Некромант. Книга четверта. Розслідування у Римі.

Для того, щоб заспокоїти Алісію і зняти з неї тягар важкої провини, який зараз був нікому не потрібний, я погодився відвідувати цілителів. Алісія запевняла, що знайде найкращих магів життя, самих досвічених фахівців у цій галузі.

- Крихітко, сучасна медицина не стоїть на місці. Маги постійно вдосконалюють лікарське мистецтво, спираючись на досвід попередників, - палко говорила моя дівчина.

Я розумів, їй у першу чергу хочеться переконати себе, і на знак згоди кивав їй головою. Після хвороби моєї матері я став сумніватися в можливостях світлих магів. Але якщо відкинути убік мої дитячі упередження та подивитися на ситуацію об'єктивно, то я дуже сумніваюся, що навіть найкращі цілителі зможуть нейтралізувати прокляття Царя Мертвих.

Саме це прокляття було винне у моїй безплідності. Я точно це знаю. Коли в Тімерії мені довелося відкрити портал у світ Темряви, який був захований у моєму серці, через нього ринула ціла ріка темної магічної енергії. Мана смерті живила і посилювала прокляття Царя Мертвих, а воно зростало і міцнішало, забираючи роки мого життя, живцем перетворюючи мене на живого небіжчика. Те, що я вибрався із цієї ситуації відносно цілим і неушкодженим, вже можна вважати великим успіхом.

Вночі, коли Алісія спала в моєму ліжку, я одягнувся і спустився до алхімічної лабораторії на цокольному поверсі. Там у мене лежали чотири готові некровироби. То були людські черепи з невеликим аметистом на лобі. Вони були щільно загорнуті в папір, що не промокав, і добре обмазані глиною. Шар глини був дуже товстим і надавав некровиробу форму великої цегли. Зробив я це спеціально, щоб ніхто не здогадався, який предмет насправді захований усередині.

Сьогодні вночі я планую здійснити невелику вилазку з дому. Я не боявся, що Алісія прокинеться і здивується, що мене немає поряд. Вона знала, я часто відлучаюся ночами. Для темних магів нічні прогулянки були цілком природним способом збирання сирої мани.

Некровироби я збирався встановити на дахах найвищих будівель нашого міста, у прямій видимості один від одного. Вони будуть розташовані в одну лінію і стануть частиною мого таємного магопроводу. Лінія йшла за межі Стоунграда до місця давно забутої битви з купою непохованих людських останків. Саме поле битви я вже розбив на окремі дільниці і на кожній встановив подібний виріб, що збирав сиру ману смерті, яку виділяли кістки убитих.

Тепер переді мною стояло завдання швидко та зручно доставляти цю ману до себе додому. Щоразу таємно бігати за місто і заповнювати магічний резерв було б нерозумно. Операція пройшла успішно. Я витратив лише дві години і встановив останній череп на горищі свого будинку. Задоволений і трохи стомлений я заліз у теплу постіль, поцілував сплячу Алісію і провалився в глибокий сон без сновидінь.

Вранці нагодував свою дівчину обсмаженими грінками з сиром та маслом, а також зварив для неї міцну каву в турці. Після чого вона пішла у своїх справах, а я пішов далі спати.

Створити магопровід був один із пунктів мого плану. Наступним буде зробити спеціальне маносховище. З цією метою я замовив дубову скриню, в якій було двадцять дерев'яних поличок, оббитих міддю. На кожну поличку я планую викласти близько тисячі каменів із закляттям Чорне Серце.

Каміння було потрібно чимало, і я вирішив відмовитися від початкового задуму використовувати аметисти та замінив їх на гірський кришталь. Так виходило набагато дешевше. Щоб компенсувати гіршу якість матеріалу, я вирішив використати каміння у півтора раза більше, ніж планував спочатку. Разом у мене має вийти маносховище на двадцять тисяч Чорних Сердець, кожне з яких утримуватиме обсяг мани порівнянний із середнім запасом мага другого рангу. Неймовірне число для багатьох чаклунів.

За такого обсягу будуть неминучі природні втрати смертельної мани. Щоб убезпечити мій будинок і навколишніх людей від впливу темної енергії, я замовив для скрині свинцеву оболонку сім сантиметрів завтовшки. Це зменшить випромінювання магії смерті у вісім разів. Але сама скриня ставала дуже важкою, більше тонни ваги. Звичайно свинцеві плити я замовив окремо, а після того, як скриня буде встановлена на цокольному поверсі, обкладу її та заварю наглухо з усіх боків, використовуючи вогняне закляття. Для того, щоб мана потрапляла всередину без втрат, по центру скрині буде встановлений мідний прут, що пройде через всі дерев'яні полички та з'єднається з мідними підкладками. Цей прут трохи виступатиме за свинцеву оболонку, і до нього приєднається остання ділянка мого маговода.

Треба сказати, кристали мани, а саме так називалися дорогоцінне або напівдорогоцінне каміння для зберігання магічної енергії, не були моїм винаходом. Їх використовували ще з давніх часів. Чарівник другого рангу міг зберігати в такому кристалі до чверті свого магічного запасу. Але вони не мали великої популярності, адже кристали мани постійно розряджались.

Виною всьому була так звана рухливість мани. Магія світла була найрухливішою. Вона миттєво випаровувалась у навколишній простір. Її неможливо було довго утримувати волею мага. Ось чому не існувало потужних далекобійних заклять на основі магії життя. Максимум, що могли зробити чарівники, це створювати довготривалі зілля та еліксири, насичені світлою маною. Якщо магічна концентрація перевищувала певну межу, магічні предмети починали швидко розряджатися.

Магія стихій була вшестеро менш рухливою. Це відкривало широкий спектр різноманітних можливостей. Можна було вже створювати артефакти, заряджені стихійною маною. Наприклад: магічні світильники, магічні каміни, бойові амулети із закляттями Вогняної Кулі або Вогняного Стовпа. Звичайно, повинен бути маг, який буде регулярно підзаряджати ці предмети.

Магія темряви була найповільнішою, у шість разів менш рухливою за магію стихій. Предмети наповнені нею довго зберігали магічну енергію. Але тут були свої обмеження, артефакти не повинні були зазнавати прямого впливу сонячних променів або інших джерел світла.

Робимо підсумки. Припустимо, ми маємо три артефакти, заряджені однаковою кількістю магічної енергії: маною життя, маною стихій і маною смерті. Перший артефакт треба заряджати щотижня, другий – раз на півтора місяця, а третій – один раз протягом дев'яти місяців.

Але є ще один фактор, що сильно впливає на розрядження магічних предметів. Це чарівна сила мага. Чим вона вища, тим краще мана підкоряється волі заклинача. Для того, щоб світла мана зберігалася в предметі стільки ж часу, як і темна, сила світлого чарівника повинна бути у тридцять шість разів більше, ніж сила темного чаклуна. Що звучить як повна фантастика.

Проте я вже був рідкісним винятком за магічною силою раніше, а коли вдягнув корону Царя Мертвих, то став двічі унікальним. Ось чому моє надзвичайне маносховище могло теоретично зберігати магічну енергію протягом сотень або навіть тисяч років. На противагу цьому хочу зазначити, якби в мене залишився свій рідний магічний резерв і здатність його нормально відновлювати, то всі ці милиці у вигляді некровиробів, маговодів та маносховищ були б мені взагалі не потрібні.