Некромант. Книга четверта. Розслідування у Римі.

Перед тим, як зайти до кабінету імператора, мене оглянув маг зі служби охорони.

- Маєте якісь магічні предмети? - поставив він стандартне запитання.

- Тільки цей нашийник, - я показав пальцем на своє горло.

Маг довго водив руками біля нього, а потім з подивом промовив:

- Хм, основне призначення, це обмеження магії першими ступенями третього рангу плюс пошукове закляття.

Він задумливо почухав підборіддя, а потім спитав:

- А навіщо він вам?

- Моя дівчина одягла його на мене, - відповів я нейтрально і додав, - а зустріч з імператором раптово перенесли, і я не мав часу його зняти.

- Добре, тоді можете залишити його, - сказав маг.

Імператорський кабінет був найбільше схожий на кімнату відпочинку і вражав своїм вільним простором. Тут знаходилися стелажі з книгами та сувоями, стояли бюсти знаменитих людей з історії Риму, а також були встановлені горщики із зеленню та невеликі пальми у діжках. Але всі ці предмети були не в змозі загородити вільний простір, який доповнювався ще виходом на літню терасу.

По центру кабінету стояв величезний стіл, на поверхні якого було зроблено мініатюру якоїсь місцевості. Дві армії були розташовані в її складках у вигляді маленьких фігурок воїнів, магів, лучників, вершників тощо. Поруч із цим столом стояв сам імператор і задумливо споглядав поле бою.

Коли я зайшов, він перервав своє заняття і уважно окинув мене пильним поглядом.

- Мабуть, ви і є Олександр Флай? - запитав Климентій Флавій Гальба.

- Так, - ввічливо відповів я і теж вивчив імператора поглядом.

Магічних сил він не мав. Він був уже у віці, але зберіг стрункість фігури. Голову Климентія Гальби прикрашала проста коротка зачіска. Легкий обладунок ніби натякав, що в першу чергу імператор вважає себе воїном, а пурпуровий плащ підкреслював його високий статус.

- Ви виглядаєте надто юним, - несподівано сказав Климентій Гальба, - і надто свіжим для темного мага вашого рівня.

- Волосся доводиться фарбувати, воно вже сиве, а так - не скаржуся, - відповів я.

Імператор усміхнувся, показав рукою на стіл і спитав?

- Впізнаєте?

- Ні, що це? - відповів я після невеликого додаткового вивчення.

- Битва під фортецею Горішок, де король Конон Яростний завдав нищівної поразки переважаючим його тімерійським військам.

Климентій Гальба ще раз окинув поглядом битву і додав:

- Блискуча перемога. Я довго вивчав розташування та співвідношення сил, і впевнений, що вирішальну роль тут відіграли бійці з вашого Безсмертного Батальйону.

Я скромно промовчав, а імператор подивився мені у вічі і поставив ще одне запитання:

- Скажіть, Олександре, а чи може живий мрець впоратися з демоном?

Такого повороту в нашій розмові я не очікував, але все ж таки спробував докладно відповісти на це запитання:

- Якщо взяти звичайного зомбі і звичайного демона, зростом з людину, то у мерця не буде жодних шансів, демон розірве його так само легко, як і живого чоловіка.

Я зробив невелику паузу, а потім продовжив:

- Але сила мерця залежить від темної енергії, що знаходиться в його тілі. Якщо підвищити її концентрацію, мрець стане лютим зомбі, а таке створення вже успішно конкуруватиме з невеликими демонами.

- А як щодо середніх та великих чудовиськ? - знову спитав імператор.

- Є певна межа магічної енергії, яку можна закачати у кістки мерця. Якщо ми її досягли, то темна мана буде випаровуватися в навколишній простір, а зомбі вже не стане сильнішим.

- Отже, без шансів, і живі мерці не можуть тягатися з великими демонами?

Я знову зробив паузу, трохи подумав, а потім продовжив:

- Я знаю як обійти цю межу. Необхідно зробити додаткові магічні ядра, наприклад, з дорогоцінного або напівдорогоцінного каміння. Такі ядра значно можуть підвищити магічну місткість, і тоді зомбі вже зможуть битися навіть із великими демонами.

Я знову зробив паузу, легенько зітхнув і закінчив:

- Залишається розв'язати питання, де взяти достатню кількість темної енергії.

- Але це питання також вирішується? - уточнив імператор.

- Вирішується, традиційно використовуються темні ритуали з людськими жертвопринесеннями. Але мені категорично не подобається цей шлях. Думаю, що я зможу запропонувати гуманніші варіанти, якщо в цьому буде потреба.

Климентій Гальба задумливо походив туди-сюди вздовж столу, потім вийшов на терасу, а я пішов за ним. Ми стали споглядати краєвид із червоним сонцем, що заходило.

- Скажіть, Олександре, - знову запитав мене імператор, - ви знаєте, що ми не єдина людська цивілізація, і до нас теж жили люди та мали цілком розвинене суспільство?

- Так, я чув про таку теорію, - підтвердив я.

- А ви знаєте, від чого вони загинули?

- Є версія, що від всесвітнього потопу. Деякі учені стверджують, що потопів насправді було декілька.

Імператор Климентій Флавій Гальба повністю розвернувся до мене і пильно подивився мені прямо у вічі, а потім сказав:

- Не буду сперечатися з цією версією, можливо це було значно раніше. Але я точно знаю, що попередня цивілізація загинула через вторгнення демонів.