Некромант. Книга четверта. Розслідування у Римі.

Прийшовши додому в готель, я встиг прийняти душ і перекусити в таверні, а потім знову вийшов і подався на зустріч із Корнелією. Дівчина чекала на мене в міській адміністрації.

Коли сонце вже сіло, ми тихенько покинули будинок через задній вихід і попрямували у бік старого патриціанського кладовища, яке було розташоване на одному з семи пагорбів Риму. Сьогодні була одна з тих ночей, коли цей цвинтар відвідував сам бог смерті Танатос, або істота схожа на нього.

Ми з Корнелією випили еліксир Нічного Зору, крім цього я зарядив темною маною її мідну брошку із закляттям Вуалі Темряви. Пробравшись тихенько на кладовище, ми зайняли зручні позиції в найближчих кущах, недалеко від того місця, де за запевненням сторожа можна було зустріти Танатоса.

- Нудно і хочеться курити, - тихо сказала Корнелії після години очікування.

- Вогонь і запах тютюну можуть нас видати, - також тихо заперечив я, - навіть Вуаль Темряви не допоможе, краще не ризикувати.

Ми ще деякий час мовчали. Мені теж було нудно, і я вирішив трохи прикрасити очікування розмовою.

- Що вдалося з'ясувати про вбивство у моїх апартаментах? - спитав я Корнелію.

- Нічого, - відповіла дівчина і пояснила, - ця справа доручена одному слідчому, а він зник. Його колеги кажуть, що він терміново поїхав до свого хворого дядька.

- А хто призначив цього слідчого? - знову спитав я.

- Мій начальник, Примус Аспер, - коротко відповіла квестор.

Ми з Корнелією розмовляли пошепки, дуже тихо, на межі чутності.

- А ви з'ясували, де знаходиться тіло мертвої дівчини? Ми можемо допитати її та дізнатися, хто її вбив, - запитав я.

- З'ясувала, - похмуро відповіла Корнелія, - тіла немає, його кремували.

- Хто наказав?

- Примус Аспер, - знову відповіла квестор.

Якийсь час я нічого більше не питав, а потім вирішив уточнити ще один момент.

- Тіла жертв М'ясника теж спалили, - сказав я, - можу припустити, що і це було зроблено за наказом трибуна Примуса Аспера.

Корнелія мовчала, а потім відповіла:

- Ви маєте рацію, це був його наказ.

Вона задумливо почухала підборіддя, а потім прямо подивилася мені в очі і роздратовано запитала:

- Ви на щось натякаєте, Олександре? Напевно на те, що Примус Аспер і є цей М'ясник? Це серйозне звинувачення, і кілька збігів тут явно замало.

Я витримав довгий погляд Корнелії і відповів:

- Я уважно вивчив зовнішність народного трибуна і крил у нього не виявив. Не думаю, що то він. Але, я маю стійке переконання, що хтось, хто має владу, дуже хоче, щоб ми не знайшли маніяка. Цей хтось постійно замітає сліди та вставляє нам палки у колеса.

Корнелія нічого не відповіла. Ми знову замовкли, а через деякий час я вирішив поставити запитання, яке давно мене цікавило:

- Скажіть, Корнеліє, а ви знаєте, що народний трибун Примус Аспер є тільки наполовину людина, а його друга половина має демонічне походження?

Корнелія не була шокована моїм запитанням, вона швидко відвела погляд, а потім сказала:

- Так я знаю. Але, крім мене, більше ніхто не знає. Як ви це зрозуміли?

- У мене, як у темного мага, є свої магічні способи, - туманно відповів я і знову запитав, - але це ж унікальний випадок, як це сталося, і чому ви одна знаєте про це?

Корнелія надовго замовкла, і я вже перестав сподіватися, що отримаю хоч якісь відповіді, але раптом дівчина почала розповідати:

- Він мені сам сказав. Якийсь час тому у нас був бурхливий роман. Я була просто зачарована силою його особистості та харизмою. Але це тривало недовго. Пізніше ми розлучилися з моєї ініціативи.

Корнелія зупинилася, а я міркував, чи варто мені уточнити, чому вони розлучилися. Але дівчина сама пояснила:

- Я не люблю бути на других ролях, а в наших відносинах він сильно домінував, мені залишалося тільки покірно слідувати його волі. Якоїсь миті я зрозуміла, що з мене досить і пішла. Аспер це прийняв, хоч і був дуже роздратований моїм рішенням.

Корнелія зробила паузу, трохи подумала, а потім продовжила говорити:

- Мати Аспера походила зі старовинного та впливового роду, який славився сильними магами. Але за довгі роки цей рід став потихеньку згасати. Маги перестали народжуватися, гроші та вплив поступово вичерпалися. Дід Аспера вирішив кардинально змінити цю ситуацію в дуже авантюрний спосіб. Він хотів, щоб його єдина дочка народила найсильнішого мага за весь час існування їхнього роду, а може й за весь час існування Римської імперії. Дід віддав майже весь свій достаток демонологам, щоб вони закликали демона, але не звичайного, а демона - мага. Він переконав дочку, віддати цноту і принести в жертву свою дівочу честь на славу їхнього роду. Вона мала понести особливе дитя від закликаного демона.

Корнелія замовкла, сумно посміхнулася і продовжила:

- Але боги сміються з таких самовпевнених дурнів. Ритуал пройшов успішно, і демон прийшов у наш світ, а мати Аспера легко завагітніла. Проблеми почалися згодом. Плід дуже швидко зростав у материнській утробі. Пологи сталися тоді, коли на них ніхто не чекав. Примус Аспер роздер живіт матері і вбив її під час свого народження.

Корнелія знову замовкла, а потім продовжила розповідати вже без жодних емоцій:

- Трохи пізніше маги з'ясували, що дивна дитина не має жодних магічних здібностей. Тоді дід Аспера нарешті зрозумів, яку жахливу помилку він скоїв. Він розорив себе, вбив свою єдину дочку, а натомість отримав дивного виродка, який навіть не був схожим на людину.

Дівчина коротко зітхнула і продовжила розповідь:

- Аспера тримали у клітці майже все його дитинство. Але, коли йому виповнилося п'ять років, дід нарешті вийшов із тривалої депресії та вирішив, що ще не все втрачено. Потворного онука можна замаскувати під людину, і він ще зможе дати потомство, а їхній рід не згасне. Дід знайшов майстерного цілителя, який зрізав роги та кістяні нарости. Цей цілитель зробив Аспера схожим на звичайну дитину.

Корнелія задумалася, ніби щось згадуючи і потім сказала:

- Аспер казав, що то була дуже болюча процедура. Магія світла не діє на нього, як на звичайну людину, і не дає знеболювального ефекту. З цього моменту Аспера почали випускати з клітки, і з ним почали займатися вчителя. Він був сильно розвинений для свого віку.

Дівчина різко замовкла, бо над нами пролетіла нічна сова. Птах сів на одну з могил, а ми причаїлися в кущах. Не знайшовши нічого вартого уваги птах полетів далі. Корнелія перевела дух і продовжила розповідь:

- У дванадцять років Аспер став досить сильним і вже міг боротися із дорослими чоловіками на рівних. Тоді однієї темної ночі він прокрався в спальню до свого діда і задушив його, а потім спалив їхній маєток і втік. Далі він змінив ім'я і почав зватися Примус Аспер. Як його звали раніше, я не знаю. Він про це не хотів говорити, і ніколи не згадував, як звали його діда, або до якого роду він належав.

Я підняв руку і змусив Корнелію замовкнути.

- Тихо, у нас гості, - прошепотів я одними губами.