Моргни, якщо ти в заручниках

Обдумуючи вдіяне, Ґлок намагався відповісти собі на питання. Чи можна так жорстко вирішувати проблеми? Чи можна ставити на кон життя інших людей?

Він згадав свою першу сім'ю. Його дружина, Катерина, була відомим стенд-ап коміком. Вона щодня його смішила.

- Знаєш чим відрізняється діабет від дебету? - хитро посміхнулась вона. - Запущений діабет відбирає в тебе ноги, а дебет - гроші.

Ґлок дуже полюбляв чорний гумор, тому завжди щиро сміявся з цих жартів. Не всі розуміли її гумор. На сцені багато хто виходив з залу, але саме ця відданість справі і підкорила Ґлока у свій час.

- Я люблю тебе і нікому не віддам, - сказав він, щиро обіймаючи її.

Через чотири роки в них народилось двоє дітей. Син - Геракл, та дочка - Джорджія. Вони щасливо жили та раділи кожному дню. Найняли арабів, щоб побудувати собі дім. Все йшло, як треба.

Хоча, була одна, на перший погляд, не значна проблема. Ґлок був лудоманом. Кожну суботу він ходив в казино. Грав в покер, крутив однорукого бандита та робив ставки на рулетці. Іноді підіймав нормальні гроші для свого життя. Власне, на ці виграші й був побудований дім.

- Все ставлю на зеро, - хитро посміхнувся Ґлок.

- Я вас зрозумів, - кивнув одноокий круп'є.

Рулетка закрутилась. М'ячик обертався та підстрибував. Легенько дзвенів та поблискував. Передчуття дарувало Ґлокові великий виграш. Він вже в голові будував плани на здоровенний сімейний маєток.

- Двадцять один, чорне, - пролунало зі сторони.

Наче ніж ці слова увійшли у вухо Ґлока. Поразка. Багато, але можна було стерпіти. Він думав ще відігратись. Кілька додаткових спроб. Нічого не вийшло. Поразка.

- Окей, тоді покер, - відсунувся від стола Ґлок. - Моя вдача ще не вичерпана.

Вичерпана. За покерним столом він не тільки програв останні гроші, а ще й заробив борг у розмірі десяти тисяч доларів.

- Ну, в принципі, - заговорив круп'є, - в нас тут є операційна кімната і штатний хірург. Ми можемо вирізати вашу нирку і печінку.

- А одного органу не достатньо?

- Ні. Зараз органи переживають сильне здешевіння. Інфляція.

- Бляха...

Органи шкода було. Сильно. Ґлок не хотів лягати під ножа. Хоча, якби він тоді знав, до чого це призведе, то може й погодився б. Бо платити довелось набагато-набагато більше.

Повернувся додому він сумний, але з невеликою надією на те, що можна буде якось домовитись. Ґлок присів за кухонний стіл та впер погляд в скатертину.

- Що сталось, любий? - спитала Катерина.

- Трохи не пощастило. Нічого страшного, я все вирішу.

- Знаєш, що сказали колектори мужику, який програв мільйон?

Ґлок покрутив головою.

- Боже, ти давиш на хворе, - прошепотів він.

- Може ти сам себе застрелиш, бо в мене руки болять. Хах!

При інших обставинах він би зацінив цей жарт, але конкретно зараз йому було не смішно. Бо могло статись таке, що ця історія стала б його реальністю. Ґлок відвернувся та почав обдумувати, як йому повернути борг. Звичайне рішення проблеми в ці часи було - пограбування. Винести кілька кас і можна жити спокійно. Десять відсотків копам, щоб мовчали. Але Ґлоку не хотілось переступати через закон.

- Тобі не сподобався жарт? - спитала дружина.

- Нормальний. Я просто зараз не в гуморі.

Не в гуморі були й люди, які вже під'їзджали до дому Ґлока. Патрульна поліцейська машина зупинилась майже впритул до дверей. Четверо поліцейських вийшли з салону з гвинтівками в руках. Вони виглядали так, наче збирались брати наркопритон штурмом.

- Мені важко ходити, - заговорив один.

- Що сталось?

- Багато бабок в карманах. А ще на груди давлять також.

- Ти що, запхав їх під сорочку?

- Так, все не влізло в сумку.

Їм заплатили серйозні хабарі, щоб вони заїхали в кілька домів та постріляли боржників. Це зроблено, щоб не псувати репутацію казино. Для них авторитет був набагато важливіше ніж втрачені гроші. Ігровим бізнесом всього світу володів дехто, хто по документам значився як Степан Пушка. Але насправді це було вигадане ім'я. Насправді, цією людиною був М'ясокомбінат. І всі це знали.

Ґлок виглянув у вікно. Його серце швидко заколотилось.

- Люба, ховай дітей! В нас проблеми.

Двері вилетіли від потужного удару тараном. Копи заскочили всередину та направили зброю на сім'ю. Діти також вибігли в залу, коли почули шум. Катерина не встигла їх сховати.

Ґлок вийшов до поліцейських вперед та загородив собою близьких. Стволи вперлись йому в груди.

- Ну давайте, стріляйте в мене! Я готовий віддати сраний борг! Просто залиште моїх рідних, благаю!

Кулі розірвали його тулуб. Вони попрошивали наскрізь майже всі органи. Об'ємна кровотеча прийняла неймовірні масштаби. І всередині, і зовні. Кров розливалась, швидко збільшуючи калюжу під Ґлоком.

Захлинаючись в своїх муках на підлозі, він почув ще кілька автоматних черг. Поруч впала Катерина. Слідом попадали й діти, хоча цього Ґлок вже не побачив. Він не міг поворушити головою. Сталось те, чого він боявся більше всього. І сталось настільки швидко, що доля навіть не дала прийняти хоч якесь рішення. Все було вирішено за спиною, більш могутніми силами.

- Бачив, я стріляю як боженька, - розсміявся один коп.

- Ой, щось мені зле, - сказав другий.

Раптово ноги цього чоловіка підкосило і всим тілом він завалився на килим. Тяжко дихаючи, полісмен намагався піднятись, але нічого не виходило. Пролунав хруст кісток.

- Мужики, гроші дуже важучі... Вони зара...

Він не встиг договорити, бо тяжка маса купюр під його сорочкою розчавила грудну клітину. Хабар виявився занадто великим. Внутроші бідолахи перетворились в фарш. Це була моментальна смерть.

- Хуй з ним. Залишаємо все й валим. Нам ще в три хати заїхати треба.

- Так це ж твій брат, - хтось підмітив.

- Ну... більше в мене немає брата. Тікаємо.

Ґлок залишився сам в пустому домі, заповненому трупами. Його понівечене тіло само вже було на волосок від смерті. Він втратив половину власної крові. Лише сусіди, що чудом прийшли на допомогу, встигли визвати швидку. Ґлока врятували, його сім'ю - ні. Тепер він залишився з відчуттям провини та жахливими травмами. Життя вперше було зруйновано.

Пройшло ще п'ять років. Він поступово починав відходити від наслідків тієї рокової ночі. Старі травми загоювались, залишаючи на душі шрами у вигляді загрубівшого характеру.

Весь час Ґлок звинувачував себе. Ненавидів та з'їдав з середини. Щоб прийти в себе, йому довелось змінити місто, знайти нову роботу. Та... познайомитись з Серафімою. Ця дівчина було зовсім не такою як Катерина. Мовчазна та скромна. Але її піклування та доброта знову змогли розтопити його серце. Тепер Ґлок намагався максимально відгородити нові стосунки від зла, що постійно поруч.

Він активно тренувався, відмовився від цигарок та алкоголю, харчувався виключно по дієтах, щоб постійно тримати себе в формі.

Через рік в них народилась дочка - Маруся. А ще через шість - пішла в школу. Ґлок слідкував за тим, з ким вона спілкується, з ким спілкується дружина і з ким спілкується сам. Було дуже небезпечно заводити підозрілі знайомства.

- Любий, чому ти не дозволяєш Марусі приводити до дому друзів? - спитала Серафіма.

- Хто зна, що це за клоуни. А якщо вони наркомани?

- Ґлок, це просто діти.

Загалом, в його житті, на той момент, все стало нормально. Ніяких конфліктних ситуацій. Він навіть повірив, що це через те, що він взявся за себе та став краще. З одного боку, це була правда. Він справді став пильним та обережним, але навіть це не могло його застрахувати від небажаного вторгнення.

Одного спокійного весняного дня, Ґлок разом із сім'єю прогулювався в парку.

- Як думаєш, Серафімо, - почав він, - нам варто завести собаку?

- Ні в якому разі! - наполягла дружина. - Я терпіти не можу шерсть, розкидану по квартирі.

- Тату, бери бульдога, - сказала Маруся. - Хай в квартирі буде ще й слина зі шмарклями.

Ґлок посміхнувся.

- Я б з радістю, але в мами серце стане. Не треба її так лякати.

Пролунав свист колес. Прямо по траві, серед парку летів чорний автомобіль. Він нісся на швидкості триста кілометрів на годину. Кущі розлітались в різні боки від його напору. Двигун ревів, в салоні щось кричали та сміялись.

- Обережно! - крикнув Ґлок.

Він хотів відштовхнути дружину та дочку подалі від машини, але не встиг. Негідники гнали занадто швидко. Маруся одразу зникла під колесами. Серафіму ж перекинуло через капот та запустило в дерево. Вони померли за мить, навіть не встигнувши зрозуміти, що сталось.

Авто врізалось в дуба. Капот зам'яло всередину. П'яні водії повилазили з салону, гучно сміявшись.

- Я нічого не зрозумів! - заговорив один.

- Ти в щось врізався, довбень.

- Тю, а я думаю, чого це ми встали? А-ха-ха!

Ґлок підскочив до цього типа та врізав йому в обличчя.

- Ви вбили мою сім'ю, суки!

Один з чоловіків сунув руку в салон та витяг товсту пачку грошей.

- На, це тобі моральна компенсація.

- Мені нахуй не здались твої бабки, уйобок!

Водій невдоволено покрутив головою.

- Це бабки М'ясокомбіната. Від такого не відмовляються.

Ґлок хотів ще раз йому зарядити, як раптово пачка грошей влетіла йому в голову. Сильний удар ледь не звалив його з ніг. В очах проскочили іскри.

- Жри це бабло і завали єбало!

Чоловіки почали розлючено закидувати Ґлока пачками купюр. Один потужний удар зламав йому плече. Другий - влетів в ногу та вивернув коліно в зворотню сторону.

- Ні! Я вас повбиваю! Ні! - кричав Ґлок.

Його продовжували закидувати грошима. Одразу дві пачки влучили йому в щелепу та розбили її. Від сильного прильоту її розвернуло в бік. Покалічений Ґлок, весь в крові та пилюці, полетів в траву. Він з останніх сил старався встати та дати покидькам відсіч, але травми були занадто сильними.

Водій та його друг просто посміялись, сіли в чиюсь машину та поїхали геть. Ґлок знову залишився сам, розбитий. Знову втратив близьких людей. Але на цей раз, він вже не міг себе звинуватити. Тільки М'ясокомбінат та жахлива система, яку він створив породила цю ситуацію.

В цей момент, в черговий раз лежачи в крові, він усвідомив, що рано чи пізно йому вдасться набратись сил для удара у відповідь. І він не буде жаліти нікого на своєму шляху, як ніхто не жалів його. Ґлок готовий був піти на будь які жертви заради нової цілі. Але йому знадобилось ще десять років, щоб нарешті встати на шлях помсти.

Сидячи в домі Леонарда, він подивився на свої збиті кулаки та посміхнувся. Настав час відплати.