Некромант. Книга четверта. Розслідування у Римі.

Я вважав за потрібне повернутися в готель і прийняти душ. У моїх планах залишався ще один важливий пункт - добре виспатись. Нехай інші займаються поточною ситуацією, моя допомога їм уже не потрібна.

Як тільки я пірнув у м'які перини широкого ліжка і почав тонути в солодких обіймах сну, в мої двері постукали. Стук був наполегливим, але не дуже гучним. Спочатку мені навіть здалося, що це просто гра моєї втомленої уяви, але потім я зрозумів, що звук цілком реальний. Довелося зусиллям волі розірвати сонний параліч, підняти непідйомне тіло, накинути халат та піти зустрічати ранніх візитерів.

За дверима опинилася незнайома дівчина, і лише за мить я згадав, що вже бачив її раніше. Це була Беатріс, голова найбільшої гільдії сутенерів у Римі, звичайно, якщо вірити її словам. Я похмуро дивився на непрошену гостю.

- Я прийшла сама, - сказала дівчина, - моя охорона залишилася чекати на мене внизу.

Я мовчки чекав на продовження.

- Хочу вибачитися і поговорити, - продовжила вона, - усунути непорозуміння, що виникло між нами.

Звичайно, роздратовано подумав я, якщо за непорозуміння вважати невдалу спробу відрізати мені член. Першим моїм бажанням було зачинити двері, але потім я взяв себе до рук. Якщо люди хочуть ввічливо поговорити, чому б їм не піти назустріч.

- Проходьте, - нейтрально запропонував я.

Ми знову сиділи в тих самих кріслах, що й під час попередньої розмови.

- Ви повинні нас зрозуміти, - сказала Беатріс, - всі докази вказували на вашу персону, що й змусило нас ухвалити поспішне рішення. Але зараз ми все обдумали і дійшли висновку, що все не так просто. Не могли б ви нам допомогти та пролити світло на загибель нашої співробітниці.

Ого, як змінилася їхня риторика, подумав я, варто лише один раз було дати їм по голові, звісно, у переносному сенсі.

- Вам пощастило, - сказав я, - зараз я точно знаю, хто вбив вашу дівчину. Це був народний трибун Примус Аспер.

Беатріс довго дивилася мені в очі, а потім спитала з великим сумнівом:

- Ви впевнені? Це звучить більш ніж неймовірно. Навіщо це робити народному трибуну?

Я легко витримав її погляд, зробив невелику паузу і почав пояснювати:

- Я приїхав сюди з Барбусії, щоб допомогти в одному важливому розслідуванні. Примус Аспер був дуже не зацікавлений у його результатах. Він убив вашу співробітницю, щоб підставити мене та перешкодити слідству. На щастя, я маю залізне алібі. Квестор Корнелія Деціус може підтвердити мою невинність. У вечір вбивства я був з нею у зовсім іншому місці.

Беатріс міркувала деякий час, а потім обережно запитала:

- А що це за розслідування, і чому народний трибун пішов на такий серйозний злочин?

Я нейтрально посміхнувся моїй гості і відповів:

- Я не збираюся присвячувати вас у деталі слідства. Втім, ви не повинні вірити мені на слово. Якщо зможете, перевірте мою інформацію за іншими джерелами. А зараз, будь ласка, залиште ці апартаменти.

Я підвівся з крісла, підійшов до вхідних дверей і відчинив їх. Глава гільдії сутенерів швидко зрозуміла мій простий натяк. У дверях вона зупинилася, подивилася на мене довгим поглядом і сказала:

- До побачення, Олександре.

- До побачення, Беатріс. Але наступного разу не приходьте без попередження.

- Чому? - здивувалася моя гостя.

- У мене дуже ревнива дівчина, - пояснив я.

Коли вона пішла, я зняв халат, ліг на м'яку постіль і швидко заснув.

Прокинувся я вже ввечері, свіжим і повним сил. Спустився в таверну і добре повечеряв. Після цього я приступив до одного важливого заняття. Я почав викладати на папері свої думки щодо створення армії мертвих, здатної протистояти майбутньому вторгненню демонів. Перестав я це робити глибокої ночі. Завтра відправлю мій рукопис до імператорської канцелярії, на ім'я Климентія Флавія Гальби.