Хор

Гриф вийшов в сад з Даною. Самілли якраз не було видно. Дана нервувала; в саду пахло швидше парфумами, ніж свіжістю квітів та листя.

Добре, що Анж мовчав. Струмок дзюркотів, вабив до себе. Дана кинула погляд на місточок.

— Гарний, так? Ходімо туди? — запропонував Анж.

Дана погодилась.

Однак ззаду по доріжці часто та лунко застукали чиїсь каблучки,  стихли неподалік. Дана оглянулась.

— Ваша величносте..., ваша величносте! — прикладала руку до грудей засапана Самілла.

— Що сталося, Самілло? — холодно запитав Гриф.

Вона не відповіла,  підбігла до Дани, схопила за руку, діловито відтягнула від Анжа. Дана зраділа, навіть поперед лялечки поспішила якомога далі. Її відштовхнули аж на клумбу кам'янки під один із сферично підстрижених кущів

— Ваша величносте, ваша Іскриця — я! — видала Самілла, тягнучи його до лавочки між валунами.

— Дано, — покликав тихо Хор.

— Так? — протягнула руку на звук голосу.

Тихий шурхіт, тепла долоня легенько стиснула руку, потім невидимий Хор обійняв за плечі.

— Ти? Іскриця? — перепитав роздратовано Анж Саміллу.

— Так! Я ваша Іскриця! —  лялька всілася на лавочку. — Котіть камінь!

— Ти  як? Тобі не заподіяли шкоди? – прошепотів Хор на вухо Дані.

— Я в нормі.

— Ми не могли до тебе добратись. Гриф захистив твої апартаменти магічною сіткою.

Його голос перекрив гуркіт каменю по алейці.  Занадто гучний, занадто швидкий. Дана стривожилась.

Самілла щасливо сміялася.

— Так! Я — Іскриця, я — богиня!

А Гриф був злим.

— Бух! — ударився камінь.

— Пах! — гримнув по команді феєрверк.

— А-а-а-а!!! — закричала лялька.

Хор тицьнув мішечок землі Едельвейс, Дана сховала його в кишеню. Небо раз за разом всівалось іскрами, Самілла все кричала.

І до Дани дійшло: то був крик болю!

"Дідько!" — вилаявся Хор.

Разом кинулись до лавочки,  відкотили кулю.  Самілла  верещала, тримала долоні над колінами,  немов тягнулась до них, щоб доторкнутись  і не сміла.  Дана задерла сукню.

Її ноги були поламані!

Хор, судячи по голосу, присів:

— Я зупиню кровотечу і знеболю, а ти поклич цілителя, швидко!

Дана кинулась до Грифа, однак він здавався неадекватним.

— ...І ти — не Іскриця, втямила? — кричав Саміллі, перебиваючи лопотіння феєрверка.

— Потрібен  цілитель! У  Самілли переломи!

— Бо вона — не Іскриця! — розвів руками Анж.

— Та як ви можете?!  —  у  Дани здали нерви. — Як можна бути таким безсердечним?!

— Так, я безсердечний! — крикнув Анж. —  Ми безсердечні до тих, кого не любимо! І ти безсердечна  до мене!

— Ви божевільний! — видихнула Дана і побігла по алейці. Там уже зібралися стривожені придворні.

Дана вгледіла Таніра.

— Таніре! Таніре, Саміллі потрібна допомога!

— Що сталося?

— Камінь поламав їй ноги! Хутчіше!

Однак цілитель не зрушив з місця.

— Його величність мені нічого не велів. Можливо, ви помиляєтеся.

Дана обвела поглядом присутніх. На всіх — маски жаху, страху і... байдужості до долі однієї з них. Ніхто не зрушив з місця. Дана побігла назад. Феєрверк все гримав, Гриф продовжував стояти під ліхтарем, зігнувши голову і слідкуючи за Даною. Самілла перейшла на  схлипування і стогони.

"Я сама допоможу Хору. Магія мусить повернутися, я мушу спробувати! О, Іскрице, допоможи!"

Вона, поспішила до поламаної вже в усіх сенсах ляльки, однак Гриф упіймав за руку, крутнув, притулив до себе.

— Пустіть мене! — скрикнула Дана.

В наступний момент Анж гучно ударився головою до стовпа ліхтаря.

Дану відпустили. Голова Анжа ще раз відкинулась назад, з носа бризнула кров, заляпала білосніжний камзол, одна ляпка зависла на білому пір'ї..

Ще удар — Анж зігнувся!

З Хора злетів капюшон. Тепер було видно, хто лупцює короля.

Кажани теж побачили.

Анж з несподіванки не опирався, навіть не намагався давати здачі.

— Хо-оре! Тікай! — крикнула Дана.

  Хор зупинився, оглянувся. Та було пізно: на нього  вже накинули сітку. Сітка тут же закам'яніла, не даючи поворухнутися й вихопити зброю.

Це було страшно.

— Я здав, що ди появишся.  —  засміявся Анж, витираючи кров. Танір кинувся до нього, однак Гриф відвів його рукою. — Ми чекали да  дебе, бачиш, приготувалися!! Обшукайде її свідлісдь Богдаду!

Дана теж чекала, що він це скаже, тому за мить до цього викинула мішечок з землею на клумбу ближче до кущів.

— Та як ви смієте? Саміллі потрібна допомога, а ви?! — кричала Дана, відбиваючись від Кажанів. Двоє тримали за руки, третій обшукував. Хор так і стояв, застигши  у неприродній позі.

Феєрверки стихли, залунала бадьора мелодія. Повз прошкутильгала, схлипуючи, Самілла, через червоний колір сукні навіть не видно, що вона закривавлена.

"Хор устиг зцілити!"

— От бачиде, дасправді нічого сдрашдого де сдалось! — сказав Анж, і, врешті, дозволив себе підлікувати.

Крізь натовп, що розступився, широким кроком  пройшов герцог Садовський, підняв ляльку на руки, поніс в палац. Кішка стояла серед притихлих люфаунів з непередаваним виразом обличчя. Теж мовчала.

Крізь знову щільні ряди спостерігачів пробивалась тендітна Грянка.

— А ну, забрали свої брудні лапи від її світлості! — ще здалеку кричала до Кажанів.

— Так, відпустіть її, — дозволив Гриф.

Дана кинулась до Хора. Але магії вистачило лише ущільнити нігті. Затвердла сітка не піддавалась. Дана розвернулась до Грифа.

— Відпустіть Сокола! скомандувала

— Ого, який тон! І що за це мені буде? — почав підходити Гриф.

— Дано, ні! — застогнав Хор.

— Я... Я...

— Ну? Що може запропонувати мені красива юна дівчина?

— Нічого, покидьку. Відпусти її, і я обіцяю, що не втечу! — процідив Хор.

— Я пропоную передбачення з Гримуара! — дзвінко сказала Дана. — Відпустіть Сокола,  і я чесно, слово в слово перекажу те, що прочитала!

Гриф зупинився за крок до Дани. Мовчав.

Пахло штучним ароматом саду,  парфумом Грифа і кров'ю. Карий погляд уже здавався спокійним і розсудливим.

— Відпустіть Хора. Тільки плащ з нього зніміть!

— Але, ваша величносте...

— Без "але", — Гриф навіть не повернув голови, не зводив очей з Дани. — Ця пташечка ще не раз сюди прилетить, встигнемо впіймати. А передбачення  послухати цікаво.

Люфауни підійшли ближче, безжально топчучи клумби.

— Так, я прилечу, не сумнівайся! І ти Дано, теж чекай на мене! — гукнув Хор уже згори.

— Її світлість Дано, Хоре, — мляво вигукнула Дільяна й  обурилась  до когось: — Що? Чому ти штовхаєшся?

Дана ледве стримала усмішку:  Хор на волі! І він віддав Кажанам не той плащ!

— Чекаємо на передбачення, — нагадав Гриф.

З вікон палацу линула тиха мелодія. 

    Коли мене високо здіймеш

   з коханим у польоті спільнім,

— проговорила Дана, закрила очі, —

      зазеленіє все навкруг,  

      відродиться Великий  Луг!

Вона бачила той політ з Хором. Бачила, як вони удвох падають, Великий Луг наближається, увесь стає таким буйним і квітучим, як райська смуга.

Усміхнулася, відкрила очі.

Люфауни дивилися на неї по- іншому. Одні задумливо, другі з надією.  А Гриф — із розрахунком.

З вечірньої темряви зробила крок Ліона.

— Її світлість Богдана віднині моя фрейліна. Не заперечуєте, ваша величносте?

Гриф відмер:

— Звісно, ні, мамо.

Оглянувся, погляд упав на бурий плащ в руках Кажана. Беззвучно вилаявся.

Дана усміхнулася.

"Не слід повертатися спиною до своїх підданих."

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.