Таверна Кота

Відірвалися знову, не знайшли їх Кажани Грифа.

Встигли добігти до ще одного  сховища пшениці, там і заночували. Ромашка знову повідомила селянам, де знайти відібране у них зерно, благо, воно прекрасно збереглося.

А далі — дорога по подиноких купках тонкої, припалої до потрісканої землі трави, вітри з перекотиполем, то спекотне сонце над головою, то нічна прохолода з запахом ромашки.

Дана здебільшого мовчала, зиркала з-під лоба. У Хора теж не було бажання читати їй нотації, проте все ж почав ту розмову, яку відкладав.

— Дано, ти мусиш навчитись літати.

— Проживу і без цього уміння, — провела рукою по напівсухому полині, що почав частіше траплятися  по дорозі.

— А якщо на тебе нападуть?

— А я усміхнуся. Усмішка — велика сила, вона змінює, робить добрішими... — Дана крутнулась, вредно примружила очі, зірвала сухе стебло, напевно, теж полину, лиш торішнього.

— Угу. Бачив я, як ти сама мало не в рот мишам залізла, бо  вони усміхались.  З'їли б тебе і подобріли.

Дана почала нервово м'яти і ламати зірвану рослину.

— Це ти розв'язуєш проблеми силою і смертями. А я ...я інакша. — Дрібні сірі кусочки летіли позад Дани, підхоплені вітром. —  Можна ж жити в мирі і любові.

— Матінка Едель навчила? — Хор поправив арбалет і сумку з Гримуаром: Дана все ж дозволила допомогти їй.

— Так!

— Хотів би я з нею побалакати.

— Так, звичайно, йди й балакай! Замість того, щоб нести Гримуар в Храм Істини!

— Молода-зелена, хочеш все й одразу... — вмішалась Ромашка, зітхнувши. До її несподіваних появ уже звикли, перестали здригатися. — Хор правий: Миші — мутовані монстри,  безжальні створіння. І це тільки скраю Пустки. А що жде вглибині? Нам потрібно підготуватись. На деякий час залишимось в Храмі Іскриці, його потужний магічний фон приховає все, навіть магію люфаунів. Дані можна буде повправлятись з переходом в магічну іпостась. А було б добре й в...

Хор кашлянув,  Ромашка замовкла. Не час заїкатись про третю форму, хоча ця здатність дуже допомогла б у подорожі Пусткою. Та й тепер, замість бігати по землі, Хор охоче політав  би в небі. Третя форма — тіло звичайної пташки, сокола; це доволі небезпечно, тому її й заборонили.

Люфлорка з'являлась, коли Хор з Даною починали сваритись, або ж навпаки, коли торкались одне одного. Якось Дані в око щось попало, чи то мушка, чи то пилинка. Хор, щоб вибрати,  безцеремонно задрав свою сорочку. Дана охнула, він зреагував, облишив свою і задрав її, щоб гостро скрученим чистим краєчком дістати чорну цятку, що плавала в сльозі біля нижньої повіки. Це було помилкою, бо одежинка була занадто  короткою, Дана зблиснула голим животом.  Думки в обох злетіли не туди, куди потрібно, однак дружно вдавали, що турбує лише почервоніле око з часто тремтячими віями.

А от Ромашка виникла тут як тут.

— Тікай, я сама, — грубувато відштовхнула Хора, і всім одразу стало легше.

Найближче місто зустріло гамором, запахом духм'яної випічки, сушених вишень на тих черепичних дахах, що менш похило накривали  сірі кам'яні будинки, ароматом слив і ранніх яблук; все це  чудесним чином одночасно збиралося на "райській смузі", як називали містяни слід від Гримуару. Мало того, у місті було людно через приїжджих: всі ринули за запасами.

— Пане, панночко, купіть вишень! — смикнув за полу білявий хлопчик в старенькому одязі. Хор здивувався, зазвичай його побоювались зачіпати.

Дана благально глянула на Хора, і він купив всю, навіть кошик. Тепер ніс і думав, де те все подіти.

— І куди ми йдемо? — Дана провела поглядом двох дівчат "без смаку".

Мода з Гір перекинулась  на місто і ще й мутувала: панянки обтискали тканиною не лиш животи, а й стегна, але шлярки ззаду були не такі об'ємні, як в замаскованої пані.

Дана прокоментувала це вголос, зиркнула на Хора, думала, він над нею посміється,. Однак Хор уважно вислухав і запитав, що ще запам'яталось про незнайомку. На жаль, Дана добавила лиш те, що жінка пахла особливим парфумом, запах описати не може, але при зустрічі впізнає.

— Те, що пані була в рукавичках і масці, ще й рятувало від опіків, — сказав він. — Матінка не лише обморозилась, Дано; це щастя, що ти не пошкодилась, адже ви перенеслись до Зоряної Карти за охоронну скляну стіну. Все відбулось дуже швидко, так?

— Так, — зітхнула Дана.

— За сяйвом ніші ховався ще один фосфорний мінерал, чорний, котрий тягнув магію з Гримуара і  передавав Карті. Вона не може існувати без магічного джерела. Гадаю, нам варто позволікати до тих пір, поки Карта не потухне.

Ззаду загуркотіло, Хор підхопив Дану за талію, підняв, крутнув, даючи дорогу підводі з кошиками фруктів і ягід. Капюшон з'їхав, коси, закладені на потилиці, розсипались по плечах, очі розкрились ширше. Світ навколо поплив, змазався, відійшов на другий план. Хор в одну мить  зрозумів сенс свого життя.  І до нестями захотілось цей сенс поцілувати. Здавалось, Дана теж цього чекала. Але світ нікуди не подівся, він жив, вирував, спостерігав, штовхався людськими ліктіми, давив кошиком, мочив бік раздавленими вишнями..

"Не час" — подумав. Вона прочитала його думки: достатньо доросла і догадлива. Мало того, йому на мить здалось, що і Дані подобалось бути в його руках. Однак це їй ніскільки не завадило б після поцілунку відвісити ляпаса. Хор перевів погляд з губ на очі і зрозумів, що вона й так радо б йому врізала: була розлючена. Через те, що не поцілував?

— Тобі потрібно стати дівчиною, — сказав хмуро, забираючи руки з талії.

— Я вже дівчина, взагалі-то,— огризнулась, поправила одяг.

— Дівчата ходять в платтях, — кивнув, щоб продовжувала йти далі.

— Таких, як на тих двох курочках? — Хода Дани змінилась, кроки стали розмашистими, вона вже йшла попереду, а не пленталась ззаду, озираючись на всі боки.

— Угу.

— Ні за що не одягну такий несмак!

— Куди ти дінешся. Мода — страшна річ.

— Побачимо.

  — Нам у таверну Місячного Кота, Це недалеко, — Хор знову підхопив її за талію, направив в потрібний бік.

Здається, він знає, куди подіти вишні.

На вивісці на фоні повного місяця зображений кіт в капелюсі, чоботях, з короткими мечами в двох руках-лапах.

Хор зайшов всередину і трохи розгубився:  розмальовані стіни, масивні дубові столи з такими ж масивними ж стільцями, ще й з   товстими різьбленими спинками; такі навряд чи зрушиш з місця.  Нова барна стійка. Вікна теж нові, з зеленавим різнобарвним склом, що створювало  особливе освітлення. Проте відвідувачів малувато. А як упізнають в ньому мисливця, стане ще менше.

А Левко не змінився, як завжди, стояв за барною стійкою в  шарфі навколо шиї і з довгим рудим волоссям, зав'язаним у хвіст. Побачивши Хора, кинувся назустріч:

— Хоре, друзяко, скільки літ, скільки зим!

— Та одненьке літо, і зима одна, наче б то, — Хор все одно обняв Левка.

Дана скромно відійшла, Хор стріпонувся, озирнувся за нею. Кіт це помітив.

— О, ти не сам! Познайом нас з прекрасною панянкою...

— Дана, Левко.

— Дуже приємно, — Левко направив на Дану світло-зелені невинні очі з величезними зіницями. Був страшенно милим.

— Не розтрачуй свої таланти даремно, на Дану твоя милота подіяла б, лиш якби ти був Лебедем і в білому одязі.

— А причім тут Лебідь? Ох, ці дівчата! Лебедів же давно не існує.  А я  є, я тут, і у мене завдяки одному секрету таке гладеньке волосся, ось погладь, —  притулився плечем до Дани, і вона  дивно охоче погладила перекинуте наперед волосся, ще й чарівно посміхнулась.

—   Дійсно гладеньке, я теж хочу знати твій секрет. Чим споліскуєш? 

Хору не сподобалось їхнє спілкування, бо прекрасно знав натуру кота.

— Ромашкою!  — зіронізував,  навис над Даною і навіть кинув тінь, благо, розташоване ззаду вікно дозволяло; Левко зрозумів натяк, відступив. Кілька відвідувачів втекло з таверни. Спрацювало і з Даною, вона відсмикнула руку, видно, і їй ромашковий аромат за ці дні в печінки в'ївся.

— Левку, розпорядись, будь ласка, приготувати  нам кімнату.

– Дві, — поправила Дана.

— Одну, — нахилив вбік голову Хор з вдавано невинним виглядом.

— Три! — задерла підборіддя Дана.

— На жаль, всі кімнати зайняті, в місті купа людей, всі кинулись до райської смуги. Але одну для вас знайду.

— З трьома ліжками, — попросив Хор.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.