Топальні

Минали дні, а дощ ішов. Ні, Дана не хвилювалася з цього приводу: поряд з Грянкою не засумуєш, а ще були  тренування, читання цікавих книг, традиційні вечері в дружнім колі з Ромашкою, котра доволі часто  навідувалася, і Хором, що появлявся  в один і той же час. Ще Дана і Грянка на прохання Петрона переписували різні папери. 

— Перепрошую, вельмишановні гості, що не запрошую на бали та опери, за цим — у Темні Гори. Якщо нецікаво, звісно, можете відмовитися мені допомагати.

— Ні, ні, що ви, нам цікаво! — вигукнула Грянка.

 Дана підозрювала, що герцог  просто давав їм привід відчути себе потрібними. Хоча папери ті ставали все цікавішими.

 Дані здебільшого попадалися на історичну тему, а Грянці — розрахункові й прибуткові  листи, звіти. 

У володінні  Петрона були чотири копальні, тому й територію герцогства неофіційно так і називали називали "Копальні". В останніх паперах ця назва стала офіційною, але змінила першу букву.

 Грянка не витерпіла і за обідом (Петрон, здавалося, використовував кожну можливість, щоб побути разом) запитала, чи правильно написана назва. 

— Там малося на увазі "Копальні', чи те, про що я подумала?

— Те, про що ви подумали, — усміхнувся Петрон.

Очі Грянки загорілися.

— Так ось чому ваші володіння закриті!

— Так, Анжу навряд чи сподобалися б мої реформи.

— А Ліоні? — зірвалося з Даниного язика. Королева ж літає в Руді Гори, як до себе додому. Його світлість глянув на Дану так, що кутики її губ, задерті вгору, миттю опустилися. Очі теж опустилися; Дана почала енергійно пережовувати кусочок м'яса. Його знову на обід запекли з картоплею. 

— А Ліона мовчатиме. Королеві до моїх реформ байдуже; її цікавить дещо інше, —  трохи нахабно відповів герцог і від тієї відвертості Дана сама  й почервоніла.  Петрон кинув швидкий погляд на Грянку, але вона з широко відкритими очима розглядала щось у верхньому кутку над каміном: 

— Топ. Краще місце. Країна мрії Гарія Сабули! Невже ви вирішили втілити в життя його фантазії? 

— Не зовсім. Я адаптував їх до своїх умов, до реальності.   Абсолютна влада розбещує і веде до краху: історія  правління Грифів яскравий тому приклад. Анж теж не пройшов випробування короною. Я не король, але зробив для себе висновки, — Петрон помахом руки левітував карту; над картою  виросло ілюзорне дерево з трьома гілками більшими, двома меншими. Всі гілки різного кольору; на верхівці найвищої своєрідною короною  поблискував знак з його печатки. 

— Гілки  незалежні одна від одної, кожна займається своєю справою, одна створює закони, друга слідкує за втіленням в життя, — вказав на найвищу, —  третя судить порушників. Є ще, як бачите, четверта, не менш важлива, і п'ята, вісники і армія. Поки армія не набрала сили, кордони контролює магія. У Темних Горах чули дзвін, та не знали, де він, — в його голосі з'явилася насмішкувата нотка. —  Розповідають жахіття про копальні, з яких назад не повертаються. А не повертаються не тому, що не можуть, а тому, що не хочуть: до хорошого звикають швидко. Мої предки не славилися милосердям, однак з часом умови праці на копальнях покращилися, раби здобули волю.  Я пішов ще далі — поділився владою. Це деревце, — він показав на карту, — прижилося і росте. Я ж маю більше часу, сам почуваюся вільніше; буває, просто спостерігаю і не втручаюся.

Грянка зааплодувала.

"Так, воля — це прекрасно", — усміхнулася Дана.

 "…Та, з ким зв'яжу свою долю, буде сама вирішувати, чого вона хоче", — згадалися слова Хора. Наука в ліс не йде!

— А жінки теж можуть  входити до складу  гілок влади? — запитала Грянка.

— Так, звичайно, жінки й чоловіки мають рівні права. І найбільшою цінністю в Топальні є…

— Правда? — вихопилося в Дани. 

— Людина, — усміхнувся герцог Садовський.  —  Найбільша цінність — людина.  Ким би вона не була: люфлором, люфауном, простим  селянином чи міщанином. 

 …Дана мусила зауважити, що люди тут дійсно інші, вони немов відчували цю свою цінність, відрізнялися легкою ходою, тримали  прямо спини; їхні голоси звучали впевнено й  привітно. 

Дана з Грянкою й Петроном їхали в екіпажі по чистій, умитій дощем вулиці і крізь мокрі  з патьоками дощу вікна  розглядали дивне місто.

Дарма що от-от наступить зима,   сади на дахах, вертикальні грядки,  клумби на підвищенні, охайні газони викликали

непідробне захоплення.

— Шкода, що зараз осінь і  ви не бачите всієї краси Рудих Гір. Це все створили люди практично без магії.

Ліворуч Дана побачила  двох  чоловіків, які чистили канаву.

— Це плід з судової гілки?  Примусові роботи? —  Грянка теж звернула на них увагу.

"Цікаво, вона помічає, як Петрон пожирає її очима"? 

— Так. А це — не примусові, — герцог нарешті відвів від графиньки погляд і вказав туди, де кілька горян обрізали дерева в невеличкому парку. 

Дана попросила зупинити екіпаж, вийшла під дощ.  Раптом захотілося ступити на землю. Мокру, глинисту, густо порослу підстриженою травою; вона все ще більше зеленіла, ніж жовтіла, і дико манила до себе. Дана була взута й одягнена просто, по тутешній моді.  Взуття міцне,  незграбне,  не жаль забруднити; а якщо що, його легко можна відмити. 

І її нога безжально ступила на  траву, Дана пройшлася, залишаючи сліди. Її чомусь охоплювала бешкетна радість, незрозуміла, неправильна радість. Озирнулася до Петрона, що вийшов слідом, але зупинився край газону.

— Перепрошую. Не думала, що так встрягатиму, —  голос звучав зрадливо весело й зовсім без вини. Герцог привітно кивнув:

— Нічого страшного. І навіть нічого дивного, бо  Хор так само сюди біг. Тут земля з Соколиного Гнізда: ми купуємо, вимінюємо ґрунт з усіх усюд. Можете сміливо походити, ми з Грянкою заждемо. 

Дана пройшлася далі; в одному місці вперше за все життя відчула себе вдома. Там зупинилася. 

Який він був, її дім? Як виглядали її батьки?  

Невідомо…

Дощ лопотів по плащі, немов обіймав за плечі, гладив по голові.

Дана постояла; її сліди поволі наповнялися мутною водою.

"Прости, трава, що прим'яла тебе, але найбільшою цінністю тут, в Топальні, є людина, я. Петрон запевняв, що це не просто слова. Тепер бачу, що це дійсно так!"

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.