Некромант. Книга четверта. Розслідування у Римі.

Як виявилося, ми поспішали дарма. Перед зустріччю з імператором мене попросили почекати у маленькому дворику з фонтаном у центрі та гарними клумбами квітів навколо. Аби заповнити час, я почав згадувати все, що знав про Римську імперію.

За своє довге існування Римська імперія мала різні форми політичного устрою, від архаїчної республіки до централізованої монархії. Нині це була міжнаціональна та наддержавна структура. Складалася вона з різних суверенних королівств, герцогств, князівств та безлічі вільних міст.

Для того, щоб увійти до складу імперії, будь-яка держава мала визнати верховенство римського права, відраховувати внески на утримання римських легіонів, мати релігію, що не суперечить римським законам.

За це правитель королівства отримував право висувати своїх представників у римський сенат. Їхня кількість безпосередньо залежала від величини внесків. Багато дрібних князів призначали самі себе римськими сенаторами. Держава у складі Римської імперії отримувала можливість вільної торгівлі по всій її території, єдину грошову систему. І найголовніше - вона спиралася на міць римських легіонів.

Правитель дрібного князівства, яке знаходилося у складі Римської імперії, міг закликати на захист своєї території військо, що дорівнює за чисельністю об'єднаної армії п'яти великих королівств. Це був вагомий аргумент, щоб прагнути увійти до складу Римської імперії.

Римський імператор не був абсолютним правителем імперії, як думала більшість варварів. Він був лише головнокомандувач римськими легіонами. Його обирав римський сенат і щороку продовжував його повноваження. Коли велося кілька воєнних конфліктів на різних кордонах імперії, сенат міг призначати додатково ще одного чи двох командувачів.

Безперечно римський імператор був наділений величезною владою та могутністю. Його впливу міг позаздрити будь-який король, а зрівнятися з ним міг лише верховний жрець чи великий понтифік, який теж обирався сенатом. З певного часу в Римській імперії існував закон, який забороняє одній і тій самій людині одночасно поєднувати ці дві посади.

Нині римським імператором був Климентій Флавій Гальба. Римський сенат вже чотирнадцять разів продовжував його повноваження. Це говорило про те, що він є досвідченим управлінцем і має гарний політичний вплив.