Некромант. Книга четверта. Розслідування у Римі.

Кристину відвели до намету, і там Марк став зцілювати її гематоми та вливати світлу енергію для загального оздоровлення. На час лікування Алісія зняла з нього антимагічний нашийник. Усі інші маги продовжили тренування. Алісія ходила між ними і час від часу щось радила кожному учневі. Я сидів поруч і чистив трав'яним стеблом зуби.

Незабаром з-за дерев з'явився фургон, запряжений двома кіньми. Дуже схожий на той, в якому привезли нас з Марком. Але цей мав деякі відмінності. Придивившись, я почав помічати різні деталі. У нього були ширші колеса, і не було грат на вікнах, та й взагалі вікон не було. Двері були збоку, а не ззаду. Стінки фургона були явно товщі, з міцнішого дерева, у багатьох місцях посилені металевими скріпами.

Керував фургоном Кастор. Він зупинив його біля стайні і громовим голосом крикнув:

- Рядові до мене!

За лічені секунди біля нього вишикувалася шеренга з десяти воїнів.

- За добру службу оголошую вам вихідний, - сказав Кастор, - можете покинути табір до завтрашнього ранку, йдіть і випийте за здоров'я імператора.

З цими словами Кастор кинув одному з воїнів маленький гаманець зі срібними монетами. Солдати швидко повеселішали і стали кричати:

- Слава імператору Климентію Флавію Гальбі!

Коли рядові воїни покинули табір, Кастор звернувся до магів:

- Після того, як закінчите заняття з Алісією, зніміть з фургона барило дивовижного Фалернського вина п'ятнадцятирічної витримки. У нас також буде свято.

- Дозвольте запитати, з якої нагоди буде свято? - поцікавилася Юлія на правах старшої учениці.

- Коли почнемо, я все розповім, - усміхнувся Кастор.

Маги деякий час продовжували займатися отриманням грозової мани. Але особливих успіхів не було видно, ніхто так і не зміг її отримати. Нарешті Алісія оголосила заняття завершеним і сказала:

- Усі молодці, продовжимо завтра, я до себе в намет, мене не турбувати.

І звалила... Я глянув їй услід. У мене було багато запитань до Алісії, і я все чекав нагоди з нею поговорити. А тепер вона заявляє, щоб її не турбували. Буде дуже дивним, якщо особа уражена в правах, тобто я, нахабно проігнорує наказ і попреться в намет до старшого інструктора.

Тим часом маги розпрягли коней. Потім притягли барило вина і ще якісь частування, які привіз Кастор, та накрили невелику галявину. З намету привели Кристину, яка виглядала вже значно бадьоріше, ніж після поєдинку. Кілька разів я відчував на собі її погляд, але коли я підіймав очі, вона вже дивилася в інший бік.

Кастор особисто налив кожному учневі вина у чашу. Мені й Марку вино було не передбачено. Коли всі були готові, інструктор підняв свій кубок і урочисто промовив ритуальну фразу:

- Усім вдалого полювання!

А потім одним махом випив вино, маги наслідували його приклад. Після цього він покликав усіх присутніх за собою до таємничого фургона і сказав:

- Мисливці, у нас сьогодні особливий день. Зазвичай учні чекають на нього пів року або цілий рік. Але нам неймовірно пощастило. Я зміг привести сюди справжнього демона, і він знаходиться тут у цьому фургоні.

Усі здивовано замовкли й почали уважно розглядати фургон. Я теж подивився Магічним Зором і помітив деталь, яку впустив під час свого першого огляду. На дверях фургона, там, де був замок, було маленьке непомітне стихійне закляття.

Поки я намагався зрозуміти його призначення, воно спрацювало і замок відчинився, а двері трохи прочинилися. У щілину, що утворилася, виглянула здивована пика демона. Чудовисько легенько штовхнуло двері, і вони повністю відкрилися.

Перед нами у всій красі стояв могутній демон. Чудовисько було майже два метри на зріст, з крутими рогами, схожими на баранячі, і товстими передніми лапами до землі, що закінчувалися гострими загнутими кігтями. Усі завмерли, шоковані несподіваним видовищем. А демон раптом загарчав і вистрибнув із фургона.

Цей рух вивів зі ступору майбутніх мисливців. Вони майже одночасно дістали свої аквалети з-за спини, миттєво прицілилися в чудовисько і дали залп. Пролунав гуркіт і весь простір перед фургоном покрився білою парою. На жаль, демон у цей момент рвонув у бік Кастора, і всі стріли промчали повз нього. Тільки одна ковзнула по спині демона, залишивши там криваву мітку.

Кастор вихопив із піхв меч мисливця, аквалет він не носив. Інші учні почали гарячково перезаряджати зброю, але їм не вистачало практики, через нервову напругу це не вдавалося зробити досить швидко. Лише двоє магів встигли зробити повторний постріл. Перша стріла пройшла повз демона, а друга зачепила монстра по рогах і зрикошетила високо в небо.

Демон налетів на Кастора і першим ударом вибив меч з рук мисливця. Зброя полетіла за спину монстра і встромилася в стіну фургона. Другим ударом демон розпоров шкіряну броню інструктора і звалив його на землю. З проріх полилася червона кров. Чудовисько на мить завмерло, переможно дивлячись в очі Кастору. Ще одна стріла пройшла повз нього, а друга легенько зачепила демона по руці, але той ніяк не відреагував і навіть не смикнувся.

- Zar'gul thar'kroth ven'shadoth, kormakar dreth'kalor zul'zarak! - закричав я.

Це була єдина фраза демонічною мовою, яку я знав. Мені її повідомив демонолог Квінт Лівій, і я зміг повторити її за допомогою Магічної Концентрації. Я навіть не був упевнений, що вона справді щось означає, а не є безглуздим набором звуків.

Коли я почав говорити, демон завмер, повернув голову на сто вісімдесят градусів і здивовано глянув на мене. А коли закінчив, я зрозумів дві речі. Перша – фраза справді має сенс, а друга – зовсім не той, про який мене запевняв хитрий Квінт Лівій. Демон просто озвірів і рвонув назад, повністю забувши про пораненого Кастора.

Я підняв руку вбік і Магічним Щупом висмикнув меч інструктора з фургона. Він як зачарований стрибнув мені в долоню. В останній момент я пригнувся під гострими пазурами демона і встромив меч у серце чудовиську, а потім активував Спалах Світла. Потвора миттєво померла, але її тіло гепнуло мене об фургон, який під нашим натиском перекинувся на протилежний бік. Звичайно, Ляльковик захистив мене від пошкоджень, на мені навіть подряпин не лишилося.