LXXXVI. Швидкі збори.
Я відвів Алісію убік і почав пояснювати причину свого поспішного від'їзду з Риму. Дівчина уважно мене вислухала і запитала:
- Це ж тільки ваші здогади, Олександре?
- Так, але чим більше я думаю над цим, тим більше мені на думку спадають різні міркування, які підтверджують можливість такого варіанту подій.
- Які ще? - насторожено спитала магеса.
- Наприклад, раніше не можна було влаштувати переворот у Барбусії, це призвело б до хаосу в королівстві, яким неодмінно скористалася Тімерія, а зараз їм не до цього. Крім того, під різними приводами зі Стоунграда змусили поїхати сильних магів, таких як ви, Алісія і, можливо, я.
Я зробив паузу, подивився в очі Алісії і закінчив:
- Але ви маєте рацію, це лише мої припущення.
- Тоді я залишаюся в Римі, я маю тут зобов'язання, і я не можу їх кинути без серйозних обгрунтувань.
До міста я дістався самостійно. Вирішив, що зараз не час економити на мані і використав свою улюблену зв'язку Ляльковик плюс Вуаль Темряви. Добіг до Риму втричі швидше, ніж якби їхав на чарівних конях Алісії. Міг би набагато швидше, але не хотів перетворити на мотлох свій одяг та взуття. Потім довелося б купувати нову одежу, а це зайва трата часу. Паралельно з цим я наказав своєму грифону-зомбі повертатися і чекати мене в передмісті Риму.
Спочатку я повечеряв у таверні, а потім зібрав свої речі та повністю розрахувався за готель. Попереду я мав далекий нічний переліт до Барбусії.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!