Великий Луг

Кіт виділив їм на другому поверсі таверни чепурненьку кімнату з мереживними фіранками, доволі простору, теж з малюнками на стінах, але виключно квітковими і світлими. Охоронець удвох з кремезною служницею з надмірним тупотом переносили ще одне ліжко.

Хор відчинив вікно, впустив свіжий вітер з кухонним гамором, брязкотом і запахом смаженого м'яса, від якого потекла слинка. На другому вікні яскраво-рожевою плямою вбирала очі якась квітка, здається, фуксія. Дана оглянулася, і, щоб не смітити на застеленій килимком підлозі, насипала дрібку землі у горщик; в горщику з'явилася маленька ромашка, виросла, перетворилася в бабцю. Бабця забалансувала на хисткій основі, гучно вдарилася головою до віконної рами; горщик перекинувся, упав на підлогу. Ромашка теж. Деяку мить вона так і лежала зі здивованим поглядом. А потім Дана, що давилася сміхом, розсміялася вголос.

— Не мали куди землі посипати? — розгнівалася люфлорка, підводячись.

— Перепрошую, Ромашко, я ненавмисно, — Дана кинулася їй допомагати. — Мені вас жаль, чесно, жаль, але й смішно так, що стриматися не можу.

Ромашка поправила зелене плаття і легковажно кинула:

— Нічого, я не забилася. Я принесла вам пиріжків!

— О ні, — застогнав Хор. — У мене від них вже в животі злиплося. Сьогодні я їстиму м'ясо!

За годину всі сиділи за окремим, відгородженим ширмою столом, пили хто квас, хто пиво. Левко накинув магічний захист, мав на це дозвіл з Гір, мало того, Хор знав, що він приторговував приватністю. Ну і заодно приховав королівського мисливця, щоб не лякати відвідувачів таверни.

— М'ясо буде на славу! Ася постарається; як почула, що ти є, не виходила з кухні, поки готували. Щось не помічав, щоб вона так догоджала комусь, крім тебе, Хоре.

— Тобі здається.

— Після того, як ти її врятував..

— ...вона відчуває вдячність.

Хор, щоб змінити тему, коротко розказав про те, що сталося, але Левко знову заговорив про Асю.

— Вам потрібна її допомога. Якщо ви переховуєтесь, вона підбере інший одяг і перекрасить волосся. Моя племінниця непогано знається в моді.

Насправді почуття Асі переходили за межі дружніх, тому Хор чекав на її появу з легкою досадою. Раніше він безсумнівно скористався б вдячністю зціленої ляльки Грифа, чого гріха таїти, таке бувало.

— Це Ася тут порозмальовувала все. Правда, гарно? — розхвалював Кіт.

— Дуже, — сказала Дана. Малюнки дивні, асиметричні, з якоюсь чарівною непропорційністю. Одразу видно особливий стиль. Ася талановита. Однак погляд зачепився за зобоаження білого лебедя зі злегка навислими повіками, підозріло схожого на недавнього незнайомця. Трохи завеликі блакитні, а не карі очі з толку не збивали, адже птах сидів на дорогоцінному камінні. А це вже доказ, що він несправжній Лебідь. Король Гриф то, саме його зобразила Ася.

— Після повернення з Темнограду Ася все малює, малює. Ну і хазяйнує, коли захоче, так. Бачиш, як все змінилося?

— А гроші де взяли? Навіть посуд у вас новий.

Подавальниця якраз принесла тацю з мисками, доверху наповненими тушкованою капустою, картоплею і горою довгожданого м'яса великими шматками.

— А хіба не ти допоміг..? Кхм...

Левко не договорив: до них ішла Ася.

Це ще треба вміти так іти: граційно, плавно, наче текти. І усміхатися: одному Хору, вітатися лише з ним; Ромашку і Дану окинула лише коротким зверхнім поглядом. Племінниця Левка мала біляве волосся, підрізане і завите по гірській моді, блідо - рожева сукня звабливо обтягувала живіт і відкривала очам красиві ніжки до колін, глибокий виріз демонстрував налиті груди рівно стільки, скільки дозволяла пристойність.

— Хоре, рада тебе бачити, ти так змужнів! — Вона безцеремонно підійшла ззаду, обійняла за плечі, погладила по голові, торкнувшись бюстом його щоки. Хор зиркнув на Дану: вона напружилася, надулася. Аж тепер помітив, яка його Соколиця втомлена і запилена з дороги.

Стіл розрахований на чотирьох, місця для Асі не було; проте Кішка, мило усміхаючись, зі скреготом, від якого пішли противні мурашки, потягнула стілець від сусіднього стола.

До Хора, звичайно. Стілець Асі зачепився за Данин, але та вдала, що це її не стосується. Мила усмішка зникла з лиця Кішки, вона з силою штовхнула стілець уперед, проте ніхто навіть не думав посуватися.

Посунувся Хор; Ася вдячно накрила білою долонькою його засмаглу руку.

Ромашка кахикнула, однак Ася не зреагувала, навпаки, поклала на стіл лікоть, щоб закрити від Дани об'єкт свого захоплення.

— А я наказала спекти пиріжків з твоїми вишнями, за особливим рецептом, спеціально для тебе; сама ліпила, скоро будуть готові.

Соколиця, відсторонена, проігнорована, підтиснула кутики губ, ховаючи посмішку. Вона, на відміну від Ромашки, яка трималася, як справжня пані, все обіймала заплічну сумку з Гримуаром, трохи нагадуючи цим затуркану селючку, яка вчепилася в свої пожитки; навіть Левко, здається, втратив до неї інтерес. Він, поки всі їли, ввів Асю в курс справи.

Її очі зразу загорілися.

— Так-так... Завтра зранку я вами займуся. Мало того, я теж відправлюся у Храм Іскриці, давно хотіла. Для тебе... Як тебе? Ах, Дана. Ім'я таке, наче врване. Для Дани маю кілька старих суконь, в грудях, ха-ха, прийдеться вшити, але нічого, справлюся; коси зробимо рудими, бо ти якась ніяка. А тебе, бабцю, — звернулася до Ромашки, — пофарбую в каштановий, будеш, як молодуха.

М'який голос не пом'якшував відвертого нахабства, мало того, контрастно його підкреслював.

Дана і Ромашка перестали їсти.

— І для тебе, Хоре, маю відповідний одяг, якраз твого розміру, чисто випадково. От повечеряємо і заходь на примірку.

— Дякую, як тебе... Асю, але у мене для Хора теж є відповіднийий одяг, — хижо усміхнулася Ромашка. — То як, Хоре, чий вибереш?

— Звичайно, ваш, Ромашко.

— О. О... І де ти його взяла? Коханець випадково забув, ха-ха? Кажуть, в такому віці вельми тягне на молоденьких, хочеться ж наостанок пізнати всі відтінки кхм... одного боку життя. — Кішка склала губи нахабним бантиком, задоволена своїм жартом.

Хору згадалося, з яким виразом обличчя кидався до Ромашки Ярко, коли її полонив кокон з пруття. У люфлорки дійсно є той, хто до неї небайдужий, тільки не хтивість їх з'вязувала. Та й не його, Хора, справа судити про чужі відносини. І не Асіна.

— Я була такою, як ти, Асю, а ти такою, як я, не була і не можеш знати, які відтінки і чого турбують в моєму віці. — Ромашка підперла лоб, ніби заболіла голова, всім своїм виглядом показуючи, що швидше всього в її віці турбують всі відтінки болячок.

— Ромашко, з вами все гаразд? — стривожено подала голос Дана.

– Так, але... Хотілося б у свою кімнату, — люфлорка попробувала відсунути стілець, але не змогла, Хор кинувся допомагати, Дана теж.

— Може, вип'єте води?

— Ні, дякую.

Хор вирішив позлити Асю:

— Йти можете? Чи занести на руках?

— Дякую, Хоре, я сама.

Він все ж допоміг Дані і Ромашці, залишивши Кішку одну з якраз принесеними і покладеними на стіл рум'яними пиріжками.

— Яка зухвала дівиця, яка неповага до мене й до мого віку! — дивувалася Ромашка в кімнаті. — Давно не зустрічала такого відношення.

— Ася хороша, — захистив Хор Кішку, — просто довго жила в Темних Горах, привикла вважати всіх конкурентами і боротися за існування всіма способами. Там така атмосфера... Вам краще не знати. Вважайте, ви з іншого світу. Я зцілив її, однак характер не виправився.

— І навряд чи зміг би, — скептично зітхнула Ромашка. — Лікуванням красунечок, які захворіли на зверхність, займається сама Іскриця.