У підземеллі

— А тепер направляй  магію в руки і струшуй, немов посилаєш її за їх межі, — сказав Хор і відійшов.

Так!!! Дана відростила крила!!!

Вона  коротко засміялась. Магічні крила звелись вгору, нервовий сміх повторився. 

— У мене вийшло!!!

Щоки Дани знову порожевіли, як недавно після  гарячих дощів, очі стали такими великими і блискучими, що  Хор трохи злякався.

Він підійшов, поклав руку їй на плече, погладив.

— Тихо, тихо. Поки досить. Ти молодець, заспокойся.

Дана зробила рух, мов хотіла на радощах обвити його крилами, — і вдарила в око!

Хор примружився від болю, Соколиця перепросила  і знову засміялась, так, що по підземеллі пішла луна.

Хор потер місце удару.

— Як сховати крила, пам'ятаєш?

— Так.

Коли крила Дани зникли, вона закружляла – застрибала в граційному танці по величезній підземній залі,  яку вибрали   для магічних тренувань: в саду  було людно, келії — занадто малими. Була в платті з пишною спідницею, збоку висіла гарненька сумочка, придбана спеціально для Гримуара. розміром хіба що трохи більша за модні ридик'юлі гірських панночок.

Хор з усмішкою водив очима за тендітною фігуркою, поки вона не зупинилась;  Дана підбігла, обвила його  шию руками, глянула знизу догори:

— А літати  ми будемо тут?

— Спочатку варто повчитися переходити в повну магічну форму, — м'яко мовив Хор, погладив талію.

Щасливі очі Дани провокували погодитись на все, що в нього попросять.

— Я хочу сьогодні, зараз!

— Не страшно?

Вона змахнула віями і сяйнула несподіваною  ніжністю:

— Ні!

— Тоді вперед.

...Вони літали того ж дня.

Спочатку  здіймались невисоко  над підлогою, потім майже до склепіння, потім кружляли між колонами, доки не вдарились  разом до стіни і не впали на підлогу.

Хор підстелив  своє крило,  вона обережно накрила його своїм. На цей раз не вдарила.

— Не забилась?

— Ні. Ох! Тебе ж потрібно підлікувати! — затурбувалась мило.

Хор відверто насолоджувався її дотиками, милувався блиском карих очей. Задля такого моменту готовий і ще раз в око отримати.

— Ти дуже гарна, — вирвалось раптом.

"Найгарніша з усіх" — додав подумки. Вголос не сказав, боявся сполохати її своїми почуттями. Не знав, чи зрозуміє, чому став напруженим і перестав усміхатися. Все-таки мала ще.

Рука над його оком здригнулась і завмерла.

"Таки сполохав. Дідько!"

— Гарна, бо без слідів удару, — пожартувала Дана і продовжила зцілювати.

— Так і повинно бути, — хмуро сказав Хор.

Згадав, якою "красивою" була Ася, коли любов Анжа проходила. Чомусь саме Кішці перепало найбільше.

— Ну, все, здається, — опустила руку Дана.

— А тепер спробуймо активувати кігті і дзьоб. Ти мусиш уміти захищатись,

...Перестати тренуватись змусила Ромашка: зовсім забули про час.

По дорозі назад опинились біля замурованих дверей.

— Ноги самі сюди привели, — оправдовувалась Дана.

— Ну, раз привели, то варто зайти, — Хор змахнув рукою — каміння посипалось на підлогу. Ромашка лиш глянула  з докором.

— Ніхто не почує, не хвилюйтесь, — Хор потягнув Дану всередину. Ромашка поспішила слідом. — Ти теж так можеш, Дано. А ще отак!

Він знову зробив жест, — стіна замурувалась.

— Це щоб нам не заважали,  — пояснив.

В підземеллі повітря було дивно чистим і свіжим, на настінних свічниках  горіли магічні свічки.

"Тут хороша вентиляція і є, напевно, ще один таємний хід".

Пахло чебрецем і аложським маслом, як у Храмі Іскриці; могутні колони підпирали блакитне, як небо,  склепіння, розмальовані стіни були поділені на сегменти такими ж напівколонами з мармуру.

Лебедь дійсно вражав. Люфаун в білому так бадьоро усміхався, що, здавалось, от-от оживе і зіскоче зі стіни, а гордий птах змахне сильними крилами і прошмигне над головою.

Хор нахилив убік голову, з незрозумілими ревнощами залюбувався юнаком. Біле волосся, блакитні очі. Він зовсім не був схожим на Анжа. На Роба — можливо.  Ася малювала гарно, однак її роботи  навіть в порівняння не йшли з цим настінним шедевром. Недивно, що Дана, яка росла при монастирі, надумала собі дурниць.

І справді, вона дивилась на малюнок задумливо - мрійливо.

— А Соколів тут нема? — потер носа Хор.

— Або нема, або я не помітила. — Ромашка   пройшлась вздовж розмальованої стіни.

Хор придивився до тексту збоку малюнка, заходився  читати.

— Та це ж зовсім простий ритуал! Його можна провести хоч зараз! — констатував не без захоплення.

— Простий, та чомусь заборонений, — кинула Ромашка збоку.

Неначе в підтвердження ззаду роздався гуркіт.

Поки розвіювався пил, люфлорка зникла, а по розкиданому камінню ввійшла висока жінка в червоному.

— Матінка Едельвейс! — ахнула  Дана.

Довге чорне волосся настоятельки зібране у високий хвіст, очі блищали, шкіра дихала молодістю і здоров'ям, повні губи скептично усміхались.

— От ви де! Ну, аякже, хто б сумнівався, що Соколам закортить третьої форми. Хочеться всього й одразу.

Рада тебе бачити, Дано.

— Навзаєм, матінко. Дякувати Іскриці, вам уже краще.

— Так, без втручання Іскриці тут не обійшлось. Агава мені все розповіла. Але, щоб подякувати, я шукала вас. І що бачу? Ви уже готові провести заборонений ритуал! — Вона підійшла до малюнка, торкнулась пальчиком руки Лебедя, на обличчі з'явився мрійлий вираз, але інший, ніж в Дани: було видно, що Едель колись знала того, хто усміхався зі стіни. Мрійливість змінилась гіркотою, потім суворістю. — Я що тобі казала про небезпеку, Дано?

— Та небезпека, про яку ви казали, меркне на фоні тієї, на яку ви мене наразили, матінко Едельвейс, — чемно відповіла Дана. Лиш усмішка її була не зовсім чемною, та очі долу не опустились.

Едель здивовано повела бровою:

— Але ж ти сама погодилась! Для порятунку Великого Лугу.

— Так, і я впевнена, на знак вдячності ви теж погодитесь на дещо. Для  Лугу. Так, Хоре?

— Безумовно. — Він обняв Дану, Едель прослідкувала за його рухом, причім у Хора залишилось враження, що ця красива люфлорка з розкішним бюстом вмить оцінила його, як жінка мужчину. Хор згадав її обморожену шкіру, здригнувся. Настоятелька зрозуміла, про що він подумав, часто заморгала.

— А ти змінилась, Дано, — сказала хрипло.

— Мусила, — Соколиця не опустила очі.

— Ну що ж, — відвела першою погляд матінка, прокашлялась. — Повторюю, я прийшла вам подякувати.

Вона пройшлася вздовж стіни, чимось нагадуючи Ромашку.

— Ти розумна дівчинка, Дано. Через пів року тобі вісімнадцять,  була б  випускницею. Пам'ятаєш, як я вчила підходити до важливої справи?

— Так. Приймаючи рішення, продумувати всі варіанти. Пам'ятати, що помилок краще уникнути, ніж потім виправляти.

— Що було б, якби ви одразу провели цей простий ритуал? — Едель, замість сказати те, що хотіла, використовувала улюблений метод гірських вчителів: ставила питання, змушувала думати.

— Одразу стали б птахами.

— А потім?

— А  тут є ще один ритуал, — сказав Хор. — Після його проведення вихід з третьої форми здійснюватиметься зовсім просто, як повернення з магічної.

— Добре. Але це ти знаєш про вхід і вихід,  А Дана?

— Припустимо, Дана теж знає.

— О. Я вражена. І як ти це уявляєш? Магія переходу в магічну форму змінює разом з тілом і одяг. Але третя форма — дещо інше. На одяг не вплине. Ви просто з нього вилетите, а в людську подобу повернетесь ...голими. Готові до такого?

Дана почервоніла, закусила губи. Хор не втримався від усмішки.

— Навіть якщо дехто до такого готовий,  нагадаю про зиму і схильність декого до застуд. Вам потрібні соколине перо, одяг, взуття, зброя, — все, що бажаєте мати при собі при зворотному перетворенні. І ще один ритуал. Ходімо, покажу.

От хто такий важливий ритуал дописує в кінці залу, в непримітному темному кутку?

— Це ті помилки, які виправляються після завершення справи, — мов прочитала його думки Едельвейс. — Проте іншим дарують шанс зробити все правильно одразу.

Едель відвернулась, притулившись до колони. Здавалось, вона ховала вираз обличчя.

Хор задивився на витончений  вигин шиї, лінію підборіддя. Він згадав: бачив матінку в замку Грифа, одягнену, як гірські пані! Настоятелька зрідка бувала на балах у Темних Горах.

Проте знаку, що впізнав її, не подав.

— А у вас є соколине перо? — запитав обережно.

— Ні. Але знаю, де взяти. В Соколиному Гнізді, — Едельвейс повернулась до Хора і Дани.

Точно вона! Таємнича подруга Ліони.

"Це може бути пастка", — майнула думка.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Гальченко Сергій
19.10.2022 14:50
До частини "У підземеллі"
Цікаве пояснення магії світу. Деякі речі тепер більш зрозумілі. Добре, що знайомите зі світом поступово. З кожним разом персонажі розкриваються по-новому.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше