Некромант. Книга четверта. Розслідування у Римі.

Повертаючись додому, я зайшов у знайому ювелірну лавку, де брав мідну брошку, і там же купив бронзове кільце. Прийшовши в готель, я спочатку повечеряв у таверні на першому поверсі. Далі піднявся до себе в апартаменти та зайнявся обручкою. Моєю метою було виготовити артефакт, який забирав ману з некровиробу, очищав її від моєї волі та віддавав цю магічну енергію своєму власнику у вигляді сирої мани.

Це не зайняло у мене багато часу, і я ліг відпочити. Прокинувся я вже після заходу сонця і одразу відчув, що мій новий знайомий вампір знаходиться близько. Він ховався в глухому провулку неподалік від будівлі готелю. Я спустився вниз, віддав ключі портьє і вийшов на вулицю, неквапливо підійшов до перехрестя і почав чекати, поки з'явиться живий мрець. Він вийшов із тіні сміттєвих баків і зупинився переді мною.

- Мене звуть Лоренцо, - запізно представився він, - я хочу подякувати вам, метре Олександре. Ви перший, хто поставився до мене по-людськи після мого переродження.

Я мовчки кивнув на його слова і простягнув бронзову обручку.

- Що це? - трохи зацікавлено запитав Лоренцо, беручи його в руки.

- Артефакт, який дасть вам трохи темної енергії. Це сильно зменшить почуття голоду та притупить жагу крові. Але щоб він працював, потрібно знаходитися в особливих місцях. Ходімо, я покажу їх.

Ми попрямували на цвинтарі, де в мене були заховані черепи, що збирали темну ману. Дорогою я запитав у Лоренцо:

- Як виглядала аристократка, яка перетворила вас на вампіра?

Мій компаньйон трохи задумався і почав розповідати:

- Виглядала вона дуже юною, чорне волосся і карі очі, шкіра смаглява. Швидше за все, вона була народжена в жарких краях під палючим сонцем. З лівого боку над губою у неї була невелика, ледь помітна родимка, що тихо зводила мене з розуму.

Слухаючи опис Лоренцо, я наклав на себе Магічну Концентрацію і почав згадувати події, що сталися в особняку Редблеків під Стоунградом. Я згадав темний колодязь з секретною гробницею та маленьку дівчинку, яка погрожувала знищити весь мій Безсмертний Батальйон.

- Я вже зустрічав її, - прокоментував я.

Ми прийшли на цвинтар, де височіла гробниця у вигляді піраміди, і я почав пояснювати Лоренцо, як користуватися моїм подарунком. Демонструючи йому, як працює кільце, я відчув присутність ще трьох вампірів. Вони були набагато сильніші за мого нового знайомого. Їхня поява мене зовсім не здивувала. Річ у тому, що на Лоренцо було накладено пошукове прокляття, яке дозволяло відстежити його місцеперебування. Цю мітку я роздивився ще за нашої першої зустрічі, а зараз я просто чекав, доки раптові гості неквапливо підійдуть до нас.

Коли мерці наблизилися, я зміг добре роздивитися їхню зовнішність. Чимось невловимим вони були схожі на самого Лоренцо, такі ж бліді та стрункі. Той, хто перетворив їх на вампірів, мав цілком очевидні смаки. Тільки мій новий знайомий виглядав, як волоцюга у брудному та порваному одязі, а ці мали дуже доглянутий вигляд. Їх одежа була повністю зроблена зі шкіри, дивна суміш військового та цивільного одягу.

- Яка несподівана зустріч, - саркастично сказала дівчина-вампір, звертаючись до Лоренцо.

Вона мала запас мани вдвічі більше, ніж її напарники, і я вирішив, що вона була головною в цій банді. Інші мерці були чоловічої статі. Всі троє виглядали дуже молодо, але тільки боги знали скільки їм років насправді.

- Та це ж наша загубленка-крисожер, - продовжила вампіреса, - а я думала, ти давно здох від голоду.

- Дивіться, - сказав другий вампір, - він уже не виглядає таким кволим, мабуть, відмовився від мишачої дієти.

- Ага, навіть донора собі завів, - сказав третій вампір.

- Темного мага, - додав другий і хижо засміявся. - Ці маги мені найбільше подобаються, вони такі безпорадні проти Дітей Ночі, а їхні закляття лише смішать.

Уся трійця зупинилася за три метри від нас.

- Навіщо ви тут? - насторожено спитав їх Лоренцо.

- Тому, що ти порушив нашу угоду, - відповіла вампірша. - Пам'ятаєш, коли я тебе спіймала, я залишила тобі життя в обмін на обіцянку ніколи не залишати центральний цвинтар.

- Я повернуся туди, - відповів Лоренцо, - преторіанці влаштували облаву, і я змушений був тікати.

Вампіреса трохи скривилася, слухаючи його пояснення.

- Це були твої проблеми, - сказала вона, - нас вони абсолютно не турбують.

З мерзенною усмішкою вона облизнула ікла, які вже не можна було сплутати з людськими і додала:

- Недоробленого схопити, посадимо на ланцюг, вдруге не втече. А з магом трохи побавимось, якщо копита не відкине, заберемо в наше гніздо. Господиня вирішить його долю, коли повернеться додому.

Я теж усміхнувся, дивлячись прямо в пащу вампірші і відповів:

- Є невелика проблема, господиня вже більше ніколи не повернеться з Барбусії.

Обличчя вампірів завмерли і стали схожі на посмертні маски людей. Напевно, з подиву вони припинили зображувати людські емоції.

- Що ти сказав, смертний? - абсолютно безпристрасно запитала мене вампірша.

- Барбуська служба безпеки знайшла гніздо вашої господині та ліквідувала її разом з її пташенятами.

- Ти брешеш, - спокійно заявила вампірша, - наша Господиня має когномен Сонячна. Це прізвисько вона отримала від можливості засмагати на сонячних пляжах. Якби вона захотіла, то сама вирізала б цілий легіон, разом з усіма його бойовими магами. Смертні нічого не здатні протиставити їй.

Я теж перестав усміхатися і серйозно відповів:

- На будь-яку силу знайдеться інша сила. Смертні вбили її творців у королівстві Арманум у ті часи, коли люди ще слабо володіли магією. І смертні вбили вашу господиню на віллі під Стоунградом. Я там був і бачив її загибель на власні очі.

Після моєї заяви утворилася пауза, наповнена тишею, навіть вітер замовк і перестав ворушити траву на могилах.

- Взяти їх! - жорстоко гаркнула вампірша.

Два її напарники рвонули вперед і схопили Лоренцо за руки. А сама вампірша, використовуючи надшвидкість, стрибнула на мене, виставивши вперед свої пазурі. Я не хотів демонструвати вміння повелівати живими мерцями. По-перше, у мене були сумніви, що я зможу легко утримати одразу трьох вампірів і одночасно умертвити їх, а по-друге, залишався ще Лоренцо, який потім буде знати про моє унікальне вміння.

Вампіршу я зустрів закляттям МСТ. Вона на мить втратила орієнтацію у просторі і просто безконтрольно врізалась у мене. Я ухилився від її пазурів, перехопив її за горло та одразу активував Дотик Світла, потужність якого дорівнювала одному Вогненному Шару. Темної мани я витратив у тридцять шість разів більше, але це справило необхідний ефект. Вампірша миттєво відкинула свої копита або що там у неї було. Я недбало повалив її тіло на землю.

Двоє її напарників продовжували тріпати Лоренцо, шкірячи ікла в нього перед носом. Вони так захопилися цією грою, що не одразу зрозуміли, ситуація докорінно змінилася, і вони не мають більше часу на ці дитячі забавки. Я надшвидко рвонув до вампірів і, опинившись ззаду, поклав їм руки на плечі. Цього разу я вирішив зберегти темну ману і не конвертувати її в енергію світла.

За мить я пропалив в аурі вампірів магічні печатки контролю. Будь-який некромант може зробити подібні закляття на диких мерцях, але для цього йому потрібно набагато більше часу. Зазвичай, дикий мрець за цей проміжок встигне тричі відгризти некроманту руки та голову. А якщо нежить магічно сильніше за чаклуна, то печать просто не вийде. Мені ж вистачило частки секунди.

Я відскочив назад від здивованих вампірів і наказав:

- Помріть!

Мерці відразу повалилися на землю і десять секунд смикалися, випускаючи залишки темної енергії, змушуючи траву чорніти та відмирати. Лоренцо здивовано спостерігав за їх конвульсіями. Потім глянув на мене і тихо сказав:

- Тепер я не сумніваюся, що Господиня мертва.

Я уважно подивився на Лоренцо Магічним Зором. Пошукове прокляття у його аурі вже почало руйнуватися і незабаром повністю зникне. Закінчивши з оглядом, я повернувся до тіла вампірші, носком черевика перевернув її труп і оглянув короткий шкіряний плащ у вигляді крил кажана. Чи могла вона бути М'ясником, розмірковував я.

- Ага, - хитро зауважив мій розум, - повна схожість. Там був хлопчик, а тут лежить дівчинка. Він був голий, а вона одягнена. Там були чорні крила, а тут - чорний плащ.

Ми залишили лежати вампірів там, де вони померли. Ранкові промені сонця повністю спалять їх тіла, залишаться тільки купки попелу та їх дивний шкіряний одяг. Я повів Лоренцо далі на покинуте кладовище і показав йому ще одне місце, де він зможе поповнювати запаси темної мани, використовуючи для цього моє кільце. Потім я подивився йому прямо в очі і спитав:

- Ви можете показати мені будинок, у якому вас тримали у в'язниці?

Лоренцо мовчки кивнув, і ми вирушили до особняка вампірів. Нічні вулиці Риму наразі стали абсолютно безлюдними. Не було видно патрулів міської варти чи добровольців. Ми на самоті брели порожніми кварталами, повз будинки із закритими на глухо віконницями, не було навіть необхідності застосовувати Вуаль Темряви.

Коли тут повно Дітей Ночі, міркував я, то може це вони замішані в таємничих вбивствах? На відміну від простих людей, які наївно вважають, що вампіри можуть перетворюватися на кішок або кажанів, я точно знаю, дуже сильні вампіри можуть дійсно перетворюватися на чудернацьких істот, але маса їх тіла при цьому не змінюється. Тобто вони володіють магією трансформації. Можна припустити, що юнак із темними крилами, якого бачила перед смертю Луція Мінор, був вампіром.

Сильні носферату можуть використовувати різні темні закляття, такі як Вуаль Темряви або Омана. Ця магія дозволяє навіяти жертві те, чого немає насправді. І саме це може пояснити, чому досі не знайшлося жодного свідка.

Особняк виявився порожнім, у ньому не було ні людей, ні живих мерців. Я ретельно оглянув його Магічним Зором та дослідив почуттям виявлення нежиті. Лоренцо показав мені таємний вхід, і я відчинив двері, скориставшись Магічним Щупом. Приміщення виглядали нежилими, але всередині було чисто, ніде не було видно слідів пилу. Значить, хтось регулярно приходить сюди і робить тут прибирання. Можливо, це були наймані працівники з клінінгової компанії.

Ми також оглянули підвальні приміщення та обстежили там зал із вісьма порожніми трунами. Біля трьох були сліди, їх постійно відкривали та закривали, а решту тривалий час ніхто не чіпав. Ще нижче виявилося підземелля з порожніми камерами. В одній із них лежав скелет, прикутий ланцюгом до стіни. Його ікла були схожі на вовчі. Це був двічі померлий. Вампір, який довго залишався без підживлення темною енергією. Так довго, що спочатку він заціпенів і став схожим на нетлінний труп, а потім через сотні років залишки темної мани випарувалися з його тіла, і він став просто трупом.

Потрібно буде поговорити з Корнелією щодо Дітей Ночі та їхньої можливої причетності до злочинів. Також слід запропонувати знайти інші підозрілі особняки, в яких нібито ніхто не живе, а я перевірю їх на наявність вампірів.