Кішка

Кіт виділив їм чепурненьку кімнату з мереживними фіранками, доволі простору, теж з малюнками на стінах, але виключно квітковими і світлими. Охоронець удвох з кремезною служницею з надмірним тупотом переносили ще одне ліжко.

Хор відкрив одне вікно, впустив свіжий вітер з кухонним гамором, брязкотом і запахом смаженого м'яса, від якого потекла слинка.  На другому вікні яскраво-рожевою плямою вбирала очі якась квітка, здається,  фуксія. Дана оглянулась, і, щоб не смітити на застеленій килимком підлозі, насипала дрібку землі у горщик; тут же з'явилась маленька ромашка, моментально виросла, перетворилась в бабцю. Бабця забалансувала на хисткій основі, гучно вдарилась головою до віконної рами; горщик перекинувся,  упав на підлогу. Ромашка теж. Деякий час вона так і залишалась лежати  зі здивованим поглядом, а потім Дана розсміялася.

— Не мали куди землі посипати? — розгнівалась люфлорка, підводячись.

— Перепрошую, Ромашко,  я ненавмисно, — кинулась  допомагати їй Дана. — Мені вас жаль, чесно  жаль, але й смішно так, що  стриматись не можу.

Ромашка поправила зелене плаття і легковажно кинула

— Нічого, я не забилась. Я принесла вам пиріжків!

— О ні, — застогнав Хор. — У мене від них вже в животі злиплось. Сьогодні я їстиму м'ясо!

— М'ясо буде на славу! Ася постарається; як почула, що ти є, не виходила з кухні, поки готували. Щось не помічав, щоб вона так догоджала комусь, крім тебе, Хоре.

— Тобі здається.

— Після того, як ти її врятував..

— ...вона відчуває вдячність.

Всі сиділи за окремим, відгородженим ширмою столом, пили хто квас, хто пиво. Левко накинув магічний захист, мав на це дозвіл з Гір, мало того, він приторговував приватністю. Ну і заодно приховував мисливця, щоб не лякати відвідувачів.

Хор коротко розказав Левкові про те, що сталось.

— Вам потрібна допомога Асі. Якщо ви переховуєтесь, вона підбере вам інший одяг і перекрасить волосся.  Моя племінниця непогано знається в моді.

Насправді почуття Асі переходили за межі дружніх, тому Хор чекав на її появу з легкою досадою. Раніше він безсумнівно скористався б вдячністю зціленої ляльки Грифа, чого гріха таїти, таке бувало.

Панна Онопля не в захваті, що асортимент дівчат в її домі ніяк не може ні збільшитись, ні омолодитись. В домі Кон Каші залишились ті, хто вже не може жити по іншому. Однак панна Она скрегоче зубами та мовчить, бо Хор пригрозив, що якщо бовкне лишнього, перестане лікувати її працівниць. І її саму. Бо краса красою, це одне. А здоров'я — інше.

— Це Ася тут порозмальовувала все. Правда, гарно? — розхвалював племінницю Кіт.

— Дуже, — сказала Дана. Малюнки дивні, асиметричні, з чарівною, особливою непропорційністю. Одразу видно особливий стиль. Ася талановита.  Однак  погляд зачепився за білого птаха зі злегка навислими повіками, підозріло схожого на недавнього незнайомця. Трохи завеликі блакитні, а не карі,  очі з толку не збивали, адже лебідь сидів на камінні. А це вже доказ, що він несправжній.

— Після повернення з Темних Гір Ася все малює, малює. Ну і хазяйнує, коли захоче, так. Бачиш, як все змінилось?

— А гроші де взяли? Навіть посуд новий.

Подавальниця якраз принесла тацю з мисками, доверху наповненими тушкованою капустою, картоплею і  горою довгожданого м'яса великими звабливими шматками.

— А хіба не ти..? Кхм...

Левко не договорив: до них ішла Ася.

Це ще треба вміти так іти: граційно, плавно, наче текти. І усміхатись: одному Хору, вітатись лише з ним; Ромашку і Дану окинула лише коротким зверхнім поглядом. Племінниця Левка мала біляве волосся, підрізане і завите по гірській моді, блідо - рожева сукня звабливо обтягувала живіт і відкривала очам красиві ніжки до колін, глибокий виріз демонстрував налиті груди рівно стільки, скільки дозволяла пристойність. 

— Хоре, рада тебе бачити, ти так змужнів. — Вона безцеремонно підійшла ззаду, обняла за плечі, погладила по голові, торкнувшись бюстом його щоки. Хор зиркнув на Дану: вона напружилась, надулась.. Аж тепер помітив, яка вона втомлена і запилена з дороги.

Стіл був розрахований на чотирьох, місця для Асі не було; проте Кішка, мило усміхаючись, зі скреготом, від якого пішли противні мурашки,  потягнула стілець від сусіднього стола. До Хора, звичайно. Стілець застряг за ніжку стільця Дани, але Соколиця вдала, що це її не стосується. Мила усмішка зникла з лиця Кішки, вона з силою штовхнула його вперед, проте Дана навіть не думала посуватись. Посунувся Хор;  Ася вдячно накрила білою долонькою  його засмаглу руку.

Ромашка кахикнула, однак Ася не зреагувала, навіть лікоть на стіл поклала, щоб закрити від Дани предмет свого захоплення.

— А я  наказала спекти пиріжків з твоїми вишнями,     по особливому рецепту, спеціально  для тебе сама ліпила, скоро будуть готові.

Соколиця, відсторонена, проігнорована, підтиснула кутики губ, ховаючи усмішку. Вона, на відміну від Ромашки, котра трималася, як справжня пані,  все обіймала  заплічну сумку з Гримуаром, трохи нагадуючи цим затуркану селючку, котра вчепилась в свої пожитки; навіть Левко, здається, втратив до неї інтерес. Він, поки всі їли, ввів Асю в курс справи.

Її очі зразу загорілись.

— Так-так... Завтра зранку я вами займуся. Мало того, я теж піду з вами, давно хотіла відвідати Храм Іскриці. Для тебе... Як тебе? Ах, Дана. Ім'я таке, наче врване. Для Дани маю кілька старих суконь, в грудях, ха-ха, прийдеться вшити, але нічого, Варця справиться; коси зробимо рудими, бо ти якась ніяка. А тебе, бабцю, пофарбую в каштановий, будеш, як молодуха.

М'який голос не пом'якшував відвертого нахабства, мало того, контрастно його підкреслював.

Дана і Ромашка перестали їсти.

— А для тебе, Хоре, маю відповідний одяг, якраз по розміру, чисто випадково. От повечеряємо і заходь на примірку.

— Дякую, як тебе... Асю, але  у мене для Хора теж є відповіднийий одяг, — трохи  хижо посміхнулась Ромашка. То як, Хоре, чий вибереш?

— Звичайно, ваш, Ромашко.

— О. О... І де ти його взяла? Молодий коханець випадково забув, ха-ха? Кажуть, в такому віці вельми тягне на молоденьких, хочеться ж наостанок пізнати всі відтінки кхм... одного боку життя. — Кішка склала губи нахабним бантиком, задоволена своїм жартом.

  Хору чомусь згадалось, з яким виразом обличчя кидався до Ромашки Ярко, коли її полонив кокон з пруття. У Ромашки дійсно є той, хто до неї небайдужий, тільки не  хтивість їх з'вязувала. Та й не його справа судити про чужі відносини. І не Асіна.

— Я була такою, як ти, Асю, а ти такою, як я, не була і не можеш знати які відтінки і чого турбують в моєму віці. — Ромашка підперла лоб рукою так, ніби заболіла голова. всім своїм виглядом показуючи, що швидше всього в її віці турбують всі відтінки болячок.

— Ромашко, з вами все гаразд? — стривожено подала голос Дана.

– Так, але... Хотілося б в кімнату, — люфлорка попробувала відсунути стілець, але не змогла, Хор кинувся допомагати, Дана теж.

— Може, вип'єте води?

— Ні, дякую.

Хор вирішив позлити Асю:

— Йти можете? Чи занести на руках?

— Дякую, Хоре, я сама.

Він все ж допоміг Дані і Ромашці, залишивши Кішку одну з якраз принесеними і покладеними на стіл  рум'яними пиріжками.

— Яка зухвала дівиця, яка неповага до мене і до мого віку! — дивувалась Ромашка в кімнаті. — Давно не зустрічала такого відношення.

— Ася хороша, — захистив Хор Кішку, — просто довго жила в Сірих Горах, привикла вважати всіх конкурентами і боротись за існування всіма способами. Там така атмосфера... Вам краще не знати. Вважайте, ви з іншого світу.  Я зцілив її, однак характер не виправився.

— І навряд чи зміг би, — скептично зітхнула Ромашка. — Лікуванням красунечок, котрі захворіли на зверхність, займається сама Іскриця.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.