Некромант. Книга четверта. Розслідування у Римі.

Ми не стали брати з собою всіх речей, тільки найнеобхідніше, одягли снігоступи та пішли до вежі. Якщо все буде гаразд, то ми ще повернемося до цього табору. Дора запропонувала створити магічні світлячки, щоб висвітлювати нам дорогу, але я пояснив, що це погана ідея. Деймос болісно реагує на будь-яке світло, про наші пересування він буде знати заздалегідь.

Натомість я запропонував випити еліксир Нічного Зору, який я про всяк випадок взяв із дому. Ніч посвітлішала і стала сірим днем. Тільки зникли кольори. Але зараз, коли навколо можна було побачити лише один сніг, ця різниця не відчувалася.

Башта була за пів кілометра від нас, і, трохи поквапившись, ми через п'ятнадцять хвилин піднялися на пагорб. Час був до неї невблаганним, і поблизу руйнування виявилися ще сильнішими, ніж можна було припустити, дивлячись на вежу здалеку. Хід на верхні поверхи було зруйновано.

Башта (посилання на ілюстрацію)

- Нам туди й не треба, - сказав я, дивлячись на розчаровані обличчя моїх товаришів, - будем шукати хід до підземелля.

За десять хвилин ми знайшли його. Він заріс бур'яном, а зараз був завалений снігом. Знайшов я його, використовуючи Магічний Зір. Коли ми розкопали потрібний замет, і стало видно чорну темряву провалу, Дора запитала пошепки з деяким острахом:

- А де зараз Деймос?

- Не сумнівайтеся, він там, - відповів я і кивнув у бік входу, - я відчуваю, як його темна енергія розлилася по всьому підземеллю. Зараз він перебуває у напівнесвідомому стані.

- Тобто ми збираємось добровільно залізти йому в пащу? - з тихим жахом знову спитала Дора.

- Не хвилюйтеся, я накладу на нас закляття Вуаль Темряви. Воно дозволить нам залишитися непоміченими для Деймоса, а темна енергія закляття стане щитом від його згубного впливу.

- Не хочу я туди лізти, - злякано зашепотіла магеса.

Грегор бачачи стан дівчини запропонував:

- Можете залишитися тут, я взяв сіль і створюю для вас персональний святий бар'єр. А ми з Олександром спустимося вниз.

- Так собі ідея, - приречено заявила магеса, - сидіти та чекати, наче на тарілці, коли тварюка покінчить з вами і прийде сюди за десертом. Я краще піду з усіма.

Ми спустилися до підземелля. Нічний Зір адаптувався до зміни освітлення, і ми знову стали добре бачити. Шукали ми недовго, я вже знав, де знаходиться артефакт, виявивши його ще на поверхні, скориставшись Магічним Зором. Просто і легко я привів нашу групу в невелику кам'яну келію. Тільки тут раніше була катівня. Про це красномовно свідчив скелет розп'ятої людини на стіні.

- Артефакт там, - сказав я і показав носком ноги на невелику купу сміття на підлозі.

Грегор підійшов ближче і сів навпочіпки намагаючись роздивитися, що там лежить.

- Обережно, руками краще не чіпати, - попередив я, - щойно ми це зробимо, Деймос одразу виявить нас і негайно атакує. Нам краще спочатку трохи підготуватися.

Ми обережно розгребли купу і, нарешті, побачили сам артефакт. Це був старий потертий медальйон із бронзи, на якому було зроблене гравіювання у вигляді нерозбірливого символу.

- Дора, коли ми будемо готові, ви повинні розплавити медальйон або нагріти його якнайсильніше, не шкодуйте магічної енергії, - давав я останні вказівки, після невеликої підготовки.

Дора присіла поряд з артефактом, направила на нього свої долоні, зробила магічний вдих, накопичила достатньо мани у своєму серці, а потім спрямувала її на медальйон. Артефакт відразу почав розжарюватися. А Темрява в підземеллі негайно почала рухатися. Вона збиралася в нашій кімнаті, і закляття Нічного Зору було вже не в змозі подолати цю пітьму.

Деймос не поспішав атакувати, хоча, за моїми припущеннями, відчував пекельний біль. Він ще був надто слабкий. Спершу Жах зібрав сюди всю свою темну енергію. Його ціллю була Дора, саме вона була його головною проблемою. На мене та Грегора він не звертав уваги. Тут також відігравало свою роль закляття Вуалі Темряви, накладене на нас.

За секунду до магічного удару темної тварюки, я дав знак Грегору, і він активував святий бар'єр, відрізаючи Деймосу шлях до відступу. Потім я дістав ще один кристал із гірського кришталю і створив потужний Спалах Світла. Не роблячи жодної перерви, я вихопив із сумки третій кристал мани і знову створив Спалах Світла. Менш ніж за секунду я витратив два повні магічні резерви мага другого рангу.

Дора не звертала жодної уваги на події, що відбувалися навколо, вона була повністю зосереджена на плавці артефакту. Бронза вже розжарилася, і від неї йшли маленькі язички полум'я, потім вона почала плавитися і розтеклася маленькою калюжкою. Магеса втомлено витерла піт з чола і глянула на нас.

- Він мертвий? - запитала вона.

- Артефакт знищений, святий бар'єр на місці і ще світиться, а тут нема ні краплі магії смерті. Він стовідсотково мертвий, - підтвердив я.

Морально втомлені ми повернулися до табору та переночували в наметі. Про всяк випадок Грегор Вайт зробив навколо нас ще один святий бар'єр, хоча я не бачив у цьому жодного сенсу.

Вранці ми вирішили влаштувати вогняний похорон для Пітера. Кинути його обгорілий труп у снігу було якось не по-людськи. Наламали неабияку кількість гілок і спалили тіло слідопита. Дора витратила майже весь свій магічний запас на цей похорон. Потім ми приготували поїсти, зібрали речі та рушили прямо через засніжені поля до містечка Широкопілля.

Вже надвечір ми вийшли на стару покинуту дорогу, а через деякий час нам трапилася маленька порожня хатинка, вкрита злежалою соломою, яка була присипана снігом. Можливо, це був чийсь мисливський будиночок. Тут ми провели ніч, а вранці продовжили свій шлях.

Стара дорога (посилання на ілюстрацію)

Через два дні ми дісталися міста і знову зупинилися в єдиній тут корчмі. Грегор та Дора вже залагодили всі справи з адміністрацією міста. Віддали їм попіл Пітера і пояснили ситуацію з Деймосом. А зараз ми всі разом сиділи за тим самим дальнім столиком.

- Це ваша частка, Олександре, - Грегор присунув до мене невеликий мішечок з монетами, а потім дістав ще інший, трохи більший, і поклав його поруч, - а це частка Пітера. Ми вирішили віддати її вам, щоб компенсувати ваші витрати. Я навіть не уявляю, скільки коштує зарядити ті кристали, якими ви вбили Деймоса.

Я присунув перший мішечок до себе, а другий назад до Грегора.

- Зарядити кристали мені не коштувало грошей. Я візьму тільки ту суму, на яку ми домовлялися спочатку. Частку Пітера залиште собі або використайте її як вважаєте за потрібне.

Грегор Вайт без жодних суперечок забрав гроші назад.

- Якщо у вас раптом не складеться кар'єра в армії, - сказав маг, - можете прийти до нас у гільдію авантюристів. Я дам вам найкращі рекомендації, і ви одразу отримаєте третій ранг, минаючи учнівську стадію.

- Дякую, я запам'ятаю вашу пропозицію, - відповів я.

Ми потиснули один одному руки, і я підвівся з-за столу. Раптом до мене підійшла Дора і міцно обійняла. На мою думку, вона занадто тісно пригорнулася до мого паху, а потім дівчина поцілувала мене в щоку, трохи зачепивши краєчок моїх губ. Магеса швидко відсторонилася. На її обличчі був легкий рум'янець і ледь помітна збентежена посмішка.

- Бувай, фахівець з темної магії, - сказала вона.