XXV. Перед дорогою.
Навіщо я погодився їхати хтозна-куди до демонів на роги? Король не наполягав, і я міг би легко відмовитися, якби захотів. Причина в тому, що я давно переріс знання, які можна почерпнути з книжок. Яскравим прикладом була розмова з темним магом Квінтом Лівієм. Він за п'ять хвилин пояснив мені те, чого не було в жодному гримуарі по демонології.
Ну, не пишуть демонологи ці книги, а пишуть інші люди, які хочуть прославитись, або залишити слід в історії, чи просто заробити грошей на продажі своїх талмудів. Цим людям не обов'язково мати навіть магічні сили, достатньо лише вміти складно писати.
Моїх знань не вистачає для досягнення моєї головної мети – набуття безсмертя. Отже, треба кудись їхати та шукати ці знання. Так чому б не поїхати туди, куди мене просить король, у столицю освіченого світу, у вічне місто на семи пагорбах, у славетний Рим.
Раніше я б нізащо не погодився покинути свій затишний будинок – мою фортецю, проте зараз я став відноситись до цього значно легше. Можливо причиною тому стали дві мої дальні поїздки у Тімерію. А може, то було моє мертве серце, яке сповнилося байдужістю і гасило всі сильні емоції та переживання.
Я не збирався подорожувати туди цілу вічність. Їхати засніженими дорогами до Перлграда, а потім казна-скільки сидіти і чекати біля моря погоди. Вже почався сезон бур, і навіть відчайдушно сміливий капітан не виведе свій корабель з безпечного порту в розлючену морську стихію. А далі? Скільки часу потрібно буде, щоб перетнути нескінченні водні простори?
Одіссей витратив цілих десять років, щоб доплисти до рідного острова від берегів зруйнованої Трої. Але то був надзвичайний випадок, князь Ітаки примудрився сильно посваритися з володарем морів та океанів, богом Посейдоном. У нас регулярно ходять кораблі із зерном до Риму за значно менший час.
Тільки навіщо мені це сумнівне щастя, якщо я маю швидкокрилого грифона, який літає в будь-яку погоду. Залишилось розв'язати проблему з навігацією. Я дав королю дрібну монетку і попросив доставити її до Риму дипломатичною поштою. У нас у Барбусії таку пошту носять спеціальні магічні сови, яких вивели маги-химерологи. На монетку я наклав темне закляття, яке дозволить мені відчувати напрямок на цей артефакт за тисячі кілометрів. Треба тільки зачекати кілька днів, поки монетка не досягне Риму.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!