Некромант. Книга четверта. Розслідування у Римі.

Моя думка знову повернулася до магічних ступенів. В альманасі Magnus Liber Magicus були опубліковані результати статистичного дослідження, яке стверджувало, що кількість магів зменшується пропорційно зростанню їхньої магічної сили. Це було очевидно будь-кому і без жодних досліджень, але в статті наводили дані зібрані з усіх римських легіонів. Приблизно виходила така пропорція:

1 ступінь - 10 осіб

2 ступінь - 9 осіб

3 ступінь - 8 осіб

4 ступінь - 7 осіб

5 ступінь - 6 осіб

6 ступінь - 5 осіб

7 ступінь - 4 особи

8 ступінь - 3 особи

9 ступінь - 2 особи

Перший ступінь наступного рангу досягало у десять разів менше магів, ніж перший ступінь попереднього рангу.

Магічна енергія була присутня в аурі всіх живих істот. Звичайні люди мали дуже невелику кількість мани і могли використовувати лише спеціальні артефакти. Наприклад, жетони, що засвідчують особу або артефакти пожежної сигналізації.

Звичайно, були люди, які не могли цього робити - магічні інваліди. Зазвичай їм заважали якісь вроджені дефекти або серйозні травми, отримані за життя, які перешкоджали природній течії мани в тілі людини.

Приблизно три людини з десяти вже мали достатню кількість мани, і можна було стверджувати, що у них є магічна спорідненість із Життям, Темрявою або Стихією. Такі люди ще не вміли чаклувати. Приблизно одна із десяти осіб із магічною спорідненістю досягала наступного рівня сили і вже могла застосовувати закляття, тоді їй присвоювався третій ранг магічної сили.

Але були люди, які так і не навчилися чаклувати, хоча вже мали достатній запас мани. Це могло статися з різних причин. Наприклад, ніхто їх не навчив, або вони мали інші інтереси у житті та не хотіли витрачати роки на вивчення чаклунства. Магічним Зором я добре бачив цих людей, у них не були сформовані магічні канали в аурі, хоч енергії вистачало.

Якщо людина не займалася чаклунством, то зростання її магічної сили швидко зупинялося.

Спорідненість з магією вже давала великі переваги, навіть без уміння чаклувати. На мій погляд, найбільше пощастило людям, які мають спорідненість із Життям. Вони були фізично розвинені, витривалі, часто мали гарну яскраву зовнішність і високий зріст. Магічна спорідненість давала їм міцне здоров'я та довголіття.

Спорідненість зі Стихією теж мала певні переваги. Такі люди добре переносили спеку чи холод. Коли всі інші знемагали від жари, людям з такою спорідненістю навіть на думку не спадало, що тут є якась проблема. Взимку вони вільно ходили босоніж прохолодною підлогою, тоді як інші мучилися від постійного холоду. Крім того, люди зі спорідненістю до Стихії добре відчували погоду і могли передбачати її на тиждень уперед. Це вміння дуже цінувалося серед моряків.

Найменше пощастило людям зі спорідненістю до Темряви. Чим більше було магічної енергії в їхній аурі, тим більше було проблем зі здоров'ям. Практично ніхто вже не досягав другого або третього ступеня першого рангу. Тільки в легендах існували темні маги, що володіли найвищим рангом темної магічної сили.

Попри це, спорідненість із Темрявою теж давала деякі бонуси. Такі люди володіли зовнішністю, яку важко було запам'ятати, і були самі по собі малопомітні. Вони добре відчували погляди інших людей, а також передчували неприємності чи біду. Але відчувати наближення хороших подій вони вже не вміли. Як приємний бонус можна було виділити те, що людей зі спорідненістю до Темряви уникали комарі, кліщі, оводи та інші істоти, що полюбляють людську кров.

Якщо відштовхуватися від статті в магічному альманаху, то неважко було підрахувати, що на сто тисяч осіб припадало два маги вищого рангу. Один маг життя та один стихійний, темного мага природно вже не було. А такий сильний маг, як Алісія фон Брейн, з'являвся раз у сторіччя.

Виникало закономірне питання, яким чином може існувати таке виключення на зразок мене? До того як я одягнув корону Царя Мертвих, я мав магічну силу і запас мани, що перевершували аналогічні параметри Алісії в кілька разів. Раніше я не мав відповіді на це питання. Щобільше, я його й не ставив. Ну існую я такий особливий, що тут такого?

У віці семи років, коли пітьма почала рости в моєму серці, мій батько витратив дуже багато грошей на моє здоров'я: оплату цілителів та купівлю зіль Життя. Пізніше мені вдалося знайти унікальне закляття Золотого Перетворення, і я вже самостійно підтримував себе маною життя.

До речі, багато магів знали про це закляття, але тільки одиниці змогли його освоїти. Можливо, саме це закляття могло пояснити, чому в минулому існували темні маги вищого рангу.

Турбота батька і закляття Золотого Перетворення це лише необхідні умови, але зовсім недостатні, щоб з мене виріс унікум, який грубо порушує всю відому статистику. Тепер у мене є недобра гіпотеза, звідки в мене взялася ця позамежна темна сила.

Ще до моєї другої поїздки в Тімерію, я намагався використати ману, що знаходиться по той бік порталу в Темний Вимір. Того порталу, що був розташований у моєму серці. Мана повністю підкорялася моїй волі та не була сирою, як цього слід було очікувати. Абсолютно дивовижний факт.

Пояснити це можна тим, що то була магічна енергія Царя Мертвих. Так, цілком вірно, у нас на двох була одна мана. Це він вирощував темряву в моєму серці, щоб мій астральний канал досягнув того значення, яке задовольняло його зловісним планам.