LXII. Літній табір.
Сонце ще тільки сходило, а я вже чекав на Алісію на перехресті неподалік мого готелю. Вона приїхала на закритому фургоні з гратами на вікнах. Транспорт був дуже схожий на той, на якому мене нещодавно везли у місця, що не надто й віддалені. Сама Алісія сиділа поруч із візником, на козлах спереду. Вона легко зістрибнула на землю і відчинила позаду фургона двері.
- Прошу на борт, - весело сказала вона мені, а потім тихо додала, - зараз я з вами не поїду, а буду пізніше. Мені треба залагодити деякі справи.
Коли я заліз усередину, то побачив ще одного пасажира. Це був молодий худорлявий хлопець трохи вищий за середній зріст. Магічний Зір показав мені, що в нього був другий ранг у магії Життя, десь у районі середніх ступенів.
Така не відповідність зовнішності та магічної сили пояснювалася гарним вродженим контролем астрального каналу. У людей з такою особливістю магічна енергія використовувалася лише під час створювання заклять і мало впливала на власне тіло. Світлі маги з цим даром часто ставали вправними цілителями.
На молодому хлопцеві був надягнений такий самий нашийник, як і на мені. Але найбільше мене вразило те, що його одяг теж був схожий на мій, білий грецький хітон і сандалі. Цей дивовижний збіг можна було пояснити лише одним способом. Одяг йому купила Алісія в тій же лавці, що й мені.
Нас один одному ніхто не представив, тому я просто чемно кивнув йому на знак вітання і сів на сусідню лаву. Маг відповів мені таким самим легким кивком, і далі ми їхали мовчки.
Через дві години ми приїхали до тренувального літнього табору мисливців на демонів. Він являв собою кілька похідних наметів, розташованих на великій галявині посеред дрімучого лісу. Окремо було споруджено цегляну піч під дерев'яним навісом і невелику стайню на двадцять стійл, частина з яких була заповнена кіньми.
За моїми прикидками, табір був розрахований не більше ніж на двадцять осіб. Тут всі ще спали, окрім двох чергових воїнів. Вони випустили нас із фургона, і деякий час ми просто сиділи біля стайні. Поки з одного намету не вийшла висока темношкіра людина.
- Марк та Олександр? - запитав він нас, а коли ми підтвердили його здогад, він продовжив: - Моє ім'я Кастор, я військовий інструктор, виконуйте мої розпорядження чи розпорядження інших інструкторів, і у вас все буде гаразд.
Кастор мав напрочуд могутню мускулатуру, і я був дуже здивований, коли зрозумів, що в нього немає навіть натяку на спорідненість із Життям. Значить своєю чудовою атлетичною формою він завдячує виключно важким фізичним тренуванням. Зате Кастор мав один з найвищих ступенів другого рангу в магії Стихій.
Залишивши нас, він вийшов на середину галявини і щосили закричав:
- Підйом! Всім вишикуватися!
З наметів почали вибігати люди і ставати у дві шеренги. У першій шерензі стали десять солдатів. У другій шерензі вишикувалися четверо стихійних магів другого рангу. Троє хлопців та одна дівчина. Всі вони були досить молоді, мабуть, їм навіть не було ще двадцяти років. Але у кожного з магів, крім Стихії, була ще й спорідненість до Життя. Завдяки цьому вони мали гарний зріст і виглядали більш зріло, ніж люди у їхньому віці.
На початку Кастор розібрався зі звичайними воїнами. Двоє з них повернулося на пост чергових, двоє пішли в ліс за дровами, ще двоє почали займатися кухнею. Сьомий і восьмий солдати вирушили на стайню, а останні два почали кидати пілуми в солом'яні манекени, розташовані на невеликому полігоні біля наметів.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!