Біля дверей

Дана вже пів години ждала біля зачинених дверей, які, на її думку, мали вести в підземелля. Храм Істини побудований на мосту, могутні колони якого входили в пісок. Уява Дани малювала щось подібне і тут,  вона наче бачила гвинтові сходи, що ведуть вниз, а там, внизу, мала б бути вода. Так, це гори, так, це неймовірно. Але ж і самі Темні Гори неймовірні! Хоча б озерце, хоча б струмок має бути!

І вона настояла на тому, щоб перевірити це, а Роб погодився.

Наразі вона його не бачила, лише чула, як він зрідка стиха посопував.

Поряд висіла картина в масивній позолоченій рамі з панянкою в червоній сукні з глибоким декольте, трохи далі — просторий хол. Однак ця частина палацу не була людною; лише один раз пролетіли, тихо шурхочучи крилами, Ворони в магічній формі. Світло магічних свічок при цьому навіть не колихнулося.

Дана перестала підпирати стіну, присіла.  Погляд упав на печатку Соколів. Приємна несподіванка: при перетворенні вона  залишилася в Дани, папери на Соколине Гніздо також були в сумці. Тепер потрібно вчасно втекти. Повернувшись з третьої форми, Дана мала при собі всі ритуальні речі, в тому числі меч і арбалет, тепер все це носила з собою, намагалася рухатися тихо, але не завжди вдавалося. Заплічна сумка теж важкувата: розніжилася вона  в Темних Горах.

Після того, як Дільяна вийшла, у бібліотеці стало зовсім пусто, однак ніч ніколи не була  найтихішою  порою в палаці, як не для читання, то для інших цілей сюди хтось міг завітати, тому Дана поспішила викликати Роба. І переконати його знайти місце сили, щоб магія повернулася остаточно. І ось, замість шукати шляхи для втечі, вони чекали невідомо чого.

Ну і дочекалися, але не того, на що сподівалися. В якийсь момент стулки великого стрільчастого вікна з грюкотом розлетілися, в хол ввірвався Петрон з чимось білим на руках. То біле п'яно вигукнуло щось голосом Анжа. Петрон пролетів через весь хол, поклав свою ношу на канапу.

— Не руш мене, Петроне, ненавиджу тебе, — хрипло промимрив Гриф.

— Тихо, твоя величносте! — гаркнув Петрон, і Анж  послухався, замовк.

Герцог потягнув за мотузку виклику прислужниць і сердито кинув:

— Забув, чому загинув твій батечко? Скажи правило номер вісім.

— Обминати Дім Кон Каші. — слухняно відповів король. — Але там була моя Дана, я цілував її червоні губки... Солодкі такі недоступні Данині губки...

Роб фиркнув, Дана зраділа, що він не бачить виразу її  обличчя, а вона — його.

— З тобою була не вона! — Петрон поправив королю одяг.

— Поки не вона! — Анж підняв палець, хотів підвестися, але упав назад.

— Невже ти, величносте, не бачив, з ким ти мало не кохався? Нагадаю, що Хора вже нема, а твої цілителі нікудишні. Дівчата пані Оноплі давно не юні, і вони не гідні тебе навіть під ілюзіями. Ти можеш вибрати будь-яку люфаунку зі свого оточення, кожна буде рада з тобою бути!

— Не хочу кожну... — Гриф підвівся на лікті, потів сів, схилив голову на руки. В тиші почулося калатання посуди; почулося ще задовго до того, як служниця  принесла тацю з їжею. Дана  бачила, як вона вправно поставила її на столик біля канапи й віддалилася зляканою, але повільною й пристойною ходою. Проте варто було лише зникнути  з очей вельможного панства, служниця перейшла на швидкий безшумний біг. У Дани склалося враження, що вона боялася тут навіть стін.

Петрон зачерпнув вилкою салату, доволі грубо засунув Анжу в рота; той виплюнув, мотнув головою.

Петрон повторив, притримавши підборіддя, і прослідкував, щоб король все проковтнув.

Аж тоді Анж став собою, сів нормально, помахом руки очистив брудний одяг, утер долонями лице.

— Чого тебе туди понесло? — спитав трохи м'якше Петрон, сів поряд.

Анж мовчав.

— Залиште Богдану, ваша величносте.

— Залишити? Для Хора? Ні. Дана не для нього! Вона для мене, — Гриф підвівся, пройшовся по килиму хижою ходою. — Я поки не чіпатиму її, ігноруватиму; хай помучиться без королівської милості, раз її не цінує. А потім Дана все одно  буде моя. Сама прибіжить.

— Віддай її мені. І я пробачу тобі всі борги.

"Нічого собі!"

Дана кинула погляд туди, де раніше сопів Роб, але там було підозріло тихо.

Анж засміявся, підійшов до герцога, зверхньо хлопнув  по плечі.

— Що, і тобі сподобалася? Потримав на руках, зазирнув в очі з відблисками тільки-тільки пробудженої магії — і серце з каменю розтануло? Готовий борги мені пробачити? Відкрию таємницю: у мене теж. Не віддам!

Гриф рвучко рушив по коридору. Це знову був  самовпевнений, жорсткий король, такий, що Дана мимоволі зіжалася.

— Що ти хочеш за неї?  — теж підвівся Петрон.

Гриф зупинився. Від герцога повіяло розважливістю, спокоєм. Дана зловила себе на тому, що сама починає переконуватися в тому, що краще назвати ціну, нащо ж Анжу дівчина, яка закохана в іншого? А жити без боргів так чудово, це ж вільна воля.

"Це також магія Грифів! Та ще й доволі потужна!"

— Я подумаю, — сказав Анж. І пішов.

Петрон беззвучно вилаявся, відростив крила й через мить зник у вікні, лише штори колихнулися.

А сяйво магічних свічок — ні. Ця несправжність роздратувала Дану. Але ще більше дратувало те, що про неї домовлялися, як про товар!

Дана кинула погляд на те місце, де недавно сиділи Анж з Петроном.

А їжі - то на таці поменшало.

— Робе! — вигукнула Дана пошепки. — Тут не можна нічого їсти!

— Чому? — захихотів Звіробій, скинув капюшон. Він уже вельми культурно куштував люж - ашу.

— Ти не чув про дурман Темних Гір?

— Вибач, — Роб приклав руку до грудей. — О, вибач, Богдано, прекрасна Соколице з ароматом пробудженої магії, з шовковою шкірою та глибокими очима, що зводять з розуму усіх, — він гірко засміявся, — крім мене.

Брови Звіробоя при цій поетичній тираді звелися вверх і докупи. Дана могла б подумати, що люфлор іронізує, якби він не хитнувся й не схопився за стіл.

"Дідько, і він захмелів! Ще цього не вистачало!"

Дана кинулася до таці, пошукала очима страву для відновлення  тверезості.

— ...Крім мене, бо я закохався в Асю! Знову закохався, знову в білявку! В білявку! Це страшно, Дано! Ти не уявляєш, що я уже накоїв... І що знову на мене чекає! За що, Іскрице?! — Роб перейшов на стогін. — А Ася наполягла сховати Зора у її спальні!

— І що? — Дана мимоволі співчувала Робу, але зовсім не розуміла його логіки. Вона скинула невидиму тканину, щоб Роб її побачив, набрала на вилку щось подібне до кор – ина, піднесла до його губ.

—  Я не буду їсти зі столового наряддя, яким годували Анжа, — відвів він  її руку, і звернувся до того, що його мучило: —  Там у спальні Асі лише одне ліжко...

— І що? Зор же тепер худющий та страшнючий, одні ребра й кості.

— Так, але Ася дивилася на нього з такою жалістю... І він просто линув до неї. Точно візьме до себе в ліжко! — Роб гнівно засопів носом, стиснув кулаки.

— З'їж оце, потім я тебе відпущу, підеш ляжеш між ними посередині. Ромашка завжди так робила, і Хор до мене не торкався, — пожартувала Дана.

І жарт спрацював! Роб слухняно з'їв гіркий салат.

— Угу. Тільки як утриматися, щоб не доторкнутися до, — він замріяно затримав дихання, — неї? Ні, це вище моїх сил!

"Ууу. Потрібно ще салату."

Дана похапцем піднесла йому ще одну порцію, він з'їв і наче й не помітив. А може й помітив, просто його красиве лице і так було нещасним далі нікуди. Зате хмільним уже не виглядав.

Дана була готова зітхнути з полегшенням, та по щоках війнуло знайомим холодом.

"Сюди йде королева!"

Миттю приклала палець до вуст, накинула артефакт невидимості, поправила Робу капюшон.

В хол увійшла Ліона.

Одна мить, всього лише одна мить запізнення — і все, їх би засікли! Дані здавалося, її серце калатало так гучно, що Ліона почує й озирнеться.

І вона озирнулася! Глянула прямо на Дану, пронизливо, строго. Дана перестала дихати; королева повільно відвернулася й пішла далі. Була в легкому сріблястому плащі з завитим, але недбало розпущеним  волоссям, в руках тримала кошика, накритого рушником. Вона   пропливла до зачинених дверей, протягнула руку до рами на картині, знайшла ключа. Почувся тихий скрип, двері відчинились і зачинились, сховавши королеву за собою.

— Ходімо за нею, — скомандувала Дана пошепки.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.