Некромант. Книга четверта. Розслідування у Римі.

Що снилося особливо не пам'ятаю. Тільки під ранок наснилася Алісія, яка сумно дивилася на мене, а разом з нею також сумно дивилися всі її демони. Брудний одяг Маргарити я відніс до пральні і замовив термінове прання класу люкс, разом із сушінням та доставкою додому.

Потім я почув, як Маргарита тихо стогне в моїй спальні. Схоже, настав час для алхіміка. Я піднявся нагору і відкрив штори. Маргарита зашипіла і спробувала вкритися подушкою.

- Випийте це, і вам одразу стане краще, - сказав я і дав дівчині пляшку.

Вона не дивлячись взяла і стала жадібно пити. Їй на очах ставало ліпше. Погляд набув ясності, на щоках з'явився рожевий рум'янець. Вона радісно потяглася, оголивши свої пружні груди, але відразу схаменулась і натягла ковдру назад.

- Що це за чудо-засіб? - здивовано спитала Маргарита.

- Зілля Життя розведене великою кількістю води.

- Хм, чому я раніше сама до цього не додумалася. Адже це так очевидно, і багатьох похміль можна було б легко уникнути, - сумно сказала моя гостя.

Я запропонував Маргариті надіти мою сорочку, поки її одяг перебуває у пральні. У мене були речі Алісії, і вони б краще підійшли для дівчини. Але це був не мій одяг, і я вважав, що не вправі ним розпоряджатися.

- Світлі боги, як я хочу їсти, - сказала Маргарита.

Це було прямим наслідком вживання зілля життя.

- Я вже все приготував, спускайтесь на кухню на цокольному поверсі. Там на вас чекає смажений бекон з яєчнею та кава з грінками. А ще маю чай і сир з медом.

- Буду все, і чай з кавою, і смажений бекон з медом, - засміялася Маргарита.

Ми сиділи на кухні та снідали. Іноді я мимоволі кидав погляди на її стрункі ноги, ледь прикриті моєю сорочкою. Маргарита це помітила і трохи почервоніла.

- Олександре, я зовсім не пам'ятаю, як я сюди потрапила, - зізналася вона, а потім почервонівши ще більше запитала: - Між нами нічого ж такого не було?

- Не хвилюйтеся, нічого не було, - підтвердив я, докладаючи зусиль, щоб це звучало зовсім без жалю.

- Про всяк випадок, не кажіть Алісії. Вона дуже запальна, ще зрозуміє щось неправильно, - попросила мене Маргарита.

Ага було б дуже кумедним, якби Алісія прямо зараз повернулася додому і застала Маргариту, яка сидить голяка у мене на кухні, одягнену тільки в одну мою сорочку. Можливо мені б довелося заново відбудовувати свою оселю. Але жодної провини я не відчував, бо нічого поганого не зробив. Алісії довелося б прийняти мої пояснення або... Я трохи задумався, або нехай котиться до всіх своїх демонів, чи знову їде до Тімерії, несподівано я чомусь розлютився.

- Це вплив того зілля, яке ти п'єш двічі на день, - підказав мені мій розум.

Дивлячись на гарний апетит Маргарити, я порився у своїх запасах і дістав ще плитку чорного шоколаду до кави.

- Я бачила, що вас, Олександре, виключили зі списку дуже важливих осіб, яких має охороняти наш загін, - сказала магесса. - Що трапилося?

- Як мені пояснили, ця охорона призначена виключно для віп-персон, а я зараз обіймаю посаду військового інструктора, тобто не дуже важливий птах.

Так, у критичний момент, коли принцеса Кетрін напоїла мене силеніумом, ця охорона могла б мене врятувати. Але не врятувала, і це не було прикрою випадковістю. Зараз я вирішив, що немає ніякого сенсу покладатися на інших людей, які можуть мати зовсім інші пріоритети та плани.

Маргарита наморщила свій носик, дивлячись на мене з підозрою.

- Ну добре. Я думала це якось пов'язано з той божевільнею, яка почалася у службі безпеки.

- З якою божевільнею? - здивовано перепитав я.

Маргарита намазала грінку маслом і відкусила її, запила кавою, а потім почала пояснювати:

- У нас змінилося начальство. Король Конон зняв Єлизавету фон Стронг з посади голови служби безпеки та відправив її командувати північними фортами, зміцнювати наш кордон. Як сказали злі язики, ведмедям цицьки показувати, бо там більше займатися нема чим. На сотні кілометрів тягнуться суцільні ліси, в яких мешкають абсолютно дикі племена. Вони навіть армії не мають. Максимум можуть організувати грабіжницький набіг.

Я був здивований такою новиною і запитав:

- Але чому він так зробив?

- Підсиділи її конкуренти. Накопали на неї цілу купу лайна, прийшли до короля і все вивалили йому на стіл.

- І що саме вони накопали?

Маргарита зітхнула і почала рахувати:

- Перше: погана контррозвідка. Тімерійські диверсанти у нашій столиці вбили кількох цивільних людей. А потім організували теракт та підірвали службову карету з нашими агентами.

Вона знову відпила каву і сказала:

- Друге: перевищення службових повноважень. За наказом Єлизавети знищили будинок разом із людьми, що належить іноземному посольству.

- Тімерійському посольству? - уточнив я. - Чув, Маргарита, ви теж брали у цьому участь.

- Ага, я сама цей будинок і спалила, - легко погодилася магеса.

- А вам що за це було?

Маргарита прожувала грінку і відповіла:

- Нічого, адже я діяла за наказом Єлизавети. У майбутньому можуть навіть премію виписати.

- Як так? - знову здивувався я.

- Добре виконала бойове завдання, отже, можуть дати заохочення, - пояснила Маргарита. - Я не займаю важливої посади та ні кому не заважаю. Крім того, треба бути останнім ідіотом, щоб вигнати мага найвищого рангу. Розумника, який це зробить, самого потім звідусіль виженуть.

Маргарита почала гризти шоколад і продовжила розповідь:

- Але все це дрібниці, їх занадто мало, щоб Конон зняв з посади перевірену людину.

Дівчина знову відкусила шматок шоколаду, пережувала і сказала:

- Була ще одна погана історія, яка і поставила останню крапку у кар'єрі Єлизавети.

Маргарита зробила невелику паузу, зібралась із думками і продовжила говорити:

- Була в нас одна спритна молода агентка. Вела справу про викрадення підлітків. У ході розслідування агентка вийшла на сильну магесу і вирішила її заарештувати. Та зчинила опір, і це привело до загибелі кількох наших хлопців. За дивним збігом сама магеса теж не пережила арешту. Це виглядає підозріло і наводить на думку, що слідчі грохнули підозрювану з помсти. Але на цьому історія зовсім не закінчилася, вона мала сумне продовження.

Моя гостя відпила каву, зробивши драматичну паузу.

- Уявіть собі, ця вбита магеса виявилася молодшою сестрою Єлизавети фон Стронг. А агентка, яка керувала операцією, раптом зникла, і ніхто її більш не бачив. Була людина, і не стало людини. Ось така містика.

Маргарита знову відпила каву і продовжила:

- Звичайно всі підозри впали на Єлизавету. Король став вимагати пояснень, але нічого не отримав. Довести причетність колишньої начальниці безпеки не змогли, проте її попросили піти з посади.

Маргарита допила каву.

- Нове начальство ставить своїх людей на ключові посади, а ті своїх. Взагалі діється якийсь дурдом, - підсумувала вона.

Ми закінчили снідати. Потім нам принесли чистий одяг для Маргарити. Вона швидко переодяглася і втекла, на прощання поцілувавши мене в щоку.