Некромант. Книга четверта. Розслідування у Римі.

Довге утримання та зілля для відновлення чоловічої сили зробили мене просто ненаситним. Першою здалася Алісія, вона натягла ковдру і стомлено сказала:

- Все вистачить, крихітко, бо я завтра не зможу ходити.

Деякий час ми лежали мовчки, нарешті Алісія сказала:

- Олександре, я знаю про ваш конфлікт з Кристиною. Вірніше, що вона влаштувала це дурне полювання на вас. Чи можу я розраховувати, що цей інцидент залагоджений, і ви не будете мститися їй?

Я підвівся на лікті і подивився в очі Алісії, а потім спитав:

- З чого ви взагалі взяли, що я їй буду мститися?

- Крихітко, ти виглядаєш, як зразковий хлопчик, але іноді у твоєму погляді прослизає щось, що лякає навіть мене.

Цікаво, з якого моменту в Алісії з'явилися такі дивні думки. Жодного разу не пам'ятаю, щоб вона говорила щось подібне.

- Ви можете бути спокійні, Алісія, я обіцяю, що не буду мститися Кристині за це полювання.

Моя дівчина ще якийсь час напружено дивилася мені в очі, а потім усміхнулася і сказала:

- У мене є новини, думаю їх можна назвати гарними. Вранці я ходила до табуларію, державного архіву і з'ясувала, що там взагалі немає жодних записів про суд над вами.

Вона зробила паузу і ще раз повторила:

- Абсолютно ніяких, тоді я повернулася до Мамертинської в'язниці, туди де вас тримали, і виявила, що і там, відсутні будь-які записи про вас.

- Як це може бути? - здивувався я.

- Хтось акуратно видалив сторінки з тюремного журналу.

- А що говорить із цього приводу персонал закладу?

Алісія замовкла, а після невеликої затримки відповіла:

- Я не їхнє начальство і не маю повноважень влаштовувати їм перевірки. Просто людина зі сторони, хоч і маю певний вплив, тож я навіть нічого не питала.

Я задумався, хто ж може мати таку владу, щоб таємно посадити людину у в'язницю, а потім приховати всі сліди її перебування там.

- А хто такий сенатор Ісідор Бахірський? - спитав я, - його ім'я було вказано в журналі.

- Це дуже впливова людина. Він очолює сенаторську комісію з секретних магічних розробок для військових, - відповіла Алісія і додала, - думаю, його ім'я обрали навмання, щоб звучало солідніше.

Алісія встала оголена з ліжка, і я знову залюбувався її стрункою чарівною фігурою. Вона підійшла до папки, що лежала на похідному столику, і дістала якийсь документ. Магеса поклала його на долоню напівзігнутої руки і сказала:

- Це ваш договір, на добровільну згоду стати демоном. Без рішення суду, цей папірець не має юридичної сили.

Коли Алісія це сказала, договір спалахнув і став горіти веселим жовтеньким полум'ям. Моя дівчина не стала прибирати руку і дочекалася, поки папір став повністю попелом, а потім піднесла його до входу і сильним видихом здула залишки надвір.

- Ви знову вільна людина, Олександре, - жартівливо сказала Алісія.

- Завжди нею був, - серйозно заперечив я.