. Світились лише бички цигарок снайперів.

- Ого, - тихо сказав один із них, випускаючи дим.

І наслідки цього обриву пішли далі. Освітлення на вулиці, де знаходилась квартира агента Лунко Бомби, також потухло. Дорогу миттєво накрило колючою темрявою. Час навколо наче завмер.

Містер Секс озирнувся. Йому здалось все це підозрілим. Рука потягнулась за срібним мечем. В нього не було вампірських очей, а прилад нічного бачення йому по статусу вже не видавали. Доводилось рухатись майже наосліп, орієнтуючись по світлу з вікон - будинки все ще мали електрику.

- Стій, це ж ти, - звернувся до нього Наскіс.

Мисливець направив вістря меча на чоловіка, що так неочікувано підкрався.

- Хто ти такий? - спитав він.

- Я із поліції, - показав посвідчення детектив, - ми бачились минулого року на фермі Блоу Джоба. Ти кинув мені під автівку свого меча, коли нас атакував вампір.

Містер Секс згадав та з полегшенням зітхнув. Ще секунду тому ледь не зарубав бідолаху.

- Чого тобі? - спитав він.

- Дай вгадаю, ти йдеш по Лунко Бомбу? - хитро посміхнувся Наскіс.

- По кого? Я прийшов за Кірвентом. Він засів у цій будівлі.

Наскіс почав здогадуватись, що відбувалось. Вампіри змовились між собою. Більше того, можливо, це взагалі була якась пастка. Вимкнення вуличного освітлення яскраво на це натякало. Шкода, Наскіс не розумів реальну його причину.

- Якщо ти один із тих так званих "мисливців", - сказав він, - то краще не йди. Вони можуть на тебе чекати.

- Мені ж краще, швидше їх завалю, - хмикнув Містер Секс.

- Сам? Вони тебе роздеруть.

- Не роздеруть.

- Чому ти так вирішив?

- Дивись.

Мисливець притулив срібне лезо до горла та розпоров собі шию. Кров пролилась на груди, але за мить застигла. Наскіс одразу не повірив своїм очам, навколо було темно. Потім кров взагалі заповзла назад в шию, а розрізана шкіра затягнулась, не залишивши і сліду.

- Мене неможливо вбити, - пояснив Містер Секс.

- Очманіти, - схопився за лоба детектив. - Світ остаточно збожеволів.

- Завжди таким був. Тобі просто не показували.

Потім Містер Секс знову повернувся до вхідних дверей. Схопився за ручку та вже збирався заходити.

- Почекай, - знову зупинив його Наскіс.

- У мене робота. Я не можу чекати.

- Давай зробимо це разом.

Містер Секс стомлено зітхнув. Не вперше хтось зі звичайних людей пропонував йому допомогу. Майже завжди це закінчувалось смертю. Такі прохання дуже наївні в своїй природі, хоч і відважні.

- Ти не виживеш. В тебе немає безсмертя.

- Ні, ти не зрозумів. Я пропоную тобі влаштувати для них пастку.

Детектив наполегливо напрошувався на співпрацю. Він дуже жадав зупинити Лунко Бомбу, Кірвента та інших. Він бачив у вампірах колосальну загрозу для близького оточення.

Але, ви ж також розумієте, що однієї наполегливості тут недостатньо. Особливо, коли маєш справу з таким відморозком, як Лунко. Заглянемо до нього в квартиру. Коли на вулиці вибило світло, агент одразу ж схопився за телефон.

- Це нормально? - спитав прямо, без уточнень.

- У нас обрив на лінії. Біля лабораторії, - доповів диспетчер.

- Не страшно. Там не залишилось нічого важливого.

- Правда?

- Так. Ми... з комісаром Степаненко провели інспекцію по речовим доказам нещодавно. Там не було нічого вартого уваги. Так в журналі і записано.

- Е-е-м, ну добре. Тоді, гарного вам відпочинку.

- Дякую.

Лунко поклав слухавку та кинув телефон на диван. Потім обернувся до Кірвента, який сидів у кріслі, неподалік від вікна. Ватажок задумливо потирав пальці.

- Все нормально?

- Хтось надумав робити шкоду, - сказав Лунко. - Хрін із ними. Я знищив голову Містера Грома. Хай роблять, що хочуть.

Раптово світло вимкнулсь і у квартирі агента. Промайнула мить і два вампіра сиділи в повній темряві, дивлячись одне на одного своїм природним нічним зором. Лунко пройшовся по кімнаті, розглядаючи пітьму.

- Якось вони сильно стараються, ці гниди прокляті, - сказав спокійно він.

А поки тут складнощі тільки накопичувались, повернемось до Герберта. Для нього цей вечір не менш складний. А багато в чому, навіть значно більше. Вікна лабораторії загорілись, спрацював екстрений генератор.

В кабінет начальника охорони надійшов дзвінок. Роздратований товстий чоловік дуже не хотів відволікатись від чергового серіалу про копів, але був вимушений взяти слухавку.

- Що у вас там за гармидер?! - крикнув він.

- У нас проблема! - сказав один із нацгвардійців знизу.

- Я бачу, дроти рвуться наче павутиння! Коли їх, бляха, прокладали? За часів Царя Соломона?!

- Ні, тут інша проблема! Якийсь мужик весь горить і вирубає наших як Мухамед Алі!

Начальник підірвався з крісла.

- Що?!

- Мої бійці розлітаються наче кошенята!

Фактично, так і було. Після обриву лінії, весь щільний одяг Герберта, який мусив приховувати його особистість, загорівся. Він весь палав з ніг до голови. Солдати боялись до нього навіть підходити, але розлючений вампір сам за них хапався та бив кулаками в обличчя. Бідолахи перелітали через паркан, врізались у вікна другого та третього поверхів, розбивали спинами дверцята автомобілів.

- Не підходьте! - кричав старий, охоплений полум'ям.

- Та не дай боже, мужик, заспокойся! - сказав капітан загону.

Довго топтатись там було не можна. Кожної секунди солдати могли прийти в себе та відкрити вогонь срібними кулями. Це було смертельніше навіть за сотню таких пожеж. Герберт відштовхнувся від даху БТР'а та пролетів у вікно третього поверху лабораторії, вибивши головою сталеву решітку.

Приземлившись плечем на керамічну підлогу, він прослизнув майже до кінця коридору. Коли весь одяг остаточно догорів, він залишився повністю голим, покритим сажею та шматками плавленої синтетики. Від рюкзака нічого не залишилось.

Голозадий вампір встав на ноги та почав істерично виривати кожні зустрічні двері прямо з навісами, в пошуках голови мисливця. Один кабінет, другий, третій, четвертий - все не те. Скоріше за все, не той поверх.

Герберт побіг сходами вниз. Його одержимість пошуками повністю захопила розум. Шляху назад вже не було. Він пробився в кабінет начальника охорони. Той не встиг навіть ніяк зреагувати. Голий вампір схопив його за комір та підтягнув до ікластої пащі.

- Де голова мисливця? Ти маєш знати! В тебе всі журнали! - кричав Герберт.

- Я нічого не знаю! Відпусти мене! - загорланив чолов'яга.

- Я не приймаю таку відповідь.

- Хто ти такий? Що ти за вампірська погань така?!

Старий звів брови та міцніше стиснув комір чоловіка.

- Я Дракула. І зі мною краще не жартувати. Ваші срібні штучки мене не беруть. Бачиш? Я навіть не горю. Мене не можна вбити, я - цар вампірів.

Ну, якщо бути відвертим, то вампіри і так не горять. Але, як аргумент для людини, котра взагалі не в темі нашої анатомії - доволі непогано. Переляканий до смерті начальник охорони одразу кинувся до своїх журналів.

Зупинився листати на якійсь із потертих сторінок та вказав пальцем на четвертий знизу рядок.

- Ось тут! Тут мають бути всі докази! - сказав він.

- Молодець, - похлопав його по спині "Дракула", - будеш жити.

І знову повернемось до будинку агента Бомби. Фокус на цих подіях зараз важливіший. Тим паче, що ідея Наскіса про пастку не така вже й погана. Вони справді вирішили організувати тимчасовий союз із Містером Сексом, щоб зупинити вампірів.

Для цього довелось піти на невеличку, хоч і не дуже ефективну хитрість. Вдвох вони спустились у підвал будинку, де знаходився місцевий електрощиток. І щойно новоспечені напарники опинились там, одразу пожалкували. Після нещодавніх дощів, вся підлога підвалу була залита водою по самі гомілки.

- О боже! - вигукнув Містер Секс, промочивши штани і туфлі. - І чому я тільки тебе послухав?

- Та нічого, потерпимо, - також промичив і Наскіс. - Все заради Великої Цілі.

- Лайно це, а не "Велика Ціль". Побачив вампіра - зарубав. Тут як на пилорамі. Звичайна робота.

Човгаючи залитою підлогою, вони наблизились до щитка. Маленька червоненька лампочка сяяла їм в обличчя.

- Одне натискання і все, - сказав Наскіс.

- Давай, - роздратовано погодився мисливець.

Детектив клацнув рубильник та знеструмив весь будинок. Якраз в ту мить світло в квартирі агента і зникло. Коли підвал охопило темрявою, Містер Секс закивав головою.

- Ну, будем сподіватись, що твій хитромудрий план спрацює.

- Який ще план? - почувся голос на сходах. - Хто там патякає?

Ох, я вам не сказав? Пробачте. Так вийшло, що напарнички викрили себе ще як тільки-но зайшли в будинок. Очевидно, там були ще вампіри. І вони добре відчували запах сторонніх, ніким не званих людинок.

Один із вампірів-лоботрясів Кірвента спускався в підвал, орієнтуючись своїм надприродним зором.

- Не переймайся, - сказав Містер Секс. - Я зараз покажу, як ми працюємо.

Мисливець витяг обріз та вистрілив шрапнеллю по вампірові. Негідника впечатало в стіну та перетворило на м'ясні друзки. Він навіть не встиг усвідомити, що сталось.

- Ого... це справді вражає, - сказав Наскіс.

- Я ж тобі казав, не треба все ускладнювати, - відмахнувся Містер Секс. - Я б просто зайшов і грохнув усіх потвор без оцих дебільних трюків з рубильником.

Це було сказано надто самовпевнено. Агент Лунко Бомба не був настільки дурним та безпорадним, як той невдаха, якого розмазало по стіні. Він швидко зрозумів, що сталось. І саме зараз стояв на першому поверсі, прямо над тим місцем підвалу, де стояли наші двоє... і мовчки курив. Слухав їхню розмову.

- Тепер я піду порубаю Кірвента, - перезарядив обріз Містер Секс.

- Слухай, а ти справді дебелий мужик.

- Отож. Не треба мене недооцінювати.

Лунко слухав їх далі.

- А потім ми завалимо агента Лунко Бомбу, - додав Наскіс.

- Він хоч точно вампір? - уточнив мисливець. - Я звичайних людей не вбиваю.

- Точно. Ну... висока ймовірність.

- Це різні речі. Не плутай мене.

А потім Лунко слухати перестав. Одним ударом кулака проломив підлогу під собою та проскочив в підвал. Другий удар одразу прилетів Містеру Сексу в маківку, розгромивши череп на шматки. Мисливець одразу зник під водою, залишивши після себе бризки, змішані з кров'ю.

Наскіс не бачив, що відбувалось, але встиг розгледіти масивний силует перед собою. Він дивився на агента Бомбу, але не міг точно це для себе підтвердити. Лише розумів, що перед ним вампір.

Детектив одразу встромив йому під ребро срібний ніж. Лунко відскочив назад та різко висмикнув зброю. Із відкритої рани полилось.

- Ох... жорсткувато, - процідив він.

- В мене є ще один! - крикнув Наскіс та потягнувся за другим ножем. Нічого не нащупав, забув у машині. - От срань...

Він одразу поліз за пістолетом, але потужний вампірський удар зверху переломив йому плече та звалив з ніг. Наскіс миттєво втратив свідомість від болю.

Лунко одразу його впізнав. І навіть зрадів. Тепер йому випав дуже зручний шанс прибрати надокучливого копа. Рука замахнулась на остаточний удар, але він так і не стався. Його зупинили. Містер Секс встиг регенерувати. Залиті водою очі не бачили нічого, тому довелось діяти наосліп.

Довге срібне лезо вислизнуло з рукава мисливця та прокололо наскрізь грудину Лунко. Вістря зупинилось збоку від серця, пошкодивши вампірський аналог аорти. Агент відскочив назад на пару метрів. Розірвав рукав сорочки на правій руці та загнав у вену прихований ін'єктор. Кровотеча миттєво зупинилась.

- Що ти зробив? Ніколи такого не бачив, - піднявся на ноги Містер Секс.

- І не побачиш.

Лунко кинувся в атаку, але майже діставшись до мисливця, застиг. Помітив лезо в міліметрі від ока. Він буквально кинувся на смерть. Посмішка охопила агента і він зірвався вгору. Підстрибнув у діру, яку сам і проломив. Зник. Він зрозумів, що не зможе здолати Містера Секса, але запам'ятав його. Це не остання їхня зустріч.

Тим часом, Мисливець обернувся до Наскіса. Той лежав під стіною непритомний.

- Витягну тебе звідси, а потім надеру сраку цим покидькам, - сказав Містер Секс.