У Гнізді

Сонце поволі ховалося за далекі гори, розлита ним тепла малиновість поступалася холодній і якійсь сумній синяві, що вже брала у полон небо на сході. Блідий місяць  висів осторонь, чекав свого часу, щоб набрати сяйва. Ще трохи, і запанує між зірками, може, тоді стане веселіше. Але що він тут освітить? Оці руїни? 

Хор історію Соколів трохи знав, цікавився.

Останніми володарями Гнізда були  Алана і Тархор Соколи. Тархора схопили на перемовинах, сам Корлан Гриф підстрелив його з білого магічного арбалета. Алана поцілила у Корлана зі свого, того, яким наразі володіє Хор, і поставила умову, що вийме болт в обмін на те, щоб її чоловіка відпустили. Однак відпускати ніхто не збирався. Соколів стратили, потім захопили замок.

Хор уявляв, як це було, здавалося, бачив магічні сліди минулих подій.

Самі Ворони і Кажани не справилися б, якби не король Гриф з вогняним рубіном. Магічний прутяний захист не встояв, згорів так само як згоріло павутиння Тарантулів у Храмі Істини. А потім пішла у хід магічна сітка. Половили, вивезли, що далі — невідомо. 

Хор мав чіткий наказ до Соколиного навіть  не наближатися, і він не наближався: це робив Левко. Дізнавався все, що міг, однак те, ким були батьки Хора, не вияснив. Можна лише здогадуватися, що ними були ті з Соколів, які залишилися живими, змішалися з людьми і намагалися жити, не використовуючи магію.

Однак за минуле століття Грифи переловили і знищили всіх.

Хор згадав, як сітку накидали на нього.  

Піймав себе на тому, що стоїть зціпивши зуби й кулаки. Зусиллям волі розслабився, повів плечима.

Тепер все буде  інакше. Соколине Гніздо відбудується, а Темні Гори зруйнуються. Вони вже руйнуються. Купол світліє, Холодна вежа нагрівається, Анж по одному знищує, виснажує своїх же підданних.

Надіна відправилася в Темні Гори повідомити йому про те, що сталося з Ліоною і попередити Асю, щоб тікала звідти. Скоро чорний фосфор нагріється, почне отруювати повітря. Посилиться роздратування, постійно виникатимуть сварки, почнуться міжусобиці, Анжу пригадають зниклих люфаунів. Хто толковіший, уже давно тихцем перебрався у Великий Луг, ще з того часу, як Дана прочитала передбачення. З Анжем залишилися найбільш залежні від аш, Ворони і Кажани. Цілком можливо, Гриф спрямує своє роздратування на Соколине Гніздо. Потрібно  поставити захист і пильнувати,  щоб Анж його не спалив: Дана ж уже може викликати дощ. 

 І ще варто попросити допомоги у герцога Садовського. Він обіцяв продовжувати навчати  Дану, тож скоро появиться. Петрон може допомогти з магічним  захистом, порадити  людей для невідкладних будівельних робіт. 

А взагалі непогано було б викрасти і нейтралізувати чорний фосфор, як колись Гримуар. Піти на випередження. Все це потрібно обміркувати. Шкода, Едель у вежу більше не ступить. Проте люфауни можуть.

Хор згадав Надіну.

Вона не могла залишатися з ними: їй однієї хвильки сну вистачило, щоб потім перебудити всіх гучним вереском: наснилися жахи.

Хор давно знав цю Кажаницю в лице, та уваги не звертав, ім'ям не цікавився. Холоднокровна, завжди мовчазна, схожа на більше на юнака, ніж на дівчину. Ніколи б не  подумав, що вона така криклива. 

Хор не зогледівся, як навкруги стемніло, небо всіялося зірками, стояти без дії  стало холодно.

Збіг сходами вниз.

В залі, в якій облаштувалися, тепло. Дані одразу викликала Ромашку. Яскрава зелень сукні і бадьорий голос миттю розігнали сіру навколишню  похмурість, занедбаність теж щезала по мірі прибирання.

Досі пахло свіжими пиріжками. Митрило розвів у каміні вогонь, приніс свій казанок, крупи, сіль та спеції, заходився куховарити.

Ромашка і Дана писали. Дана на коліні на листку, Ромашка у своєму загадковому сувої; люфлорка звично замурзала  руку в чорнило. Дана підняла на Хора погляд, усміхнулася, і знову поринула в складання списку та планів. 

Хор присів біля вогню. 

Митрило задумливо колотив великою ложкою вміст свого бувалого казанка.

— Розкажи, що тобі  відомо про Соколів, — попросив його Хор.

Сторож постукав ложкою по краю свого закіптюженого котелка, відклав на підставку.

— Сумна це тема, Хоре. Однак ти маєш право знати. Я, знаєш, теж Ворон Вільний. Ще мій тато слово Грифу давав. Я вже ні. Однак я виріс у Соколиному Гнізді, — він задивився на вогонь. — Люди тут хороші. Та й замок доглядати треба, кхм. От я й залишився.

Він замовк, заглянув у казанок, знову поколотив.

— Вірою і правдою Грифам служив лише мій дід. Тато ж на все мав власну думку. Може, це земля так змінює, непроста  вона. І ще те, що знався зі славними людьми, бо нащадки Соколів таки славні люди. Пустку он зупинили. Без магії! Саджали не лише яблуні чи вишні, що конкретно їм та їхнім дітям плоди принесуть, ні, про весь край думали!

— Чому Соколів почали знищувати?

— Може, із заздрощів. Ґрунти Соколиного Гнізда завжди були найкращими і найродючішими у Великому Лузі, а Соколи — заможними. Одні кажуть,  Грифів привабила багата скарбниця, інші — розізлило передбачення Гримуара. — Митрило підкинув у вогонь кілька хворостин. — Можу сказати, що бійні тут не було. Соколів просто переловили і вивезли. Вони були не готові до появи тоді ще нових та несподіваних магічних сіток. А замок почали громити після ночівлі, коли усім наснилися  жахіття.

— Так, я чув про ці жахіття.

— Угу. Не знаю, що приснилося самому Корлану, але він, зі слів діда, раз у раз влаштовував нальоти, причім і Гриф, і Ворони з Кажанами зазвичай були під ашами. Громили тут усе з магією і без, палили. І це при тому, що сам велів замок доглядати і нікого сюди не пускати.

— А скарбницю знайшли?

— Дехто каже, що знайшли, вивезли і розтринькали. Дід же стверджував, що серед того, що вивозилося, навряд чи були справжні скарби. Проте скільки сам не шукав, нічого знайти не міг; тато теж казав, що в замку скарбниці немає. Я з ними згоден,  бо знаю кожен закапелок.

Дана підійшла ближче: теж слухала розповідь.

— Найбільший скарб —  люди, Митрило. Соколів жаль, не скарбниці. 

Сторож кинув на Дану швидкий пильний погляд.

— Ну, не все втрачено. Завтра залишу браму відчиненою, познайомитеся з жителями Соколиного краю, вони обов'язково завітають з цікавості, я навіть здогадуюся, хто перший. Землі тут родючі, і це добре, за кілька років матимете гарні прибутки. А ну, покажіть, що ви там понаписували?

Дана протягнула листок, Митрило прочитав, знову кинув на Дану пильний оцінювальний погляд.

— Розумно. Дещо завтра доставлю сам, дещо замовимо, привезуть.

Хор теж глянув на список.

Дана навіть приблизну ціну зазначила, якраз вмістилася в суму, озвучену Хором.

— Припасів на зиму потрібно більше, Дано. Ми тут не самі житимем, нас буде більше.

— А за що купуватимемо? За цей рік податки вже зібрані.

— Я поговорю з Ярком, — сказала Ромашка. — У нього завдяки вам збільшилися прибутки, і на городі гарний урожай. Тож мусить допомогти.

"Так то воно так. Але цього все одно буде замало."

Дана посмутніла.

— Не сумуй, Соколице, — сказав Митрило, підводячись. — Я недарма тут сторожував, маю чим порадувати. 

І він, той, хто сам їв з нехитрого металевого посуду, (Хор побував у його сторожці) приніс скриню зі срібним, не гіршим, ніж у Петрона, сервізом і столовим наряддям!  

Поки юшка Митрила доварилася, Дана з Ромашкою все почистили і вимили.

Вечеряли всі разом. У сторожа виявився справжній хист до куховарства: Хор давно не куштував такої смакоти, Дана теж не шкодувала слів на похвалу; Ворон виглядав радим, аж щасливим. Скучно було йому самому, напевно. Меблів у замку не було, всі їли, тримаючи посуд в руках.  

"Запропонуємо сервіз Петрону, виручимо гарну суму," — Хор глянув на Дану. Вона кивнула, ясно усміхнулася. 

"А як розбагатіємо, викупимо назад."

Спали на ромашкових матрацах, як часто у мандрах, вкривалися плащами. Вогнище догоріло, стало темно.

Крізь магічний захист, що вперше сплели разом Хор і Дана, не боячись спалахів магії на Зоряній Карті, (Анж все одно знає, де вони)  пробивалося місячне сяйво. 

Можливо, колись давно подібний захист плели тутешні володарі. Можливо, той захист був величезний, як замок, тому і називався Гніздом.

 Хор помітив, що тут у нього значно більше магічних сил, відзначив, як затишно і спокійно у Соколиному Гнізді.

І вже байдуже, що там, за стінами, місяць наразі освітлює руїни. Хор постарається, щоб у майбутньому навколо було так, як мріяла його Дана.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Марія Пітішкіна
01.02.2023 21:03
До частини "У Гнізді"
Спойлер!
Сподіваюся, Хор встигне врятувати і Темні Гори, хоч вони і погані. А то те, що на них чекає, просто жахливо...
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Рута Азовська
    31.01.2023 19:41
    До частини "У Гнізді"
    Вііііі) Вітаю з оновленням) Настільки майстерно і соковито кожну детальку виписано, що поки читаю і навіть після живу у світі ваших героїв) Сподіваюся, все в них буде добре і до ладу)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше