Моргни, якщо ти в заручниках

Гітлер 2 опинився в дуже небезпечному положенні. Шквал куль пролітав над головою. Смерть була в лічених міліметрах. Абсолютна ненависть охопила Гітлера 2. Він допускав, що Ґлок може виявитись підсадним копом, але не думав, що він буде настільки агресивним та шустрим.

- Я розірву тебе на клапті! - крикнув Гітлер 2.

Ґлок зорієнтувався на голос та опустив потік куль нижче. Мертві скінхеди розлетілись на шматки. Заляпаний кров'ю Гітлер 2 перекотився під машину. Під час війни, він заробляв гроші партизанськими нальотами на африканські поселення. Саме там він і натренував власну спритність. Вбити його було непростою задачєю.

Коли в мінігані закінчились кулі, Ґлок просто викинув його та підняв з землі інший. Стрілянина продовжилася. Патрони можна було не економити. Головне, щоб всі цілі перетворились в покійників.

Спітніла від тревоги рука Гітлера 2 несподівано нащупала каналізаційний люк. Не вагаючись, він проштовхнув ліктями кришку вниз та полетів головою в отвір. Падати довелось на твердий бетон. Спина аж стрельнула від удару.

Гітлер 2 закрихтів. Він підвівся на ноги та озирнувся. Навколо було темно. В кармані лежала пачка сірників та пляшка із соляркою. Гітлер 2 мокнув сірник в горючу рідину та підпалив. Дебеле полум'я миттєво освітило підземну околицю.

- Хто тут? - спитав Гітлер 2.

Серед купи людських силуетів він почав поступово розглядати негрів, арабів, євреїв та азіатів. Це все були вимушені мігранти, що переховувались від поліції. Як тільки вони побачили мужика із гігантською свастикою на все обличчя, з їх вуст вирвалось тільки:

- Що за хуйня?!

- Пиздимо його!

Розлючений натовп накинувся на здорованя та прийнявся сильно його молотити. Гітлеру 2 довелось відбиватися відразу від двадцяти кулаків. Всі удари заблокувати неможливо. Багато з них влучали в голову, торс, кінцівки. Гітлер 2 давав міцної здачи. Його опоненти відлітали назад, але їх натиск був занадто жорстким. Вони повалили його на підлогу та конкретно привалили. І без того тяжке дихання скінхеда ледь не зупинилось від натиску.

- Стоп! Припиніть!

- Нізащо! - верещав натовп.

- Я здаюсь! Не вбивайте мене!

Що ж, насправді, попри всю скажену лють, ці люди були добрими та співчутливими. Не могли вони так жорстоко вбити незнайомця. Всім треба давати другий шанс.

В той момент, на поверхні Ґлок та його друзі виклали тіла скінхедів літерою "G". Поряд з трупами лягла записка:"Я Ґлок Пістолс. На мене був здійснений наклеп. Місто я не знищував. Якщо ви не забули, то я мисливець на М'ясокомбіната. Ви можете поки й далі вірити брехні з телевізора, але я постраюсь виправити свою репутацію перед вами. Крок за кроком, я буду відновлювати нашу довіру. Все це дуже важливо, якщо ми хочемо знищити реального злодія".

Вже через п'ятнадцять хвилин місце стрілянини було оточене десятками поліцейських. Офіцер підняв записку з землі та просунув її агенту Блокбастеру.

- Що ви думаєте про ці слова?

- Наїбалово. Він хоче запудрити людям мізки. Вдруге. Цього не можна допустити. Ця сволота буде покарана.

В каналізації, тим часом, було не солодко. Одній конкретній людині. Гітлера 2 прив'язали до бетонного стовба. Він опустив голову вниз. Крапельки поту сипались на підлогу.

- Що ж... відчуваю, я добре влип, - сказав він.

- Правильно ти відчуваєш, - підійшов до нього лідер мігрантів.

- Я не каюсь. Мої погляди для мене важливіше. Сильна ідеологія - це те, що відрізняє мене від вас, йобаних тварин.

Лідер саркастично кивнув головою. Це був трохи сутулий старенький чоловік із сивою бородою. Він привів всих цих людей сюди, подалі від репресивного апарату своєї країни. М'ясокомбінат там накрутив такої корупції, що місцева влада стоїть буквально на грані повної анархії.

- Я чув, що Ґлок Пістолс розшукує тебе, - сказав старий. - Що мене стримує, щоб віддати тебе йому?

- Цей покидьок вбив всіх моїх друзів. Він заслуговує на смерть більше ніж я.

- Я так не думаю.

Двоє чоловіків із розпеченими сталевими прутами йшли до Гітлера 2. Вони виглядали дуже злими. Їх обличчя видавали в них сильне бажання скалічити зв'язаного.

- А-ну відійди, Самсоне, - сказав один з чоловіків. - Я хочу залишити на ньому тавро.

Самсон, лідер мігрантів, притримав його рукою.

- Ми не такі, як цей виродок. Я не хочу скочувати нас до катувань.

- Пішли ви всі нахуй! - сплюнув на них Гітлер 2. - Мені все одно, що ви там збираєтесь робити. Тільки підійдіть до мене - я вас на шматки порву.

Міцний ляпас прилетів йому в щоку. Тату свастики хвилями здійнялось від удару. Долоня Самсона була доволі сильною.

- Щоб менше пиздів, - сказав Самсон. - Хоч я й праведна людина, але таких як ти треба іноді ставити на місце.

Вони залишили Гітлера 2 далі зв'язаним. Відпускати його було дуже небезпечно, вбивати - жорстоко, а віддавати поліції - безглуздо. Хоч вони й ворогують, але він зміг би знайти зв'язки, щоб вибратись на волю. Це означало б, що Гітлер 2 повернувся сюди та помстився б кожному з цих людей.

Ґлок та його команда зняли дорогі кімнати в готелі під вигаданими іменами. Маски все ще були їм потрібні. Зібравшись в одному приміщенні, вони обговорювали подальші дії та що робити із Гітлером 2. Він залишався реальною проблемою. План із впровадженням до лав скінхедів спрацював на дев'яносто відсотків. Лише цей негідник став поперек горла.

- Може він десь там втонув в каналізації? - спитав Рудий.

- Такого бика й руками втопити важко, - відповів Ґлок. - Він точно живий та бажає моєї смерті.

- Якщо це правда, то рано чи пізно він об'явиться.

- Так... але треба його якось виманити.

В розмову втрутилась Марнесса.

- Ну що ж, ніхто не казав, що буде просто.

Розібратись із Гітлером 2 треба було обов'язково. Це сильний ворог, який тягарем повис над Ґлоком. Чим більше ворогів, тим складніше рухатись до М'ясокомбіната. Дуже важливо, щоб шлях був розчищений. Але Ґлок не здогадувався, в якому положенні знаходився його "ворог".

Мучаючись від голоду в полоні, Гітлер 2 дрімав, заплющивши очі. В приміщенні стояв телевізор. Вухо полоненого зачепилось за ім'я Ґлока. Він відразу прокинувся. Йшов репортаж, в якому розповідалось, що Ґлок Пістолс саме в цей момент спалює лігво скінхедів. Поліція вже рухалась туди.

- Ні! - раптово закричав Гітлер 2. - Там важливі документи! Він не може на це піти! Я його знищу!

Із тіні вийшов Самсон.

- Це кара прийшла за тобою.

- Гей?! Пам'ятаєш, ти казав, що збираєшся віддати мене Ґлоку? Зроби це! Старий, бляха, зроби це! Я готовий прямо зараз здохнути від його рук.

- Дешева маніпуляція. Я на це не поведусь.

Гітлер 2 неймовірно розлютився. Він напружив свої руки, щоб вивільнитись але трос був надзвичайно міцним. М'язи роздувались від тиску. Зчіпивши зуби, здоровань ломився вперед. Стовб покрився тріщинами. Він ось-ось повинен був розвалитись. Гітлер 2 ще сильніше потягнувся вперед і вузол на його руках відірвав йому обидва зап'ястя. Долоні впали на підлогу, розслабивши кулаки.

Кукси рук фонтанами закровоточили. Гітлер 2 вчепився зубами в плече Самсона та вирвав шматок м'яса.

- Я всіх вас повбиваю!

Хтось із мігрантів витяг гвинтівку. Далі вже було не до балачок. Куля поцілила скінхеду в груди. Кров заляпала стіну. Гітлер 2 зігнувся на одне коліно. Він не міг дозволити Ґлоку знищити всю його спадщину. Він повинен був будь якою ціною зупинити його. Витрачати час та сили на мігрантів було зараз нерозумно.

Підлога заскрипіла під ногами. Гітлер 2 побіг вперед. Він розштовхував всіх, хто стояв на його шляху. Він нісся наче вітер, збиваючи все. В голові були лише думки про порятунок. Але не себе. Порятунок того, що навіть важливіше за його мертвих друзів. Сотні блокнотів із тисячами записів. Все це горіло прямо зараз.

Гітлер 2 вискочив на вулицю. Він біг в порваному одязі, із обірваними руками, розливаючи на асфальт кров. Тотальний гнів застелив його розум. Він клюнув на приманку Ґлока. План спрацював.

Ґлок стояв із двома каністрами в руках та дивився на живописне полум'я. Посмішка окриляла його обличчя. В цей момент потужний удар влетів йому в потилицю.

- Ти руйнуєш моє життя! Навіщо?! Я хотів повернути білій расі те, чого вона завжди заслуговувала? На чиїй ти стороні, уйобок?!

- На своїй, - сказав Ґлок та вистрілив Гітлеру 2 в лоба.

Куля пройшла на вілит але не вбила його. Він обхопив обрубками своїх рук Ґлока та почав щосили стискати. Могутні мускули ледь не переломили бідолаху навпіл. Такого він не очікував. Ґлок приставив супротивнику пістолет прямо в око та вистрілив. Потім ще раз. І ще раз.

Кулі кришили голову Гітлера 2, перетворюючи її на кашу, але він не збирався помирати. Його хватка була сталевою. Щоб врешті-решт завалити цього бичару, Ґлоку довелось рівною лінією стріляти йому в шию. Одна дірка за другою, поступово відрізаючи голову від тулуба. На це витратилось кілька обойм, але голова Гітлера 2 все ж відірвалась.

Тіло його ослабло та впало на землю. З ним покінчено. Це була невелика перемога, але Ґлок добився того, чого він хотів. Хоча, не замітно для себе, в додаток, ще й запустив механізм, про який навіть не підозрював, але який повинен був змінити все.