У Ярка

У пабі пахло пивом, динями, печеною свининою. Хор повільно пройшовся між рядами столів. Його недовірливо та зацікавлено провели поглядами, але тікати ніхто й не думав. Ярко глянув на Хора, байдужо відвернувся, але знову хутко обдав повторним поглядом. Упізнав.

Хор попрямував до вільного стола в кутку, сів.

— Що пан бажають замовити? — підійшла висока подавальниця з гордо, аж погірдливо піднятою головою і кривою усмішкою на повних і червоних, мов вишня, губах. Голос звучав так, ніби актриса вуличного театру погано  вжилася в свою роль.

— Пива, — Хор намагався не опускати погляд нижче підборіддя.

Прислужниця фиркнула, похитала головою з боку вбік і віддалилася. Хор теж похитав головою, але менш виразно.

Підбіг Ярко, привітався, сів поряд.

Подавальниця граційно поставила два кухлі пива, не стукнула, не розлила.

Хор знову глянув лише в очі.

— Харатедо, принесіть, будьте ласкаві, найліпші наші страви. І обов'язково ту, нову... Холодець з півня, — голос Ярка звучав майже улесливо.  Харатеда зволіли повільно повернутися й рушити на кухню.

Хор скривився, грубувато смикнув за спідницю, і вона зупинилася, піднявши брови.

— Я не зрозумів, хто тут хазяїн, ви чи ваша Харатеда? Що за тон, Ярку?

Ярко всунув голову в плечі й промовчав.

— Харатедо, покажіть руки.

Прислужниця війнула свіжим квітковим запахом, протягнула білі долоні з довгими тонкими пальцями й акуратними рожевими нігтиками, зухвало покрутила ними.

— І це руки подавальниці? Ви розумієте, що вас одразу вичислять? А  постава, тон, зверхній погляд... Ярку, Харатеду — на город, на свинарник, — куди завгодно, поки не навчиться поводитися, як селянка! І не впадати в очі.

— В очі впадає не обличчя, а дещо інше. І не можу я виглядати затурканою селянкою! Та й не хочу! — фиркнула подавальниця.

— А від цього залежить твоє життя, Ед... Харатедо, і не лише твоє,  —  не без єхидства відрізав Хор і  зробив ковток пива.  Смачне.

— Можна звертатися просто  "Едо", — вставила Ромашка, котра уже принесла миски з печенею. —  Йди, я сама подам.

— І на цьому дякую, — буркнула  подавальниця, віддаляючись.

— Пане мисливцю, не гнівайтеся,  Еда і на кухні допомагала, страв он  стільки нових з її подачі появилося, відвідувачі до нас  потягнулися. І картоплю вибирала, і з хліва  вигрібала, все, як ви казали. Однак все одно цвіте і пахне, — розвів руками Ярко.

— І запах своїх рідкісних квіток нехай переб'є любистком чи ще чимось. Ромашко, чи мені вас учити?

— Не буду я на неї тиснути, Хоре. Вона ж може переметнутися до Грифа. Поки їй подобається, доти тут. Едельвейс завжди була норовливою.

— Добре, як знаєте. Хор втомлено  утер лице. — Але сьогодні я завітав не просто так:  у мене зустріч з однією людиною. Тримайте матінку Едельвейс якомога далі, той, хто скоро сюди підійде, з нею вже перетинався.

— Добре, щось придумаю, — пообіцяла Ромашка. Чоловік, що  зайшов у паб, затулив плечима світло. Не лише плечима, а й не схованими магічними крилами.  Гам одразу стих.

"Як знайомо! Аж скучив за такою реакцією."

Петрон зробив кілька кроків в цілковитій тиші, огледівся. Хор привабив його погляд порухом руки.

Герцог поволі підійшов, всівся за стіл.  Магічні крила за його спиною щезли,  відвідувачі теж.

До них знову підійшла Ромашка у своєму білому фартусі, запитала, що вельможний пан бажають.

Петрон попросив чистої води і щоб Ромашка  зникла.

— Може, все-таки щось замовите? Ви всіх відвідувачів нам сполохали!

Петрон кинув на стіл золотий і повторив:

— Просто води.

Ромашка з безсовісною гідністю забрала монету і пішла.

— Даремно ти так, хороший паб, смачне пиво, — зауважив Хор.

— Угу-угу, — Гриф кинув погляд на холодець.

"Трясця! Здогадався,  де Едель.  Недаремно зустріч тут назначив!"

— Кажи, що мав, — примружив очі й злегка усміхнувся колишній наставник.

— Допоможи розхитати Темні Гори. Розвіяти купол. Знищити Анжа.

— Нарешті! А я думав, коли ти це скажеш?

— ...І визволити Дану. Спершу Дану.

— Поки не закохалася в короля Грифа, — усміхнувся трохи ширше, але розуміюче  Петрон. — У нього ж рано чи пізно всі закохуються.

Хор не моргнув, дивлячись в очі герцога:

— А от наші почуття — не твоя справа.

— Ну, припустимо, в її коханні ти впевнений. Але вона може зв'язати себе словом. Зі мною уже зв'язала.

— Дідько!

— Не хвилюйся. Нічого поганого, навпаки. Вона попросила навчити її битися на мечах та фехтувати.

— Навчити! — Хор закрив лице руками. Тепер на Дану чекає те, що він проходив у свої чотирнадцять. — Совість маєш, учителю?

— Ти знаєш, — Петрон понюхав воду, потім випив.

— Так. Ти вчитимеш її до першої перемоги. Я переміг тебе в двадцять три.

— Ну то що ж. Але є гарна новина: вона навчатиметься не в Темних Горах, а в моєму палаці разом з графинею Ранковою. І ви бачитиметеся.

Можна вважати, Дана  врятована.

— А ваші з Грянкою почуття — не моя справа, — іронічно  зауважив. Якщо Петрон дивиться так, ніби все про нього знає, то й Хор може відповісти тим же. Однак герцог несподівано признався:

— Не ваші, а мої. Хоча ні, графиня  теж має до мене почуття. Вона мене боїться.

— А ти її не лякай. І Дану також, — Хор не погрожував, просто радив.

— Не буду! — заспокоїв Петрон і словом, і поглядом, та ще й ніби присадив Хора, як хлопчиська. Він допив усю воду, поставив кухоль на стіл.

— Добра вода, маєш рацію, гарне місце. І подавальниці тут теж гарні.

— О, я передам пані Ромашці твій комплімент. Старенька буде приємно здивована.

Петрон усміхнувся невластивою йому усмішкою. Доброю.

—  Бувай, Хоре. І дякую за Саміллу.

Хор чи не вперше за довгий час  зітхнув з полегшенням. Петрону вдається все, що задумав, його навіть Анж побоюється.

Однак  слід перевірити деякі підозри.

Матінка лежала в зеленій і високій,  попри ранню осінь, траві. Місцями біля самої землі, правда, стелилися її бруднувато — жовті, висохлі пасма,  погляд зачіплювався за перецвілі квітки поряд зі свіжими й досі квітучими на тих же стеблах; втім, квітучих було набагато більше; у луговому різнотрав'ї  літало  два метелики, вились солодкувато — п'янкі, трохи гіркі пахощі. Яскраве сонце, безхмарне небо створювали б ілюзію літа, якби недалеко не калатала по відрах картопля з -під рук дівчат, що гомоніли й пересміювались, і вітер зрідка не доносив  неблагородний запах дозрілих бульб.

Едельвейс не піднялася, навіть коли Хор зупинився поряд. Домоткане грубого шиття плаття селянки з чорно-червоним вишиванням ще контрастніше підкреслювало ніжність її шкіри.

"Красива, зараза."

І зухвала. Бачить його з-під вій, однак ігнорує!

— А скажіть мені, матінко, яку землю ви передали Дані?

Едель відкрила очі, сіла, підібгавши  босі ноги з п'ятками ніжнішими, ніж  у деяких гірських панянок.  Хор так і стояв.

— Звичайну землю, — безпечно закусила довгу травинку з мітелочкою.

— Звичайну, — Хор ледве стримував гнів. — А чому не рідну?

Матінка викинула травинку, підвелася, поправила  сукню. З викликом глянула в очі.

— Догадався, так? А з якої радості я мала появлятися там, де минулого разу обпеклася? Ти хоч знаєш, через що я пройшла?!

Хор згадав і її тіло, рани на ньому.

— От бачиш, навіть при згадці здригаєшся. А що відчувала я? Я мучилася, я  помирала, Хоре. І я ... я не можу  добровільно появитися в Темних Горах. Ліона тоді мене підставила! Вона могла б посипати землі не за стіною! Могла б, та не захотіла! Ненавиджу їх всіх! І я не мушу рятувати Дану. Я вже віддячила вам, і навіть більше! — вона замовкла, відвернулась.

Дівчата на городі затягнули журливу пісню.

— Це вже мова  не про Луг, а про одне дівчисько, в яке ти по вуха закоханий!

— І тобі її не шкода? Вона ж твоя вихованка! — Хор не зогледівся, коли перейшов на "ти".

— Одна з вихованок. Знаєш, скільки їх є і було?

Хор узяв себе в руки.

— Не знаю, Едель. Я розумію, що тобі зараз нелегко, ти  переховуєшся.  Сам в такій ситуації. Але знаю, що якщо нічого не робити, рано чи пізно не минути Темних Гір. Тебе вже одна людина впізнала. Щастя, що це друг. Чи не краще зіграти на випередження?

— Я подумаю, — мовила матінка і пішла.

До дівчачого співу доєднався її соковитий  голос, у пусте відро гучно калатнула картоплина, друга; третя його  перекинула.

Хор усміхнувся.

"Все одно допоможе, як треба буде, нікуди не дінеться."

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.