Некромант. Книга четверта. Розслідування у Римі.

Увечері наступного дня, коли стемніло, Айгор і я прийшли у великий особняк, розташований за десять хвилин ходьби від королівського палацу. Це була висока триповерхова будівля, що мала власний сад і чималий внутрішній двір, що говорило про її надхмарну ціну. Ми підійшли з боку тильної вулиці до невеликої хвіртки у високій цегляній огорожі. На нас вже чекала особиста служниця маркізи, росла міцна дівчина з величезними грудьми та широкими стегнами. По її натрудженим долоням і сильним рукам можна було припустити, що вона виросла в селі і не з чуток знала про важку селянську працю.

Дівчина провела нас через сад, і ми ввійшли до особняка. Піднялися в особисті покої маркізи, зняли верхній одяг і пройшли через зовнішні зали будуара у внутрішні приміщення. Нарешті ми зайшли до просторої кімнати, вікна якої були закриті важкими парчевими шторами. Посередині стояла висока важка ванна з теплою водою, поверхня якої була усіяна пелюстками троянд. По всій кімнаті було розставлено безліч дзеркал, напевно, щоб господиня мала змогу милуватися собою з усіх сторін. Завершували цю композицію десятки свічок, які були розташовані в хаотичному порядку і горіли з дивним, але приємним ароматом.

Сама господиня ніжилася у ванні, злегка виставивши витончену ніжку. На голові у маркізи була вигадлива зачіска, що утримувалась ниточками дрібних перлів. Вода повністю закривала решту тіла маркізи, крім чарівної шиї і точених плечей. За все моє бажання мені більше не вдалося нічого роздивитися. Маркіза де Тріарнон мило посміхнулася до Айгора.

- Роздягайтесь і потріть мені спинку, - наказала вона йому.

Мене та нашу провідницю маркіза повністю проігнорувала. Служниця тихенько взяла мою руку і мовчки потягла з кімнати. Чесно кажучи, моя присутність тут не була потрібна. Я не збирався контролювати Айгора і надав йому всю свободу дій. Спочатку я хотів переконатись, що він розуміє, що від нього хочуть. Але зараз у мене не лишилося жодних сумнівів у цьому.

Мій брат за короткий проміжок часу освоїв людську гру під назвою "кулачний бій", включаючи правила, рухи, удари та захист. Чому провести ніч із жінкою має бути складнішим завданням? Кілька разів я йому допоміг, а далі він міг діяти цілком самостійно.

Служниця привела мене на кухню. Крім нас, тут більше нікого не було. Дівчина поставила переді мною велику сулію з міцним червоним вином і широкий таріль, на якому було нарізано сало, домашня селянська ковбаса, сир та шинка. Потім вона ніжно провела долонею по моїй потилиці і швидко пішла, поки я роздумував над тим, як реагувати на цю несподівану ласку. За весь час від нашої зустрічі дівчина не промовила жодного слова. Можливо саме ця якість дозволила їй стати особистою служницею маркізи.

Від вина я одразу відмовився, тому що був на роботі. А я звик займатися справами із ясною головою і тут вирішив не робити ніякого винятку. Всю іншу решту їжі я трохи спробував. Далі просто сидів і тупо чекав. Нудно, але це не надто складне заняття за такі гроші.

Іноді я ненав'язливо перевіряв за допомогою некрозв'язку, як йдуть справи у мого Айгора. Після ванни вони перемістилися до спальні маркізи, а зараз відпочивали після першого раунду. Єлена лежала на могутніх грудях Айгора, ніжно їх пестила і щось лагідно шепотіла. А мій брат зосереджено її слухав. Насправді він з таким же пильним і уважним поглядом міг годинами витріщатися на стінку.

Поступово мої думки перейшли на Алісію. Я зрозумів, що мені її дуже не вистачає, і зараз я навіть трохи заздрю Айгору. За цими роздумами я не помітив, як ситуація у будинку радикально змінилася. Стало чути людські крики, шум, брязкіт зброї та тупіт чобіт. Я включив Магічний Зір і побачив, як озброєні люди біжать натовпом у кімнату маркізи.

Я одразу підірвався зі стільця і так само кинувся бігти в спальню маркізи.