Моргни, якщо ти в заручниках

Перша "G" просочилась в інтернет. Люди побачили, що Ґлок продовжує свою боротьбу, але поки що не сприймали це достатньо серйозно. На це і йшов розрахунок. Треба було ще знищити кілька злачних місць, на яких будується імперія М'ясокомбіната. Для оптимізації цього процесу було вирішено розділитись.

Марнессі випало завдання: знайти та самотужки проникнути в незаконне транспортування людських оранів через авіацію. Всі авіалінії кріїни були замішані у схемі, де кілька літаків кожен день перевозили людські органи без документації, без звітності та навіть не відмічаючи їх на радарах. Тіньова економіка.

Але з чого почати? Завдання дуже непросте. Щоб натрапити на правильний слід Марнесса таємно покликала на побачення свого колишнього чоловіка Григорія. Він вже більше двадцяти років працює в авіації.

Марнесса чекала його сидячи в ресторані. Перука та грим ховали її справжню особистість, але вона заздалегідь попередила про це Григорія. Вона не боялась, що він її здасть в поліцію, бо він тупий.

Григорій, кульгаючи, зайшов в ресторан. Його тулуб був неймовірно худим, майже пласким. Все через те, що він продав всі свої органи. Балон із киснем та насосом був прикріплений до його спини.

- Виглядаєш кепсько, - підмітила Марнесса.

- У мене було дуже багато боргів, - сказав Григорій, сідаючи за стіл.

- Ти знаєш, чому я з тобою зустрілась?

Григорій посміхунвся.

- Бо ти все ще кохаєш мене.

- Ну звичайно ж ні. Такий невдаха мені не потрібен.

- Бляха! А я вже з хати наркоманів повиганяв!

Засмучений чоловік витяг з кишені телефон та набрав якийсь номер. Він зателефонував тим самим "жильцям".

- Мужики, повертайтесь назад. Об'єднання сім'ї відміняється. Не забудьте взяти пару кілограмів крека. Хочу сьогодні дебело застирчати.

- Давай перейдемо до справи, - відволікла його Марнесса.

Григорій кинув на неї розлючний погляд.

- Ну й чого тобі треба, суко йобана?! Ніякої вдячності до нашого шлюбу!

- Ти працюєш на авіакомпанію "Самогубство в небі за ваші гроші". Як мені потрапити в таємний відділ, там де ти продав свої нікчемні органи?

- І що мені за це буде? - насупився Григорій.

Марнесса поклала на стіл товстенну пачку грошей.

- Не переживай, любий. Я знаю, який ти жмотяра.

- Хм... добре, - кивнув Григорій. - Я все розкажу.

Він все розповів. Чесно, з купою важливих подробиць і нюансів. Продажна істота. На останок він навіть пропонував купити половину його мозку, але Марнесса відмовилась. Інформації було достатньо.

Після цього невеличкого побачення, вона відправилась до аеропорту. Це було помпезна велитенська будівля. Такий масштаб вона мала саме через нелегальні транспортування органів. Цей бізнес займав 90 відсотків заробітку компанії. А перевезення живих та цілих людей - лише 10. Незаконна торгівля набагато прибутковіша. Це знали навіть малюки.

Марнесса заїхала всередину. На вході її зустріли охоронці.

- Пані, вам допомогти?

- Так. Я... продавала нещодавно тут свій хребет. Мені сказали, що сьогодні віддадуть гроші.

Охоронці переглянулись. Їх обличчя покрились холодним потом.

- Тихіше, жіночко! Вслух такого казати не потрібно, будь ласка. Ми вас зараз відвеземо, куди треба, тільки не треба казати нічого про наші... маленькі угоди.

Її покотили в окремий кабінет. Марнесса вже була готова до шантажу та жорстких переговорів, але ще не здогадувалась, що її вже розкусили. Як тільки вона заїхала в кабінет, їй на голову відразу накинули мішок та кілька разів гепнули по ребрах.

- Ти не продавала нам свого хребта, пизда кончена! - того, хто кричав на весь кабінет було не видно, але по його голосу, що ледь не рветься, було ясно, що він дуже злий.

Ще кілька разів він вдарив Марнессу по спині битою.

- Блядська тварина! Думаєш, можна нас найобувать?! На таких, як ти я сру з хмарочоса. Йобані бідняки, вам оце тільки б обкрадати нас, чесних бізнесменів!

- Що нам з нею робити? - спитав охоронець.

- Тягніть її в літак. Там у нас буде більше відверта розмова. Її хоче побачити наш бос.

Не знімаючи мішка з голови, Марнессу покотили в невідомому напрямку. Через пасажирський місток, судячи з усього, її затягли у великий приватний літак. Зустріч з їх босом - це те, що й було їй потрібно. Марнесса хитро посміхнулась.

Загуділи двигуни. Підлога затряслась. Судячи з усього, літак пішов на зліт. Марнессу завели в темну кімнату та зняли мішок з голови. Перед нею, за широким дубовим столом сидів чоловік в ковбойському капелюсі. Він вдягав чорні шкіряні перчатки.

- Стерильність понад усе, - сказав він. - Зараз в мене почнеться трапеза. Я хочу зберегти чистоту.

- Ти тут головний? - нахабно спитала Марнесса.

- Так. Мене звуть Маркіз де Сосна. Я керую цим бізнесом вже десять років. Багато таких вискочок, як ти, попадались мені в руки. До вас ніяк не дійде, ми тут надовго і будемо доїти суспільство досуха.

Маркіз дістав ніж, задрав сорочку та розпоров собі живіт. Кров полилась йому на ноги.

- Ти знаєш, що таке Уроборос? - спокійно спитав він. - Змій, що поїдає сам себе.

Бос витягнув свої кишки та почав пхати в рота. Відкусивши шматок, він продовжив:

- Один з найстарішних символів людської культури. Ніхто не знає його точного походження.

Він відкусив ще шматок, гучно плямкаючи.

- Це символ переродження, циклу вічного життя. І я, як Уроборос, поїдаю сам себе, щоб жити вічно. Розумієш?

- Та ти їбанутий наглухо! - вжалась в крісло Марнесса. - Слухай, мене не цікавлять твої збочення. Я просто прийшла тебе вбити.

Маркіз гучно розсміявся, ледь не поперхнувшись. Ці слова прозвучали занадто абсурдно, враховуючи положення дівчини.

- Я так розумію, - сказав він, - мій друг Мішель напевно сильно гепнув тебе по голові. Те що ти кажеш - це просто сміхота.

- Ні. В мене до тебе посляння від Ґлока Пістолса.

Почувши це ім'я, Маркіз різко затих. Його замазані власними внутрощами руки напружились. Очі грізно прищурились.

- М'ясокомбінат до нього добереться. Ваша затія із цими буковками "G" не дасть ніяких плодів. Ці ваші ігри він навіть не сприймає всерйоз.

Маркіз повернувся до дверей та крикнув:

- Мішель, викинь її нахуй! За борт!

В кабніет зайшов той крикливий чоловік, що гамселив Марнессу в аеропорту. Він був худощавим та блідим.

- Ну все, допизділась, лярво. Зараз ти зрозумієш, що так робити було не слід.

Мішель схопив каляску та покотив Марнессу до дверей. Літак був вже на висоті більше п'яти кілометрів. Так ці люди й розбирались зі своїми ворогами - просто викидали їх із літака. Марнесса не боялась смерті, бо все це, що відбувалось було частиною плану.

Тоненька рука Мішеля схопилась за ручку та відкрила двері. Потужний потік вітру розпахнув їх навстіж. В цей момент, Марнесса схопила його за ногу та штовхнула назовні.

- Ні! Мене так просто не наїбеш! - посміхнувся Мішель.

- Ага, звичайно, - спокійно відповіла Марнесса.

Вона вихопила в нього зі штанів пістолет на вистрілила в живіт. Мішель схопився за дірку та опустив голову. Цього він точно не очікував. Вітер висосав його за борт та потягнув до крила літака. Труп чоловіка заволокло в двигун. Стався вибух. Судно почало перевертати на бік. Щоб не вивалитись самій, Марнесса хутко зачинила двері.

Потім вона поїхала до кабіни. Два пілоти навіть не звернули увагу на поломку одного з двигунів та нахил літака.

- Слухай, - заговорив один, - потримай поки штурвал, я хочу подрочити.

- Може я зроблю це своєю рукою, капітане, - посміхнувся другий пілот. - Я лівша. Можна не відволікатись від польоту.

В цю мить до них заїхала Марнесса з пістолетом в руках.

- Так, мужики, - звирнулась до них вона, - хапайтесь обидва за свої кляті штурвали та тягніть літак вниз. Треба хутко врізатись в землю.

- Що?! Ти збожеволіла?!

Марнесса вистрілила в спину другому пілоту. Живим залишився лише капітан.

- Роби, що я кажу і тоді в тебе буде шанс вижити.

- Літак розіб'ється, сучко?! Як я виживу!

- Буде жорстка посадка.

Капітан схопився міцно за свій штурвал та потягнув літак вниз. До землі. Раптово об дах кабіни щось вдарилось. На скло заліз невідомий чоловік в чорному костюмі. Він десантувався десь зверху. Все справді рухалось по плану.