Некромант. Книга четверта. Розслідування у Римі.

Поки ми розмовляли з княжною, до нас на берег приїхало шестеро вершників. Чотири воїни в римських обладунках, один стихійний маг другого рангу, а очолював їх добре одягнений юнак верхи на породистому скакуні. Лукреція здивовано подивилася на нього і спитала:

- Що ти тут робиш, Аврелію?

- Я приїхав тебе врятувати, Лукреція, - відповів він.

- Як? - запитала дівчина, - хіба ти зможеш перемогти монстра?

- Навіщо мені перемагати монстра? - відповів аристократ, - я просто заберу тебе і відвезу звідси.

- Тоді йди, мені не потрібна твоя допомога.

- Дурниці, ти мені ще потім спасибі скажеш.

Аврелій зіскочив з коня, рішуче підійшов до дівчини та схопив її за руку. Мене він ігнорував.

- Ми втечемо в інше королівство, а твій батько знайде ще когось, тобі нема сенсу віддавати своє життя за його помилки.

Він потяг її силою, і я вирішив втрутитися.

- Стій, - сказав я йому, - хіба ти не бачиш, княжна вільна і сама може піти будь-якої миті, якщо захоче.

Аристократ холодно глянув на мене і відповів:

- Тебе ніхто не питає, незнайомцю. Не стій у мене на шляху.

Я підвівся на ноги і дістав магічну зброю з кобури, а потім прицілився в аристократа. Його воїни відразу оголили мечі, а стихійний маг направив на мене чарівну паличку. Одночасно з його рухом я підняв вільну руку відкритою долонею у бік мага. У мене на зап'ясті не було браслета з оборонним закляттям. Але сам рух добре відомий усім, хто має мінімальний досвід у магічних дуелях. Так робить людина, котра хоче поставити магічний щит.

- Ти намагаєшся забрати княжну силою, проти її волі, - сказав я Аврелію, - я зупиню тебе.

Виникла напружена пауза. Аврелій дивився на мене і намагався зрозуміти, наскільки я небезпечний. Раптом один із його воїнів крикнув, показуючи на море:

- Там чудовисько! Я бачу його спину серед хвиль. Нам терміново треба забиратися звідси!

Ми з Аврелієм продовжували дивитись один одному в очі.

- Чудово, - сказав він, після невеликої паузи і кинув руку Лукреції, - хочете здохнути, ваше право, а моє сумління буде чисте.

Він швидко підбіг до коня і спритно скочив у сідло.

- Вирушаємо! - крикнув він своїм людям, і вони поскакали, пустивши коней галопом.

Княжна з жахом дивилася на море. Я простежив за її поглядом і побачив спину чудовиська. Розміром воно було трохи більше синього кита, і дуже схоже на нього статурою. Тільки в нього була голова дракона з довгими вусами, як у сома.

Морське чудовисько (посилання на ілюстрацію)

Коли монстр досяг мілководдя, він швидко поповз на берег. І я побачив, що замість передніх плавців у нього були дві невеликі кабанячі ноги. Невеликі для такої туші. Будь-який кабан би помер від заздрощів дивлячись на такі ножища. У магічному діапазоні я виявив, що у монстра є магічне ядро, і опір до стихійної магії не гірший, ніж у дракона.

Лукреція впала на коліна і закрила обличчя руками, не в змозі дивитися на смерть, що невблаганно наближалась. Коли монстр виповз на берег, його швидкість впала до швидкості людини, що неквапливо йде. Маленькі кабанячі ніжки вже не в змозі були тягти величезну тушу. Монстр використовував їх для рівноваги, а пересувався працюючи усім тілом, залишаючи глибокий слід у піску.

У мене виникло питання, як ця туша взагалі могла наздогнати людину і зжерти її. Паща чудовиська відкрилася, і я одразу отримав відповідь на своє запитання. Звідти вилетів довгий язик, схожий на щупальце восьминога, а на його кінці був гострий кіготь.

Монстр цілився в мене, але я вчасно відскочив убік. Кіготь розпоров землю поруч зі мною і підняв піщані бризки. Підкоряючись моїй волі з-за каменя вистрибнув грифон і схопив дзьобом язик монстра. Потвора потягла язик до себе, а грифон вчепився кігтями в землю. Але сили та маси були не рівними. Грифона легко потягло до монстра, незважаючи на його опір.

Я скочив у сідло на спині мого зомбі, а грифон відпустив щупальце. Мій звір сильно відштовхнувся лапами, і ми злетіли в небо без жодного розбігу. Після недовгого польоту грифон впав на тушу монстра, цілячись пазурами в його праве око. Потвора прикрила повіки, і пазурі залишили глибокі рвані рани, але так і не змогли пошкодити зір монстра.

Ми знову злетіли та помчали над водою, і я тричі вистрілив із магічної зброї Іскрами Темряви. Опір у морського чудовиська до енергії смерті був значно нижчим ніж до стихійної магії. Але мої закляття були для нього, наче горошини для слона. Я не ставив за мету завдати серйозної шкоди, а хотів лише роздратувати його і змусити переслідувати себе.

На жаль, чудовисько виявилося досить розумним і відразу збагнуло, що гнатися за летючим противником марна витівка. Монстр змінив свою ціль і став розвертатися до Лукреції, яка продовжувала нерухомо сидіти. Тоді я зробив бойовий розворот над водою, змінюючи напрямок руху грифона назад до монстра. Але зачепив крилом воду, і ми на повній швидкості влетіли у морську стихію, підняли хмару бризок і почали тонути.

Зробив я це навмисно, щоб відвернути увагу страховиська від княжни. Воно повірило в мою помилку і кинулося нас добивати. Туша монстра повзла піском, а потім попливла. У воді монстр змінився та став дуже швидким. Пронизуючи товщу води, він, як стріла, наближався до нас.

Ми повільно занурялися в морську безодню. Я затримав подих і холоднокровно дивився, як стрімко наближається величезна потвора. Монстр вирішив діяти бездоганно, і не дати нам жодних шансів на порятунок. Коли він був уже близько, його магічне ядро ожило, накопичуючи енергію, а потім розрядилося вибуховою хвилею, що пішла з пащі дракона.

Відмінний спосіб глушити рибу усіх розмірів. Ця хвиля пройшла крізь нас, неабияк потріпавши. Мене захистило закляття Ляльковик, яке автоматично увімкнулось від гідроудару. А мій грифон був уже мертвий, і вбити його ще раз було не так просто. Я вичікував. Вода добре поглинає темну енергію. Навіть моя Стріла Темряви пройде у воді всього десяток метрів і повністю втратить свою вбивчу силу, стане марною.

Коли паща чудовиська була лише за один метр від мене, я всадив у нього закляття МСТ, і монстр миттєво загинув. Його тіло вдарилося в нас, а потім ще деякий час тягло нас вперед за інерцією. Після чого наші шляхи розійшлися, я встав спливати, сидячи на спині грифона, а тіло монстра почало повільно опускатися у морські глибини.