Великий Луг

— Допоможи, — промовив Хор майже беззвучно.

Дана відмерла, і замість стояти в тихому жахові після того, як відкинула мокре, змочене цілющим відваром простирадло, зібралася з духом і провела рукою над обмороженою шкірою матінки. Хор перехопив її тремтячу долоню, на кілька митей стиснув. Заглянув в очі.

«У тебе все вийде».

Не вийшло. Вони старалися, аж світло лилося, але нічого не загоїлося, зовсім нічого!

Дана сіла на друге, приготовлене напевно, для доглядальниці, ліжко, і знову застигла, уже у відчаї.

В келії було зовсім тихо. ЇЇ бездоганна чистота і білизна втрачала своє значення від смороду хворої людини, якого не міг перебити ні запах цілющого настою, ні специфічний квітково-восковий аромат, що разом з вітерцем влітав через відчинене вузьке віконце.

Послушниця Агава, яка таємно привела Дану до матінки, стояла в кутку, склавши руки на животі і схиливши голову. Поява чоловіка в Храмі, та ще й просто з повітря, вразила настільки, що крикнула б, якби її вправно не позбавили голосу. Вмовляння і пояснення Дани дало свої результати, але губи старої жінки досі трохи тремтіли чи то від скорботи, чи то від невдоволення. Вона знову зітхнула-схлипнула, Хор її приспав і помістив у прутяний кокон. Потім викликав Ромашку.

Вона виросла поряд з ним в косому стовпі світла, що падало з віконця, бурштинові очі зблиснули смарагдовими іскрами.

— Нарешті, — прошепотіла сердито. — Потрібно було одразу викликати Роба, як я просила, або хоч мене, стільки часу згаяли!

Вона кинула погляд на матінку, на Соколів:

— Допоможе лише Звіробій: тут мав місце хімічний опік.

Ромашка потрусила землі на паперовий лист, на ньому з'явилися зелені пагони, тоді жовті квітки; квітки виросли й перетворилися в Роба.

Здавалося, з появою люфлорів навіть повітря стало іншим, чистішим. Ромашка швидко зігнулася, згорнула листок надвоє, струмочок використаного ґрунту посипався в один з її мішечків.

— Згодиться для повторного використання, — пояснила і ступила до люфлора, який розглядав матінку: — Ну, що?

— Житиме, але тільки тому, що нас троє. Я перший, ви за мною. Нумо!

Зцілення зайняло пів години і забрало купу сил.

Тіло матінки, доволі красивої жінки, плавно повертало свій попередній вигляд.

Дана, яка світила долонями позаду всіх, в міру успіху скочувала брудне простирадло під матінкою і розкочувала чисте; зверху теж прикривала чистою тканиною.

Хор радів, що Едельвейс не при свідомості й не бачить себе і їх.

Коли нарешті її зцілили, Роб хитнувся. Ромашка усадила його на ліжко навпроти, напоїла своїм чаєм; він трохи посидів, блідий і мовчазний, а потім заговорив.

— Навіть світло буває різним — життєдайним і отруйним... Благословенна і проклята вибірковість!

Від сили тамованого відчаю, що звучала в словах, Дана здригнулася. В Хора теж пішли дрижаки. Він підійшов, обійняв Дану.

— Так, вибірковість... Це завдяки їй ти ціла, а матінка постраждала, — продовжив Звіробій, дивлячись на Дану. — Бачу в цьому промисел Іскриці.

— Світоянчику, ти краще повернись на рідну землю, — прощебетала Ромашка.

В іншій ситуації Хор зіронізував би щодо пестливо промовленого імені «молодого і гарного», однак наразі змовчав. Люфлорка сіла поряд з кволим цілителем, погладила по спині.

— Поїж добре, наберися сил, а потім вже філософствуватимеш на тему вибірковості. Я подбала, щоб тобі знову доставляли їжу вчасно і вдосталь...

— Радий це чути, — криво усміхнувся Роб.

— Ну аякже, Світоянчику, під лежачий камінь вода ж не тече. Багато в кого колись були трагедії, однак життя на місці не стоїть; і воно варте не тільки того, щоб за нього триматися, а й щоб його захищати!

Роб вислухав її, згідно кивнув, попрощався слабким жестом і зник.

— Ромашко, а як ви вмовили Роба нам допомагати? — запитав, ніби між іншим, Хор.

— Нормально вмовила, совість не мучить. Ну, хіба що трошки, — відповіла вона і озирнулася: матінка Едель ворухнулася.

— Я пошлю їй люфлорський сон, — зраділо зашепотіла Ромашка. — А Агаву звільни, вона проведе нас в гостьове крило.

— Там зручні апартаменти з окремими купальними дощами, — озвалася Дана.

— Вмивальні в сиротинці теж непогані, але загальні і прохолодні, а гостьові, кажуть, теплі. Завжди хотіла там побувати.

— От і скористаєшся нагодою. — Ромашка закінчила шепотіти заклинання і випросталася. — Матінка спатиме до вечора, вам теж варто відновити сили.