Повсякденність Дракули

Кожна людина, у певні моменти, може відчувати почуття розчарування, почуття несправедливості, коли щось йде зовсім не так, як очікувалося. У нашому випадку вищі інстанції видали указ зам'яти справу про бійню на фермерській садибі. Це сталося одразу після отримання результатів експертизи.

Єва і Наскіс були дуже злі і розчаровані цим рішенням. Хтось зверху, напевно, покривав всіх тих диких злочинців. Які, звичайно, просто вампіри, але наші друзі про це не знали. Хтось не хотів, щоб правда вибралася назовні.

Похитуючи келихом у руці, Наскіс сів на килим. Дві симпатичні дівчини мали відволікти його від такого курйозного провалу на роботі. Вони були ласкаві та люблячі, але це не дуже допомагало.

- Ти як взагалі? - спитала дівчина. - Виглядаєш мляво. У всіх сенсах.

- Та ні, - непереконливо посміхнувся Наскіс, - все чудово. Замотався трохи на роботі, от і все.

Він притяг її ближче до себе і поцілував в губи. М'які та теплі. Йому навіть трохи стал легше завдяки ним. Він відчув, що тривожні думки покинули його і віддався насолоді.

Друга дівчина дістала цигарку. Вона тільки збиралася підпалити її, як раптом згадала про правила цього будинку. Курити у кімнаті міг лише господар.

- Та не парься ти, - сказав Наскіс, - начхати вже. Можеш курити. Просто витяжку не забудь увімкнути, і бичок викинь в урну. Не люблю, коли смітять.

- Це на тебе не схоже, Насіку. Ти випадково не захворів?

Перша дівчина вирішила їй відповісти:

- Він засмучений через те, що ту розбірку за містом вирішили зам'яти. Хоча він брав там участь особисто.

- Ох, я би теж образилась.

Наскіс трохи здивувався. Дівчаткам відомо надто багато. Ця інформація взагалі була абсолютно секретною.

– Що? Звідки ви знаєте? Це якась магія Таро?

- По мережі гуляють знімки. Якийсь місцевий блогер зі своїми друзями нишком знімав ту ферму після приїзду копів. Я побачила на знімках твою машину, і подумала, що ти там був.

- Зараза... ніякої конфіденційності. Та й пофіг.

Він підійшов до холодильника, дістав пляшку пива та відкрив її зубами. Кришечка відскочила вбік разом із уламком зуба. Трохи перестарався.

- Ох ти ж чорт, - зморщився Наскіс. - Гаразд, завтра все одно треба було до стоматолога.

- Забудь про ту справу. У тебе буде ще багато шансів на підвищення.

Він обернувся до них і прикро сказав:

- Ви не розумієте, це були не просто прибацані бандити. Це якісь фріки-надлюди. Такого божевілля я взагалі ніколи не бачив. У мужика кулі від голови відскакували.

Наскіс сперся на стільницю. Життя йшло далі, і хтось завзято хотів, щоб все, що сталося, забулось. Саме це його й бісило найбільше.

- Я ж не виглядаю божевільним, ні? Просто, я в курсі, як безглуздо звучить ця історія. Але я впевнений в тому, що сталося. Це треш. Чисто треш, справжній.

- Не нервуй. Ти обов'язково з усім розберешся. Але... не зараз. Забудь про всю цю маячню хоч на один вечір.

Я вважаю, він здатен з цим впоратися. А ось кому буде важче, то це Єві. Вона серйозно налаштована вийти на слід тих, хто за цим стояв.

Після того, як начальство промовисто дало зрозуміти, що розслідування не буде, вона впала у сильну фрустрацію. Наскісу завжди було простіше, він будь-якої миті міг просто напитися до нестями і його попустить. З Євою це так не працювало. Їй потрібно щось вагоміше, щоб скинути вантаж неприємних емоцій. Вони помінялись місцями. Тепер для неї це стало чимось важливим.

Ніч проникла до її хати. Вже було досить пізно, настав час лягати спати. Єва зазирнула до спальні сина. Андрій вже дрімав і тихо сопів у подушку. Її заспокоювало почуття, що вона тримає все під контролем. І один із яскравих маркерів, які давали їй це відчуття - безпека сина.

- Я обов'язково з усім розберуся, - прошепотіла вона і попрямувала до своєї кімнати.

Через велику кількість випитої кави, заснути їй не вдалося. Вона м'ялась і крутилась у ліжку, але це ніяк не допомогло. Такого важливого, заспокійливого почуття контролю не було поруч. Нічого не допомагало його заповнити.

Заскрипіло вікно. Невідомий проник у будинок. Це був злочинець-втікач, який переховувався від переслідування. Обережно ступаючи крок за кроком, він висвітлював собі шлях невеликим ліхтариком. Попереду опинилися відчинені двері.

Промінь світла вдарив в обличчя Андрія. Той скривився і розплющив очі від роздратування.

– Що відбувається?

- Не рухайся, сученя! - злочинець зрозумів, що план зривався і настав час переходити до погроз. - Я вистрілю, щойно ти спробуєш підвестися.

- Добре, добре... я зрозумів. Не рухаюся.

Втікач блефував. В нього навіть зброї з собою не було. Сподівався, що хлопчик через засвіченні очі не зрозуміє цього. Так воно й сталося.

- У будинку ще хтось є? - спитав бандит. – Мені потрібні ключі від вашої машини.

- У будинку ще хтось є, - відповіла Єва, з'явившись у нього за спиною.

Вона штовхнула його в колінний суглоб та повалила на підлогу. Два потужні професійні удари світильником по потилиці полетіли в нього відразу за падінням. Злочинець знешкоджений.

Але Єва не зупинилася. Вона притиснула коліном його лікоть і грубо виламала руку у зворотний бік. Бідолаха тяжко заволав крізь оглушення.

- Досить, мам, ти його перемогла! Зупинися!

Вона подивилася на сина і відразу відпустила бандита. На її обличчі не було жалю, але вона розвела руки убік і винно сказала:

- Вибач, Андрію. Я трохи не в собі. Це випадково сталося.

- Випадково так руки не ламають, - прохрипів злочинець.

- Заткнися, паскудо! Тебе не питали.

Колеги, що приспіли через п'ять хвилин, швидко пов'язали негідника, залишивши Єву з почуттям, що вона поступово втрачає контроль. Контроль за собою, контроль за становищем.

Але якщо ви думаєте, що це тільки у людей все пішло не солодко після бійні в садибі, то ви помиляєтесь.

Новий лідер вампірського клану - Кірвент вирушив за вказаною на папірці адресою. Разом зі своїми помічниками він їхав до покинутої квартири Блоу Джоба. Це місце тепер нікому не належало, тому треба було вирішити, що з ним робити, поки туди не зазирнули сторонні очі людей.

Кірвент зав'язав волосся у хвіст, одягнув рукавички і почав оглядати квартиру. За останні кілька тижнів все вкрилося пилом. Але навіть якщо заплющити на це очі, то в будинку й так було насмічено. Блоу Джоб, останнім часом, взагалі не стежив за порядком.

Розкиданий одяг, порожні пляшки та сліди від чобіт – все це в сумі збиралося в некомфортну атмосферу застійного безладдя.

- Ну і свинота ж він був, - сказав Кірвент.

- Ти краще сюди подивися, - гукнув його Лассард.

Цей нелюдимий вампір став правою рукою лідера. Дуже серйозне кар'єрне зростання для такого безініціативного вампіра, який весь свій час просиджував у телефоні. Але, якщо бути чесним, отримавши відповідальну посаду, він узяв себе в руки і став активнішим.

- Що ти знайшов? - спитав Кірвент.

- Ти тільки глянь на цю величезну турбіну. Вони примудрилися вмонтувати її у стіну.

Так, хлопці знайшли ту саму "зброю" Блоу Джоба, яка вже добряче проіржавіла.

– Я раніше думав, що це просто байки, – сказав Кірвент.

- Подивися на ці плями, - підійшов ближче Лассард. - Лопаті жорстко затупилися. Псих, напевно, часто її використовував.

- Не важливо, тепер ця хрінь нам не потрібна. Від неї будуть одні проблеми. Потрібно якось позбутися цієї погані.

Двоє міцних помічників дістали інструменти та розпочали демонтаж турбіни. Гуркіт перфораторів, вереск болгарок і скрип ломів - все це гучним ехом розкинулось під будинком.

- А ми не сильно галасуємо? - спитав Лассард.

- Похрін, - відповів Кірвент. - Головне, щоб ця срань перестала мозолити очі.

Вона й перестала мозолити. Відвалившись разом зі шматком стіни, величезна турбіна пролетіла кілька поверхів униз. Удар припав на новенький Мерседес, припаркований на узбіччі. Потужний вибух вибив кілька вікон, що були поблизу. Хрумкий вогонь поліз з-під зім'ятої в потерть машини та обійняв турбіну.

- Ми облажалися, - жалісно сказав один із робітників.

Кірвент визирнув у дірку і зітхнув.

- Це я облажався. Мій же наказ.

Знизу, прямо серед вулиці, спокійним кроком проходила жінка у чорному пальті. Здавалося, вона не помічала ні турбіну, ні палаючу машину. Вона підвела голову вгору і заговорила:

- Ти страшенно правий, Кірвенте. Ти конкретно облажався.

- Гей, як ти мене чуєш? - напружився він.

- У цьому будинку стоїть прослуховування. Я все чую.

– Хто ти така?

- Я працюю на людину, яка зам'яла вашу справу в поліції. Завдяки ньому, ви зараз можете спокійно ходити містом. Не зліть його, інакше ми вас позбудемося.

Укутавшись у комір, вона шмигнула носом і зникла за поворотом. Переслідувати її не можна було. Випадковий свідок не повинен побачити вампірів у дії, тому її відпустили. Та й взагалі, раптом, вона просто божевільна. Кірвента така відповідь влаштувавала.

Сховавшись у провулку, жінка дістала телефон та набрала свого боса. Слухавку швидко взяли.

- Ці ідіоти розвалили квартиру Джиона Нірвана, - сказала вона.

- Не хвилюйся, любо. Думаю, твоїх погроз поки вистачить. Я спостерігатиму за ними і далі.

Вона судомно дістала хустку і втерла собі носа.

- Блін, здається, у мене нежить.

- Скоро зима, - сказав бос. - Треба було тепліше вдягатися. Як ми можемо тримати у вузді вампірів, якщо самі себе не бережемо? Я скину тобі зараз трохи грошей на карту, щоб ти купила собі нарешті пуховика. Я вже тиждень тобі про нього нагадую.

- Добре, дякую. Ти найкращий.

Бос тихо і доброзичливо засміявся.

- Ми найкращі.