Некромант. Книга четверта. Розслідування у Римі.

Вийшовши з кабінету квестора, я пішов коридором до сходів. На поверсі вище стояла молода жінка. Вона була дуже легко одягнена, а її туніка була настільки короткою, що можна було заглянути під її край без зайвих зусиль. Що я одразу власне й зробив, без жодної рефлексії. Навіть не знаючи чому, можливо, мені подобаються красиві жінки з довгими ногами, а можливо тому, що я весь час приймаю це демонічне зілля життя, для підвищення фертильності.

Жінка відчула мій погляд, повністю повернулася, подивилася загадковим поглядом мені просто в очі та почала спускатися. Прямувала незнайомка саме до мене, тому я зупинився і почав чекати, гадаючи, що це може бути.

У магічному діапазоні вона виглядала ще цікавішою. У неї був перший ранг у стихійній магії. Це пояснювало її легкий одяг, більш слушний для спекотного літа, ніж для ранньої весни. Але крім спорідненості зі стихійною магією у неї був ще й другий ранг у магії життя, що безсумнівно позначилося на її зовнішності. Вона була трохи вища за мене, трохи ширше в плечах і важче. Але на тілі не було ні грама зайвого жиру, тільки рельєфна мускулатура, що, втім, не зменшувало жіночності в її фігурі. В аурі магеси була агресивність, розбавлена незначною зацікавленістю і легкими нотками сексуального збудження.

Дівчина підійшла до мене у притул. Дивлячись на мене згори донизу, вона загадково посміхнулася і запитала:

- Тобі сподобалося, що ти там побачив, хлопчику?

- Сподобалося, - відповів я, - дуже незвичайно, коли все гладко поголено, але це також привабливо.

Судячи з її аури, у якій на першому місці була агресія, вона йшла сюди зовсім не фліртувати. Залишилося зрозуміти, що їй дійсно треба.

- А ти досить зухвалий і сміливий, - продовжила дівчина, - вочевидь, бо ти не знаєш, хто стоїть перед тобою.

Магеса різко перестала посміхатися, і погляд її став дуже холодним.

- За твою правдиву відповідь, я не стану тебе бити прямо тут, - сказала вона, - а викличу на дуель. В нагороду за хоробрість, дам тобі право вибору часу та виду дуелі.

Магеса всунула мені в руки папку з документами і пішла. Я відкрив папку, де чорним по білому було написано, що мене, Олександра Флая, викликає на дуель Летиція Алегро. Значить, вона стояла і спеціально чекала, поки я вийду з кімнати квестора.

Я повернувся до кабінету Корнелії, поклав документи їй на стіл і запитав:

- Хто така Летиція Алегро?

Корнелія взяла папку і швидко переглянула її, а потім запитала:

- Як ви примудрилися з нею посваритись?

- Ніяк, щойно її побачив і відразу отримав виклик на дуель.

Корнелія відкинулася на спинку стільця, задумливо подивилася на мене і почала розповідати:

- Це цілком можливо. Вона дуже популярна особа у вузьких колах, можна сказати, що зірка місцевого розливу. Алегро є бойовим магом, служить у першій когорті Латинського Легіону. Ходять чутки, що вона заробляє дуелями на замовлення. Впливові аристократи платять їй добрі гроші, щоб провчити різних вискочок і зухвальців, коли самі не хочуть бруднити руки і залишатися при цьому інкогніто.

Летиція Алегро (посилання на ілюстрацію)

Я був дуже здивований, коли це почув і запитав:

- Тобто у вас, у Римі, існує узаконений спосіб вбивства, і всі про це знають?

- Легше, Олександре, підбирайте вирази, ви ж говорите з квестором, - обурилася Корнелія, - під час таких дуелей вбивства дуже рідкі. Тільки в тому випадку, коли противник Летиції досить сильний, і вона серйозно ризикує своїм життям. Але навіть тоді все відбувається в рамках закону, і формально нам нема до чого причепитися.

Квестор задумливо почухала підборіддя і запитала:

- Краще скажіть, кому ви встигли перейти дорогу?

- Думаю, командувачу першої когорти, ми зіткнулися з ним плечима в коридорі.

- Усього-то?

- Інших варіантів я не маю.

Корнелія ще раз задумливо почухала підборіддя і заявила:

- Звучить абсурдно. Я особисто знайома із Сервієм Сіліусом. Він непогана людина. Досить запальний, але швидко відходить. Солдати його люблять та поважають. Він стоїть за них горою. Не можу уявити, щоб командир першої когорти як боягуз наказав своїй підлеглій викликати вас на дуель. Він надто прямолінійний для цього, а такий вчинок підриває його авторитет.

Може й так, розмірковував я. Але як пояснити появу тих восьми спортивних юнаків, з якими я грав у наздоганялки по всьому Риму. Ніхто не знав про мій приїзд, доки я не зайшов до будівлі міської адміністрації, а коли я вийшов, вони вже чекали на мене.

- Добре, залишимо це, - сказала Корнелія, - яку дуель ви виберете, звичайну чи магічну?

- А що ви рекомендуєте?

- Летиція сильний стихійний маг. Вона має перший ранг, а це зовсім не жарти. Ще гірше, що вона досвідчений дуелянт. Якби Алегро вийшла проти мага вищого рангу, але без досвіду регулярних поєдинків, я поставила б на неї.

Корнелія Деціус зробила паузу і продовжила:

- Але й із другим варіантом будуть великі проблеми. Летиція майстер фехтування будь-якою зброєю. Вона віртуозно володіє навіть екзотичними видами із далеких країн. Це стерво постійно бере участь у гладіаторських боях, суто зі спортивного інтересу.

Квестор Корнелія відкрила ящик столу і дістала курильну люльку, а потім почала набивати її тютюном.

- Олександре, скільки дуелей у вас було? - запитала вона.

- Одна магічна, одна звичайна та дві кадетські, - відповів я.

- Кадетські, що це?

- Дуелі без зброї, до першої крові, ну чи як вийде.

- Тобто звичайні дитячі бійки?

- Можна і так сказати.

Корнелія піднесла вказівний палець до трубки, з якої вискочила крихітна вогняна іскра і підпалила тютюн. Дівчина з насолодою затягнулася ароматним димом і почала пояснювати:

- Варіант перший. Вам краще тихенько поїхати з Риму. Вас ніхто тут не знає, про це навіть не будуть говорити. Ви нічим не ризикуєте, ні імені, ні репутації у вас тут нема.

- Я приїхав сюди з Барбусії не для того, щоб їхати назад через два дні.

- Варіант другий. Домовиться з тим, хто замовив дуель. Попросити вибачення, може заплатити гроші, життя і здоров'я завжди дорожче.

- Якщо це не Сервій Сіліус, то я навіть не знаю, з ким треба розмовляти. Крім того, ви ж підтвердили, що дуель буде несмертельною, і це зазначено в документах.

Корнелія випустила кільце диму.

- Якщо вас ранять чи вам зламають руки, а може ноги, приємного буде мало. Крім того, Летиція Алегро може спеціально вас скалічити або поглумитися над вами на втіху свого фан-клубу.

Корнелія Деціус зробила невелику паузу і продовжила:

- У бою з гладіатором Неро Безухім, вона відрізала йому вухо прямо на арені, коли він лежав поранений без сил. А потім забрала вухо із собою. Після цього бою Неро і отримав своє прізвисько.

Я вирішив уточнити:

- А що за фан-клуб такий?

- Багаті аристократи. Підозрюю, що деяким подобається сама Летиція, іншим її манера бою, а треті якраз і є ті збоченці, які люблять дивитися на відрізання вух. Члени клубу платять Алегро гроші за запрошення на її бої та, можливо, за деякі свої фантазії.

Мені не треба було готуватись до поєдинку. Всі справи я владнав перед поїздкою до Риму і навіть написав заповіт на Айгора. Я ще трохи подумав і підсумував:

- Виберу звичайну дуель, час призначу завтра. Нема чого затягувати, і менше людей із фан-клубу Летиції зможе прийти на бій.