Некромант. Книга четверта. Розслідування у Римі.

Усю ніч, що залишилася, мені снилися еротичні кошмари, в яких повністю оголена Алісія вдавалася розпусним втіхам з різного роду демонами. Під ранок я вже ненавидів цих рогатих тварюк щирою ненавистю. З плюсів було лише одне, я прокинувся раніше за всіх і встиг завершити ранкові справи до підйому решти.

Пітер домовився із проїжджими купцями, і вони пообіцяли підвезти до місця останнього інциденту. На цьому ще вчора наполіг я, мені потрібно було побачити місце загибелі людей на власні очі.

Їхали ми на останніх санях у невеликому каравані з п'яти возів. Маг життя Грегор Вайт відразу заснув, як тільки ми рушили. Слідопит Пітер зосереджено про щось думав. Дора іноді кидала на мене незадоволені погляди. Нарешті їй набридло мовчання, і вона сказала:

- А правду кажуть, що темні маги – одна половина імпотенти, а інша мужолюбці? А згодом у тих і других ще й дах зносить?

Пітер відірвався від своїх думок і з подивом глянув на дівчину. Я так саме здивовано витріщився на магесу. Виникла незручна пауза.

- Це риторичне питання? - уточнив я про всяк випадок.

- Ні, це пряме питання до тебе, ти ж темний маг, - відповіла Дора.

Їхати ще довго і треба якось реагувати на такі нападки, думав я. Її витівка трохи розлютила мене. Одного разу магеса вже образила мою персону, а тепер вирішила, що це постійно буде сходити їй з рук.

- Тоді я не знаю, - просто сказав я. - Не веду статистику та не лізу до людей з безглуздими питаннями. І вам те ж не раджу, шановна Доро, бо нарветесь на якогось скаженого імпотента мужолюбця, і він одразу продірявить вам голову темним закляттям.

Щоб уникнути тупої сварки з лайкою, я достатньо вклав темряви у свій голос. Дора зблідла і заткнулася. Пітер з побоюванням глянув на мене, явно заново переоцінюючи мене. Навіть маг Грегор прокинувся і спробував збагнути, що тут відбувається.

На додачу наш кінь злякано заржав і рвонув уперед, сіючи паніку серед інших коней. Але на щастя купці виявилися досвідченими погоничами та швидко відновили порядок.

- Що це було? - крикнув голова каравану нашому візнику.

- Не знаю, може коні чують вовчу зграю неподалік? - прокричав той у відповідь.

Усі почали озиратися на всі боки.

- Сонце ще високо, вовки не ризикнуть нападати серед білого дня, - заспокоїв усіх голова каравану.

За годину ми приїхали до потрібного місця. Попрощалися з купцями, подякували їм та підкинули трохи грошей за провіз. Звичайним оком тут уже нічого не було видно. Тіла поховали. Все цінне, включаючи коней, сани та товари, забрала міська влада. Далі мерія буде розбиратися із майновими питаннями. Залишилося всяке сміття, яке засипало снігом. Навіть не вірилося, що нещодавно тут відбулась страшна та загадкова трагедія.

Але я відчував, як пахне тут магією смерті. Темна енергія впливає на будь-які предмети і псує їх. Залишилося виміряти силу цього впливу. Це може зробити навіть звичайна людина, якщо вона має певний досвід. За старих часів, у селах необізнані в магії селяни швидко визначали, яка жінка була відьмою. Після її приходу зазвичай скисало свіже молоко.

Мені не треба було розкопувати замети, знаходити докази та порівнювати їх із непошкодженими предметами. Достатньо було включити Магічний Зір, і я вже знав ступінь, глибину та площу ураженої області. Але про людські очі я ще двадцять хвилин лазив, розгрібав руками сніг і діставав ці докази. Я був глибоко переконаний, мене не зрозуміють мої товариші, якщо через хвилину після приїзду я скажу, що вже закінчив і можна вирушати далі.

- Коли Олександр завершить дослідження, ми підемо до руїн. Тут лишилося близько шістнадцяти кілометрів. Але дороги нема. Доведеться йти на пряму, через сніг, - пояснив усім наші плани Пітер. - Надвечір вийдемо до вежі, розіб'ємо там табір, переночуємо, а вранці розпочнемо її досліджувати.

- Думаю, краще зробити табір неподалік від руїн, не доходячи пів кілометра, - заперечив я. - Ночувати у вежі може бути небезпечно.

Усі погодилися з моєю пропозицією. Далі ми одягли снігоступи, взяли речі і повільно побрели снігом до наміченої цілі.