Некромант. Книга четверта. Розслідування у Римі.

Далі вже ніхто не наважився чинити нам опір. Побачивши солдатів Сервія Сіліуса, всі зустрічні воїни і маги кидали зброю і ставали навколішки, піднявши руки над головою.

В одному з приміщень ми побачили високий дерев'яний стілець, швидше схожий на невеликий трон. На стільці сидів літній чоловік, одягнений у вовняну сенаторську тогу з пурпурною смугою. На його голову був надягнений металевий обруч із безліччю дрібних діамантів по всьому колу. З очей сидячого, його вух, ніздрів та рота йшли криваві чорні патьоки, а сама людина була вже якийсь час мертва.

Алісія фон Брейн пильно подивилася в очі мерця і сказала:

- Це Ісідор Бахірський. Напевно, закляття, що керувало големом, закип'ятило йому мізки.

Вона ще раз уважно оглянула обруч і додала:

- Мда, система, яка не має аналогів у світі, виявилася трохи недопрацьованою.

Поруч стояв стіл, на якому лежали креслення голема, різні документи, якісь листи. Очевидно, сенатор збирав усі свої важливі папери, а потім змушений був різко перервати це заняття. Алісія підійшла до столу і рукою розгребла частину документів, щоб подивитися, що під ними. Там також лежали якісь папери.

- Це вже не наша турбота, - сказала Алісія, - нехай цим займаються, ті, кому це належить.

Мою увагу привернуло знайоме ім'я, написане на одному документі, я підійшов, узяв його до рук і уважно перечитав. Це була копія розпорядження Ісідора Бахірського, в якому наказувалося відправити двох стихійних магів вищого рангу, які володіють школою блискавки у розпорядження маркіза де Тріарнона.

Цей лист змусив мене замислитись.

Адже я знаю цю людину. Це той самий маркіз, який приїхав зі своєю сестрою до Стоунграду, щоб організувати якийсь там бізнес. Ми ходили з Айгором у його особняк, і мій брат мав романтичне побачення з маркізою. Несподівано прийшов господар будинку зі своєю охороною. Спочатку він хотів повісити нас, а потім вирішив покарати ударами нагайки. Але його планам не судилося збутися, я охолодив запал маркіза пострілом з магічної зброї.

Тоді у маркіза ще відбулася сварка з Єленою, його сестрою. Вона звинувачувала маркіза в тому, що він нічого не робить, і їй доводиться займатися організацією бізнесу самостійно. А маркіз відповів, що він теж має важливі та таємні справи в Стоунграді.

Тепер із листа випливає, що Ісідор Бахірський відправив маркізу до Стоунграда двох магів, які володіють школою блискавки. Навіщо? Очевидно, для цих самих справ. Цікаво, міркував я, навіщо маркізу взагалі потрібні стихійні маги такої направленості? Я знаю, вони хороші у протистоянні з демонами, та невже маркіз зібрався битися в Барбусії з цими рогатими тварюками?

Несподівано ще одна подія спливла в моїй свідомості, пов'язана з демонами. Я згадав, що був свідком заклику демона у центрі нашого міста. Хтось у Стоунграді зробив замах на приїжджого демонолога. Тоді я завадив цим людям і врятував темного мага. А маг приїжджав до Барбусії, щоб зарядити охоронний перстень короля Конона Яросного.

Хм... А що, коли це також були люди маркіза де Тріарнона? Припустимо, їм дуже хочеться нейтралізувати демона, який охороняє короля. Спочатку вони хотіли усунути демонолога, а коли не вийшло, вирішили прикінчити демона за допомогою магії зі Школи Блискавки. Навіщо їм дався той демон? Ну, це вже очевидно, вони готують замах на життя короля Конона.

Мій розум ухопився за цю ідею та одразу підсунув ще один факт. Маргарита фон Пауа скаржилася мені, що в Королівській Службі Безпеки зараз відбувається повний безлад, викликаний відставкою Єлизаветою фон Стронг, і приходом нового начальства. Просто ідеальний момент для організації будь-яких змов.

Здавалося, всі розрізнені факти склалися у єдину мозаїку. Але я знаю, як працює мій розум. Він доволі прямолінійний. Тут у Римі я побачив одну змову, і тепер починаю бачити змову всюди, навіть у Барбусії. А істина може бути десь поруч чи взагалі далеко, і це все не більше, ніж моя фантазія.

Але ж ніхто не заважає мені перевірити мої висновки. Справи в Римі я майже закінчив, можу хоч сьогодні сісти на свого грифона, і за добу повернутися в Барбусію. Поговорю з королем, викладу йому всі факти та мої домисли. Нехай компетентні органи проаналізують їх. За їхніх можливостей це не так і складно.

Я глянув прямо в очі Алісії і сказав:

- Сьогодні ввечері я відлітаю до Стоунграду.