Великий Луг

Теорію Дана вчила легко. Хор розказував, показував, описував, як все мало б відбуватися, і шкодував, що не можна було приступити до практики.

Для цього він би хоч зараз покинув ці затишні стіни, однак Ромашка повідомила, що Ворони досі кружляють біля Храму Іскриці.

Довелося залишатися в місті; втім, Хору подобалося проводити час з Даною. Вчити битися на мечах не став, однак показав, як користуватися арбалетом.

— Ну от, ти молодець — одразу в яблучко, — похвалив після вистрілу.

— Так нечесно, арбалет магічний, — Дана смикала болт, який застряг в мішені, поки Хор не допоміг витягти, накривши її долоню своєю.

— Все чесно, бо це магія Соколів, вистрілити з арбалета можемо лиш ти і я. Тому радій — ти вже умієш.

— А зі звичайного?

— Зі звичайного — подумаю. Якщо звариш вареників, — Хор примружився, а потім видав тоном винахідника: — З м'ясом!

— Ти не перший до цього додумався, — зауважила Дана і погодилася, але при умові, що їй допомагатимуть.

Тепер Хор сидів на кухні і сам не міг повірити, що робить це: защипує начинку в малесеньку вараничку. Дана не сміялася з його ліплення, прихвалювала, жартувала, і, користуючись моментом, розпитувала за Гори і Темноград.

— Темноград — столиця Сірих Гір, — сказав Хор і замовк.

Перед очима постало місто, накрите магічним напівтемним куполом.

Темрява підсилює ефект при появі короля, всі погляди звертаються на Анжа — найвищого, найкрасивішого і найсвітлішого. Незмінний білий одяг, проникливий погляд, жести щедрості, вміння вести цікаві розмови підкоряють серця дівчат навіть без його коронної магії, і панянки швидко втрачають свої гарненькі і наївненькі голови. А ще в магічній темряві так атмосферно сяють барвисті ліхтарі, виблискують огранені брили напівдорогоцінного і дорогоцінного каміння в магічних садах зі старанно підібраними деревами, кущами і квітами. На перший погляд столиця здається надзвичайно красивою.

Анж полюбляє каміння, так. Його в нього дійсно багато, ним він задаровує своїх дівчат, прикрашає домівку, місто. Однак сам, окрім рубіна Вогника, не носить. А коли долучає ще й магію Грифів, мало хто встоїть, щоб не впасти ниць. Ні, не навколішки — Анж цього не любить. Він прагне схилити морально, зламати переконання, волю.

Хор про все це розповів Дані детально і, здається, переконливо.

— Там таке місце, Дано... Воно магічне, і магія та недобра. Там в повазі ницість, фальш, злісна конкуренція, розбещеність. Гриф переселив у Темноград майже всіх люфаунів, створив такі умови, в яких вони почуваються комфортно, ...і поволі втрачають себе. Всі ходять ніби сонні, в'ялі, може, тому, що відвідують купу розважальних закладів.

Так, в його замку влаштовуються бали, театральні постановки, концерти. Там живе багато талановитих людей, не заперечую. Гриф приваблює митців різних напрямків.

Але у всьому є подвійне дно. Часто просто важко милуватися шедевром, і знати, як він створений. Там царює брехня.

Грифу приносить задоволення відшукувати чергову чисту душу, зачаровувати, а потім змінювати, підштовхувати на негідні вчинки, — і керувати. А в кінці викидати, як набридлу поламану іграшку. нещасну, повну ненависті до самої себе, або ж байдужості.

— Мені важко уявити Асю байдужою.

— О, так, Кішка спочатку була найкращою з ляльок Анжа, такою життєрадісною; вони здавалися прекрасною парою. Я навіть думав, що залишаться разом. Але ні.

— І як ти... зцілював ляльок?

— Закохував наново...

— В себе! — Очі Дани стали величезними, вона ображено засопіла і швидко сховала погляд під віями.

Хор схилив голову вбік.

«Гнівається? Ревнує? Та невже?!»

— ...в життя, Дано, в світ, — продовжив тепло.

— О, я помітила, яка Ася закохана в... життя, як обіймала... світ.

Хор потер щоку, до якої Ася притулялася, скажемо так, серцем. Час поголитися.

— Кхм... Ася просто вдячна мені.

— Яка чудова її вдячність, — Дана нервово і дуже швидко защипувала краєчки тіста, уважно заглядаючи в начинку.

— Всюди, навіть в тих же Сірих Горах, є місця сили, які відновлюють, заспокоюють і поглинають відчай. І у кожного є речі і справа, яка підтримає, придасть сенс життю. Головне, зуміти вчасно допомогти.

— Ася гарно малює...

— Так. А Веляна вигадує прекрасні сукні. А Зоріна — створює неймовірні зачіски... Декого Гриф потім навіть повернув в Темноград.

— Хочеш сказати, цю нову моду придумала Веляна? Ти впевнений, що її уява не залишилася хворою?

— На тобі лиш імітація її стилю. Ти не бачила справжніх суконь Велі. І добре, що не бачила, ...кхм.

Дана надовго задумалася. Напевно, перед її очима знову повстав дивний красень на камені. Потім кинула оцінювальний і підозрілий погляд на Хора. Хотіла дізнатися, як йому вдалося залишитися таким дужим, бадьорим. І самим собою.

— У Горах готують особливо модні і смачні страви, їхні назви мають закінчення «аша», — вірно зрозумів німе питання Хор. — Від них краще відмовлятися: крутитиметься голова, втрачатиметься контроль.

Хор з Анжем вперше скуштували той дурман у шістнадцять. Тоді ж трапився і перший інтимний досвід... Хор мотнув головою, відганяючи спогади.

— Є й інші, ті, які закінчуються на «ин». Гіркі, несмачні. Їх потрібно вміти їсти, не кривлячись. Вони тверезять.

— Гриф про це знає?

— Так, це одна з його милих ігор. Проте мало хто здатен куштувати гіркоту. В Сірих Горах просто на каменях з допомогою магії вирощується все, що завгодно: квіти, фрукти, овочі, там є ферми, є ставки.

З мінімальними зусиллями забезпечуються всі потреби жителів Темнограду. Тому на Луг горянам начхати. Однак все, що вирощується в Горах — без справжнього смаку і запаху. Тут навіть напівсуха айстра пахне краще, ніж найпишніша троянда там. Бо в Лузі все справжнє. Для королівської сім'ї готують з того, що зібрали, як податки з Великого Лугу.

Можливо, вплинула розмова про Темноград, але апетиту ввечері вже не було. Хор посипав землі Ромашки, і вона швидко з'явилася, однак трохи зла.

— Хоре, навіщо ти мене викликав? Я вже майже домовилася! Ще трішки, і впертий люфлор сказав би «так»!

— Не хвилюйтеся, Ромашко, я, навпаки, допоміг. Ваш люфлор погодиться швидше, коли перестанете на нього тиснути. Знаєте, я так скучив за вашим чаєм…

Ромашка подобріла, організувала чашки.

Знайомий запах і смак напою вмить перекрили згадки про Гори. До того ж люфлорка пригостила відмінним медом. І знову зникла, натякнувши, що працює ще й над тим, щоб добути для Хора обіцяний одяг.