Храм Істини

— Якби ця ящірка так несподівано і страшно не роззявила пащу, залишилась би жива. Я просто хотів забрати плащ. — Хор протягнув руку за ще одним пиріжком.

— Якби ця ящірка залишилась жива, ти б зараз їв пиріжки не з м'ясом, а з яблуками. До речі, Ярко передав тобі ось це, — Ромашка  кинула кошіль, що дзенькнув монетами. — І обіцяв гарно заплатити за нову порцію делікатесу.

— Угу, матиму на увазі.

Дана теж їла пиріжок. На смак, немов курятина з грибами. Непогано.

Звіробій меланхолічно дивився, як на небі запалюються перші зорі.

Дана сьогодні почувалась краще, напевно, звикла до навантаження, до  запаху розпаленого на сонці піску. Хоча він так набрид: завівався в очі, забивався між пір'я.

Їм пощастило, що третя форма дозволяла пролітати над бурею, уникати зустрічі з піщаними зміями. А може, на настрій подіяв Ромашкин чай, або те, що Храм Істини вже зовсім близько. На ніч вирішили туди не йти, ночували неподалік самотньої гори. Дана з насолодою умилась, сховавшись за Ромашкину ширму, витерлась   вологими рушниками. Хм, та вона була готова заявити, що життя прекрасне!

Ромашка повернула Хору заштопаний плащ. Мало того, його знову прив'язали на наметі. От лише Роб все одно викликався чатувати всю ніч; тепер він сидів збоку, задумливий та сумний.

— Ми ж поставили гарний захист, Янчику, і прив'язали надійніше. Може, поспав би? — підсіла до нього Ромашка.

— Взагалі ваш Світоян просив називати його Робом, — кинув Хор, який переглядав зброю.

— Називати Яна Робом, це як тебе, Хоре, Соком.  Сокіл не є твоїм ім'ям!

— А Ромашка — вашим. То як же вас звуть насправді?

— Ха. Ха. Не скажу!

— Несправедливо.

— А де ви бачили справедливість? — озвався скептично Роб.

— Зате є сумління, — сказала Дана і спробувала повернутися до попередньої теми: — Світоян дуже гарне ім'я, звучить, як світло життя!

— Сумління? Світло життя? — Роб розсміявся, але не по-доброму, гірко. Ромашка стиснула губи й прикрила очі.

Дана зрозуміла, що сказала не те.

— Світло буває різним, я вже казав, Дано. Буває отруйним, убивчим!

— Але ж не твоє...

— А моє особливо!  Проклята вибірковість! Ти просто не знаєш, як це...

— Не кричи на Дану! — втрутився Хор. — взагалі кричати не варто. Погляньте туди.

— О Іскрице! — видала Ромашка. В темноті світились зелені очі тарантулів. Дуже багатьох тарантулів! А найближче — знайомі три з половиною ока. — Я задрапіровую намет!

Ромашка зашепотіла заклинання, закриваючи прохід наглухо. Аромат трав'яних стін уже не відчувався, видно, люфлорка і над цим попрацювала. За розміром намет теж став більшим, і, можна сказати, комфортнішим, повітря завше було свіжим. Але Дана заснула не одразу.

Як павук міг встигнути подолати ту відстань, що й Соколи? Який Храм Істини? Як їх зустріне? Чи має охоронців?

Снилось підземелля, Хор у білому, як Лебідь. Дана протягнула до нього руки, він узяв їх, і так добре стало, так затишно. А потім Хор пропав, на його місці з'явився Гриф. "Я не камінь, я Лебідь!" — казав, а очі його з карих стали синіми, як сапфіри у вінку статуї Іскриці. Дана злякалася і проснулась.

Вже світало; всі ще спали, навіть Звіробій, прихилившись до стіни.

Дана вийшла з намету. Холодно. Ніяк не звикне до різкого перепаду температур. Небо на сході наливалося світлим золотом з малиновими переливами. Тарантулів не було видно. Дана мерзлякувато обійняла себе за лікті.

— Все буде добре, я з тобою, — тихо сказав ззаду  Хор.

Вона усміхнулась, повернулась на голос, — і потонула в ніжності його очей, попала в обійми теплих сильних рук.

— Все буде добре, повір, — повторив Хор особливим, трохи тихішим голосом.

— Так, — видихнула в його сорочку, сіру, а не білу, як у сні. Хвильку помовчала, розслабившись і насолоджуючись моментом, тоді призналась:  —  Але мені тривожно.

— Гони тривоги.

— Не можу...

—  Тоді я допоможу, — Хор підняв її підборіддя і ...поцілував у губи! Ніжно, коротко. Відсторонився, заглянув в очі. Дана усміхнулась, сама потягнулась до його губ. Аж тоді Хор дав волю  пристрасті, яку до цього часу ховав та приборкував. Дана дозволяла цілувати себе,  підкорялась, насолоджувалась і благала всесвіт зупинити час. 

Що б там не відбувалося у світі, що б там не чекало попереду, не чатувало за барханами,  — ніщо уже не переймало, Соколиця відкрила для себе істину: вона створена ось для цього Сокола, а він — для неї! Не зваблива Кішка, а саме вона, Дана!

Над пустелею сходило велике золоте сонце.

Схилившись на плече Хора, Дана переводила дихання, вітала новий день, нову себе. "Тепер я не просто Соколиця, а Соколиця Сокола!"

Із-за скелі за поцілунком спостерігав Тарантул і його армія. Їх теж вітала.

— І признайтеся один одному в коханні! Признавайтеся багато разів, це так важливо! Ви не уявляєте, як це важливо... —  почули ззаду голос Звіробоя. Разом оглянулись, але він вже зник, ввійшовши в землю.

"Так, признайся, Хоре, скажи це!"

Він сказав. Говорив те,  що хотіла почути, так, як хотіла почути. Говорив щиро, коротко, але відчувала справжність і  чистоту його слів,  бажань; це немов роздмухувало ту іскру любові, що  світилась в серці, і перетворювало у вогонь, великий і прекрасний, такий, що вони з Хором, здавалось, сяяли на всю Пустку. 

Хор запитав, чи згодна стати його дружиною, чи згодна на спільний політ.

— Так, згодна! — не вагалась ні секунди.

— Все! Ти погодилась! Тепер ніяких Лебедів. Лише я, — сильніше обійняв її Хор.

"До чого він гарний, коли усміхається!"

— Тільки ти,  — Дана не могла відвести очей. 

Він знову її поцілував; цілувались доти, доки не почули красномовне кахикання.

— Перепрошую, молоді-гарячі, але у нас гості! Багато гостей.

Хор і Дана оглянулись.

До них повзли Тарантули. Перший, той, що триокий, був зовсім близько.

"Вітаємо спасителів Лугу на землях Храму Істини", — почула Дана його думку.

Оце так!

"Хто ви?" — запитала подумки, жестом показала Хору сховати мечі.

"Охоронці Храму. Ми вас проведемо. Небо небезпечне. Ворони. Я Ширш," — вказав на груди трилкий.

"Я Богдана, — повторила його жест. — Там Хор і Ромашка".

"Хор нас чує.  Закохані чують. Закохані сильні",  — кивнув головою Тарантул.

Храм Істини здавався  химерною прикрасою на величезному гребінці з рідкими зубцями-колонами, які колись стояли у воді, а тепер у суцільному піску там, де колись було річище.

Дана і Хор сиділи на спині Ширша, котрий повз до Храму Істини, непомітні з неба, бо майже не відрізнялись  забарвленням від свого павука. Ширш нічим не пахнув, мав ззаду ще чотири зеленавих ока; здавалось, він тримав під контролем все небо.  З  коротких рубаних фраз Дана дізналась, що його роду випала честь охороняти Храм Істини, стерегти до повернення Гримуара.  Павуки заснували Храм павутинням — від набігів Мишей, також Кажанів та Воронів, котрі останнім часом уже набридли своїм карканням і метушнею. Постійно літають над Храмом, сваряться, нервують; останнім часом убивають навіть звичайних пташок.

Всередині ж Храм безпечний і такий же гарний та цілий, як і раніше, бо крізь павутиння ще ніхто не проникав, та й  павуки можуть вбити всіх, навіть піщаних змій. Мишей в магічній формі, правда, не можуть.  Однак в павутинні застряють і Миші, тому давно вже оминають Храм.

Як могли підпори моста, навіть такі могутні, служити фундаментом справжнього  замку?

Тепер павутиння Тарантулів не приховувало контурів споруди, розміри якої просто вражали.

"Таке відчуття, що я цей Храм  вже  бачив, — піймала думку Хора. — Хоча не був тут точно."

Коли досягли тіні, що падала з найвищої вежі, Ширш пірнув у нору. Дана тулилася до Хора, бо така дорога була моторошнувата: нора вузька, темна, на голову постійно щось  сипалось,  пахло затхлою землею, в ніздрі забивався пил, пісок. 

А потім стало світліше. Ширш зробив кілька кроків, павук, що повз попереду, відхилив сітку з павутиння, — і  опинилися у світлому коридорі зі стрільчастими вікнами. Пустими, затягнутими павутиною, крізь яке просіювалося полуденне проміння. Тут теж панував запах всюдисущого піску, кругом гуляли протяги. Здавалося, що Храм і Пустеля — одне ціле. Пустка. Без богів, без води, без життя. Велична, сумна, красива Пустка у довгому очікуванні доленосних змін.

"Я  доставлю вас до Зали Знань на собі. Тут є пастки з павутиння. Про всяк випадок," — Ширш, котрий трохи вповільнив ходу, рушив далі.

Тарантул віз залами, сходами, кімнатами, його кігті лунко цокали по гладких, наче  відполірованих плитах  долівки з піщаними переметами де-не-де. Дана оглядалась навкруги. Неймовірна, неземна краса! Та як же інакше: цей Храм створили самі боги!

Храм Іскриці здавався прекрасним, але тепер бачила, що він був лише підробкою справжньої величі колишньої домівки богів.

Дана старанно запам'ятовувала повороти, сходи, розміщення залів. В одній із них Ширш зупинився.

"Зала Знань нагадує Холодну Вежу. А  та стіна — Зоряну Карту", —  почула думки Хора. Він спусився з павука, прийняв людську подобу.

Дана злетіла до нього, теж стала людиною. Було нестерпно жарко, вітер, що залітав в засновані павутинням вікна, не освіжав, лише здіймав пил та пісок.

— Буревій скопіював для Іскриці Гірський Замок, — тихо засміявся Хор. — Здається, я знаю, як тут все розташовано. Гримуар при тобі? Ходімо. — Його слова відбивались луною у високій залі.

На протилежній входу стіні була ще одна Карта, а по центру —  ніша з блискучим зеленим каменем.

 Дана поправила сумочку з книгою і подала руку Хору.

Разом підійшли до каменя. Він мав округлу форму, ідеальні грані мерехтіли, заворожували погляд.

— Це зелений діамант! — сказав Хор. — Дивно, що Гриф його досі не привласнив.

Дана розгорнула тканину, звільнила від неї Гримуар.

Поклала в нішу.

"Який епічний момент"! 

Чекала грому, блискавки та вітру, чекала зливи, що наповнить річку під мостом, — однак нічого не відбувалось!

— А ми все зробили правильно? —  розчаровано запитала в Хора. 

— Ні, ви все зробили неправильно! — пролунав зі входу в зал низький голос. Дана рвучко оглянулася, Хор миттю сховав її за спину, вихопив мечі.

Дана одразу впізнала власника голосу — такі не забуваються. Король Гриф власною персоною! Широкоплечий, весь в білому, камзол з хутряним коміром. Шия хижо зігнута вперед., голова нахилена вбік. Трохи збоку спиралась на стіну матінка Едельвейс, худа, з темними колами під очима, в червоному дранті. — Особливо ти, Хоре. І зараз теж чиниш неправильно: немає сенсу ховати від мене панянку Богдану. Я її пробачив і не ображу: вона просто виконувала накази Едель! З тобою буде окрема мова, — його голос став різким і владним. — Беріть книгу і йдіть сюди!

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Гальченко Сергій
24.10.2022 20:38
До частини "Храм Істини"
Спойлер!
Все неначе добре складалось, і тут таке. Хоча коли вони йшли разом з павуками з’явилось враження, що щось трапиться. Гадаю, що і у Ромашки є своя таємниця, яка розкриється у фіналі. Цікаво, як Хор та Дана врятуються.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Магда Май
    26.10.2022 13:32
    До частини "Храм Істини"
    Не знаю — не знаю, 🙂 Ромашка ще та штучка🤫. А щодо як врятуються ... Ну на цей раз не швидким бігом точно.))
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Марія Пітішкіна
    23.10.2022 21:58
    До частини "Храм Істини"
    Коментар видалено автором
    Марія Пітішкіна
    23.10.2022 12:04
    До частини "Храм Істини"
    Спойлер!
    Тут стільки всього відбувається, і прекрасне, і несподіване, і страшне, але я хочу сказати про Роба. У нього явно є якась сумна таємниця в минулому. От думаю, яка ж) Або нещасливе кохання, або служба у Грифа (невипадково ж той носить біле, а Робу не сподобалася згадка про світло).
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Магда Май
    23.10.2022 14:08
    До частини "Храм Істини"
    Спойлер!
    Здогадки трошки правильні, трошки ні. У цій історії у Роба своя роль, Ромашка недаремно його втягнула.)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше