Матінка Едельвейс

— Допоможи, — промов Хор майже беззвучно.

Дана відмерла, і замість стояти в тихому жахові після того, як відкинула мокре, змочене цілющим відваром простирадло,  зібралася з духом і  провела рукою над обмороженою шкірою матінки. Хор перехопив її тремтячу долоню, на кілька митей стиснув. Заглянув в очі.

"У тебе все вийде".

Не вийшло. Вони старались, аж світло лилось, але нічого не загоїлось, зовсім нічого!

Дана сіла на друге, приготовлене напевно, для доглядальниці, ліжко, і знову застигла, уже у відчаї.

В келії було зовсім тихо. ЇЇ бездоганна чистота і білизна втрачала своє значення від смороду хворої людини, котрого не міг перебити ні запах цілющого настою,  ні специфічний квітково-восковий  аромат, що разом з вітерцем влітав через відкрите вузьке віконце.

Послушниця Агава, котра таємно привела  Дану до матінки,  стояла в кутку, склавши руки на животі і схиливши голову. Поява чоловіка в Храмі, та ще й просто з повітря, вразила настільки, що крикнула б, якби він вправно не позбавив її голосу. Вмовляння і пояснення Дани дало свої результати, але губи старої жінки досі трохи тремтіли чи то від скорботи, чи то від невдоволення. Вона знову зітхнула-схлипнула, Хор помахом руки знерухомив її, помістив в прутяний кокон,  потім викликав Ромашку.

Вона тут же виросла поряд з ним в косому стовпі світла, що падало з віконця,  бурштинові очі зблиснули смарагдовими іскрами.

— Нарешті, — прошепотіла сердито. — Потрібно було одразу викликати Роба, як я просила, або хоч мене, стільки часу згаяли!

Вона кинула погляд на матінку, на Соколів:

— Допоможе лише Звіробій: тут же мав місце ще й хімічний опік.

Ромашка потрусила землі на паперовий лист, на ньому з'явились зелені пагони, тоді жовті квітки: квітки виросли й перетворились в Роба.

Здавалось, з появою люфлорів навіть повітря стало іншим, чистішим. Ромашка швидко зігнулась, згорнула листок надвоє, струмочок використаного ґрунту посипався в один з її мішечків.

— Згодиться для повторного використання, — пояснила і ступила до люфлора, котрий розглядав матінку: — Ну, що?

— Житиме, але тільки тому, що нас троє. Я перший, ви за мною. Нумо!

Зцілення зайняло пів години і забрало купу сил.

Тіло матінки, доволі красивої жінки, плавно повертало свій попередній вигляд.

Дана, котра світила долонями позаду всіх, в міру успіху скочувала  брудне простирадло під матінкою і розкочувала чисте; зверху теж прикривала чистою тканиною.

Хор був радий, що Едельвейс не при свідомості й не бачить себе і їх.

Коли нарешті її зцілили, Роб хитнувся. Ромашка усадила  його на ліжко навпроти, напоїла своїм чаєм; він трохи посидів, блідий і мовчазний, а потім заговорив.

— Навіть світло буває різним — життєдайним і отруйним... Благословенна і проклята вибірковість!

Дана від цих слів здригнулась. В Хора і в самого пішли дрижаки. Він підійшов, обійняв Дану.

—  Так, вибірковість... Це завдяки їй ти ціла, а матінка постраждала, — продовжив Звіробій, дивлячись на Дану. —  Бачу в цьому промисел Іскриці.

— Світоянчику, ти краще повернись на рідну землю, — прощебетала Ромашка. 

В іншій ситуації Хор  зіронізував би щодо пестливо промовленого імені "молодого і гарного", однак наразі змовчав.  Люфлорка сіла поряд з цілителем, погладила по спині.

— Поїж добре, наберися сил, а потім  філософствуватимеш на  тему вибірковості. Я вже подбала, щоб тобі знову доставляли їжу вчасно і вдосталь...

— Радий це чути,  — слабко і якось криво посміхнувся Роб.

— Ну аякже, Світоянчику, під лежачий камінь вода ж не тече. Багато в кого колись були трагедії, однак життя на місці не стоїть; і воно варте не тільки того, щоб за нього триматися, а й щоб його захищати!

Роб вислухав її, потім згідно кивнув, попрощався слабким жестом і зник.

— Ромашко, а як ви вмовили Роба нам допомагати? — запитав, ніби між іншим, Хор.

— Нормально вмовила, совість не мучить. Ну, хіба що трошки, —  відповіла вона і озирнулась: матінка Едель ворухнулась.

— Я пошлю їй люфлорський сон, — зраділо зашепотіла Ромашка. — А Агаву звільни, вона проведе нас в гостьове крило.

— Там зручні апартаменти з окремими купальними дощами, — озвалася Дана.

Після зцілення всі ретельно вимили руки, але цього здавалося недостатньо.

— Вмивальні в сиротинці теж непогані, але загальні і прохолодні, а гостьові, кажуть, теплі. Завжди хотіла там побувати.

— От і скористаєшся нагодою. — Ромашка закінчила шепотіти заклинання і випросталась. — Матінка спатиме до вечора, вам теж варто відновити сили до її пробудження.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.