Моргни, якщо ти в заручниках

Ще одне специфічне завдання було видано Рудому. Він був спеціалістом по незаконних схемах у археологічних розкопках, тому його задачею було вбити професора палеонтології із докторською ступінню - Трона Бена. Він займався перетворенням живих студентів на кістки та видавав їх за культурну спадщину країни. Майже всі музеї були заповнені скелетами невинно вбитих молодих людей. Справжній маніяк, якого покриває вся кафедра. І сам М'ясокомбінат.

Влучне питання: для чого це все? Причина була проста. Трон Бен був батьком прем'єр-міністра, який має прямий зв'язок із М'ясокомбінатом. Для нього, процес покривання батька ручного політика було важілем впливу на парламент. Треба було його обламати.

Для цього Рудий поїхав в університет Розкопок Мертвих Людей. Приймальна комісія подивилась на підроблені документи Рудого та висунула свій вердикт:

- Залу... Не підходите ви нам, коротше. Сотня судимостей. Ніхера собі.

Рудий протер пальцем документ.

- Та то просто грязюка. Там намальований нуль.

- Все одно, - покрутив головою приймальник, - ти мені не подобаєшся. Я професійний профайлер. По обличчю можу побачити клятого негідника. Твоя мамка - шльондра, а батько у в'язниці працює півнем у бугра.

В цей момент Рудий задумався, що треба було попросити майстра зробити таке обличчя, щоб профайлери бачили в ньому солідного бізнесмена. А так, важкувато витворяти обманні схеми.

- Ну, і добре, - посміхнувся Рудий. - Не візьмете, значить не візьмете. Можна тоді хоч зустрітись і поговорити із професором Троном Беном?

- Навіщо він тобі?

- Я його фанат. Люблю кістки людей.

Співрозмовник пристально подивився на Рудого. Погляд був настільки гострим, що здавалось, наче він прорізає маску. На щастя, це було не так.

- Гаразд. З ним можна поговорити. Він любить фанатів, навіть якщо вони жалюгідні сволоти. Можеш зустріти його в двадцятому кабінеті.

Рудий радісно пішов в сторону цього кабінету. Він не переймався через небезпеку, бо тримав в кишені автомат. Його пальто було прошите довжелезними кишенями у формі зброї, якраз на такий випадок. Охоронець на вході не зміг нічого нащупати, так як в нього були паралізовані руки.

Перед тим як зайти всередину, Рудий притулив голову до дверей, щоб підслухати, що за розмови там можуть бути. Судячи по голосам, Трон Бен говорив зі своєю студенткою.

- Ходімо в комору, я покажу вам дещо цікаве, - сказав професор.

- А що там? - спитала студентка.

- Гарні штуки.

- Навіщо вам болгарка?

- Люблю пиляти різні речі. Дрова, папір, стіну, ЖИВИХ ЛЮДЕЙ, меблі, вату, хліб.

Студентка засміялась.

- А ви смішний.

- Тобі подобається, коли алмазний диск крутиться і торкається твоєї шиї, поки в тебе заплющені очі?

- Ну...

Двері різко відчинилися. Рудий зрозумів, що не можна більше продовжувати цю розмову. Дівчина була у справжній небезпеці.

- Доброго дня! Я ваш фанат, можна подивитись на кістки?

- Ти не схожий на студента, - нахмурився Трон.

- Я колишній ваш студент. Вчився тут п'ять років тому.

Професор почухав потилицю. Він намагався згадати гостя. Всі, хто вчився в нього п'ять років тому вже лежали в музеях у вигляді скелетів із підписом "неандертальці". Тому візит Рудого збивав його з пантелику.

- В тебе незнайоме обличчя, - сказав професор.

- Героїнова залежність спаплюжила мене, - сумно сказав Рудий.

- О-о-о, я також люблю його. Краще ніж сім'я.

Спостерігаючи за цим нудним діалогом, студентка почала позіхати. Зрозумівши, що зустрічі з болгаркою не буде, вона пішла геть. Рудому вдалось її врятувати. В цей момент він витяг із пальто автомат та притулив до грудей професора

- Вам привіт від Ґлока Пістолса!

Трон зрозумів, що зараз його застрелять. Він не міг цього допустити. Добре знаючись на анатомії, спритний професор схопився за ствол автомата та насадив себе на нього. Дуло пройшло його тіло наскрізь в місці, де немає органів. Якби Рудий встиг вистрілити, кулі могли б поцілити куди завгодно.

- Що це за трюк? - вражено посміхнувся Рудий.

- Тобі таке знати вже запізно.

Трон схопив його за голову та вдарив нею об стіну. Поки супротивник був нейтралізований, треба було тікати. Професор зробив пару кроків та замітив, що в нього кровотеча. Вся підлога та штани були залиті червоною рідиною. Жахливий прорахунок. Щоб зупинити втрату крові, Трон засунув в своє тіло болгарку, використовуючи її як пробку. Ситуація потребувала швидких мір.

Рудий, крізь біль, розплющив очі та побачив, як вбивця поліз у вікно. Схоже було, що він зібрався втекти по пожежній драбині. Руки вчепились в металеву перекладину. Трон поліз вниз. Це був п'ятий поверх. Не смертельно, хоча, залежить від падіння.

Підвівшись на ноги, Рудий побіг до вікна. Професор швидко спускався по драбині, не підіймаючи голову.

- Я на десять кроків попереду! - крикнув Трон.

Рудий опустив погляд і побачив, що дріт від болгарки був дуже довгий. Ьільше двадцяти метрів. І другий кінець був ще у вікні. Він схопився за нього та встромив його в розетку. Болгарка в грудях професора завелась та почала різати його з серпня. Кров розліталась фонтаном.

Потім Рудий відкрутив болти, якими драбина кріпилась до стіни і бідний скалічений Трон Бен полетів на асфальт разом з нею. Падіння було болючим, але він вижив. Драбина аж зігнулась від удару. Підіймаючись з землі, професор прошепотів:

- Не дарма я займаюсь зарядками зранку.

Не можна було дати йому втекти. Рудий вистрибнув з вікна та спустився на землю, використовуючи пальто як парашут. Насправді, він не збирався відразу вбивати Трона. Йому треба було його лише трохи покалічити. Це все для того, щоб зв'язатись із його сином, прем'єр-міністром.

- Дзвони своєму сину, покидьок! - схопив професора за комір Рудий.

- Я не боюсь тебе.

Кулак розбив йому губу.

- Гаразд, тепер я боюсь тебе.

Трон Бен витяг з кишені телефон та набрав номер сина. Гудки було довгі, наче вічні, але по ту сторону взяли слухавку. Рідний голос заговорив з батьком.

- Чому ти дзвониш, старий хуй?! М'ясокомбінат терпить тебе тільки тому, що ти мій батько і мені не можна псувати репутацію через твоє існування чи твою смерть.

- Ну так мене як раз хочуть вбити, - сказав батько.

- Куди ти вже вліз?

Професор нервово проковтнув слину. Тривога охопила його.

- Скажи йому, - почав Рудий, - що ти хочеш зустрітись із ним на закинутому стадіоні. Дуже важлива розмова.

- Ти чув, синку, що сказав цей підар?

В телефоні засопіли. Це був явний символ невдоволення.

- Окей. На стадіоні, так на стадіоні.

Син професора міг приготувати там пастку. Рудий це добре розумів, але в будь-якому випадку поїхав би туди. Він запхав Трона у конопляний мішок та потягнув до місця зустрічі. Цей стадіон був важливою частиною плану. Всі дороги сходились саме там.

Йдучи по дорозі, Рудий замітив у небі дивний літак. В нього диміло крило.

- Хах, щось Марнесса дебело там розігралась.

На жаль, стадіон був міцно закритий. Товсті двері були заварені сталевою решіткою. Час ще не настав. Рудий присів під стінкою та подивився на наручний годинник. Так, прийшов він зарано.

Під'їхав лімузин. Із салону вийшов прем'єр-міністр та двоє накачаних охоронців а чорних окулярах.

- Де мій йобнутий батько? - спитав міністр.

Рудий вказав пальцем на мішок.

- Він живий?

- Наполовину.

- Чого тобі треба?

- Пішли всередину. Мені є, що тобі показати.

Міністр схрестив руки та подивився на двері, в очікуванні. Кілька секунд вони всі мовчки стояли.

- Чому ми стоїмо? - спитав міністр.

- Так треба двері розпиляти, - відповів Рудий.

- Так ти ж нас сюди привів. Що за лайно?

- Я не знаю, як сюди зайти.

- Чому ти мені мізки їбеш?

Міністр схопився за решітку та почав її трясти. Марно, вона конкретно приварена. Охоронці посміялись зі свого слабкого боса та допомогли йому. Вони розламали решітку наче вона була з вермішелі. Дорога звільнилась.

- Ходімо. Зараз ви все побачите, - сказав Рудий та повів їх за собою з мішком на плечі.

Разом вони дійшли до центра футбольного поля. Навколо було пусто.

- І що тут повинно бути? - вже сердито спитав міністр.

В цей момент пролунав потужний гуркіт. Він підняв очі та побачив, що на нього падає літак. Потім почувся стукіт копит. На поле вискочили десятки людей в масках на конях. За ними гнались три танки. За лічені секунди пустий стадіон перетворився в місце жорстокої бійні.