Моргни, якщо ти в заручниках

Йшли роки. М'ясокомбінат зник зі світу. Без нього Мародери розформувались. Їх анархічний устрій просто не міг підтримувати життєздатним це об'єднання. Саме через це їх швидко поглинули інші угрупування. В регіонах, де вони тримали владу, суспільство з нуля почало відбудовувати цивілізацію, створювати закони та суспільні інститути. Занадто великих руйнувань там все застало.

З людьми Самсона було набагато краще. Він із самого початку будував свою громаду як інструмент взаємодопомоги. Іноді це коштувало жорстких рішень, але його люди не вступали у війну, вони весь час витримували нейтралітет, маючи при собі зброю. Саме через цю цілісність, їм вдалось швидко відновити нормальний устрій. Більше того, так як вони не зазнавали суттєвих втрат, їм вдалось без проблем захопити всі ті анархічні регіони, що залишились горіти після Ґлока та М'ясокомбіната.

Це провокувало нові збройні конфлікти, але їх масштаб був вже занадто малим, щоб спричинити якісь серйозні руйнування, тому вони доволі швидко припинялись.

Цивілізації довелось багато речей створювати заново, наче їх ніколи й не було. Раніше подібні катастрофи просто не являли себе світу .

Йшли десятиріччя. Леонард повів людей освоювати спустошені війною землі, в які через довгий час почала повертатись природа. Це був неймовірно складний процесс. Налагодити економіку та постачання ресурсів в ці регіони виявилось в десять разів складніше, ніж якби людство було в своєму колишньому стані. Оптимізувати суспільні процеси в умовах фактично постапокаліпсису стало задачею надзвичайного характеру.

Але під впливом змін, навіть Соломон вийшов зі свого аскетичного житла у світ. Він почав вливати свій капітал в ті рідкі банківські структури та комерційні організації, щоб трохи розворушити економіку.

Біла Чайка вижила та продовжила довгий час самостійно ростила дочок, доки не зустрілась із Леонардом. Вони одружились, хоча цей союз здебільшого був виключно прагматичним рішенням. Леонарду не хотілось жити на самоті.

Марнесса вирішила, що не хоче займатись жодними керівничими процесами та сконцентрувалась на вихованні сина Романа. Хоча Самсон активно вмовляв її приєднатись до нього.

Коли Роман виріс, то став журналістом. Він витратив більше року на вивчення історії війни Ополченців і Мародерів. Навіть захистив дипломну роботу по цій темі. Він знав, що Бенджамін та Ґлок залишились живими, тому сильно захотів зустрітись із обома. Вони вважались одними із найнебезпечніших людей у світі, але це притягувало його ще більше.

Потім до Романа дійшла новина, яка похитнула його плани. Бенджаміна Стейта знайшли. Всі ці роки він ховався далеко на півночі та працював під вигаданим ім'ям на взуттєвій фабриці. Але обставини його раптової появи були похмурими для Романа. Бенджамін навковтався пігулок та помер від сильного передозування.

На щастя, Ґлок Пістолс все ще був живим. Його утримували в психіатричній лікарні під суворим наглядом. Звичайних людей туди ніколи не пускали, але через знайомих матері, Роману вдалось отримати дозвіл.

Їхав до лікарні він знервовано. Його долоні пітніли, а по спині ходив холод. Суперечки щодо оцінки Ґлока не затихали до сих пір. Хоч він вже давно відрізаний від суспільства, само воно невтомно його обговорювало. Багато хто його проклинав, хтось казав, що він врятував світ від тиранії, інші просили його смерті.

І це також було загадкою для багатьох. Роман часто питав у матері, чому вона не дала Ґлоку померти. Останні двадцять п'ять років він жив наче в пеклі, будучи недієздатним інвалідом. Колись давно Марнесса казала, що просто хотіла, щоб її друг вижив, але коли побачила, в що перетворилось його життя, то поступово її відповіді змінювались на менш конкретні. Вона сама заплуталась. Коли Роман став вже дорослим, матір вже казала, що сама не розуміла, навіщо прирекла Ґлока на вічні страждання.

Машина зупинилась. Одразу чотири озброєних охоронця провели Романа до закритої сталевими дверима кімнати.

- Заходити не можна, - сказав охоронець. - Можеш заглянути через віконце. Також можеш спробувати заговорити, але всього п'ять хвилин. Не більше.

- Я зрозумів, дякую.

Роман обережно відкрив віконце та заглянув всередину. Там було темно. Під стіною сидів сивий чоловік в гамівній сорочці. В нього не було половини обличчя, він виглядав наче монстр. Ґлок не рухався. Мовчки дивився в підлогу.

- А він взагалі розмовляє? - спитав Роман.

- Останні десять років, ні. Принаймні, ніхто не чув від нього жодних звуків.

- Боже мій, повірити не можу, що це Герой Землі.

- Часто "Герої Землі" так і виглядають.

Погляд Романа намагався роздивитись в Ґлокові щось. Щось живе, щось сильне. Якусь із тих речей, які колись давно характеризували його. Але нічого такого більше не залишилось. Ґлок виглядав наче мумія.

З коридору почулись чиїсь кроки. Роман озирнувся і побачив, що з-за спин охоронців вийшов сам Самсон Елемарт. Про нього казали, що він був єдиним, хто навідував Ґлока кожен місяць.

- Що, хлопці, в нас новий гість?

- Син Марнесси.

- Ого, а ти добре вимахав.

Самсон встав поруч із Романом та заглянув у палату. Для нього це була звична картина. Цього дня було все те сами, що й останні десять років.

- Що ти думаєш, синку? - спитав Самсон.

- Дивлячись на вас двох, я думаю, ви більше виглядаєте як Герой Землі. Все ж завдяки вам ми зараз спокійно живемо.

Самсон засміявся.

- Ну знаєш... насправді, просто я не рвався бруднити руки. Я реально допомагав всім, кому міг, але... без звіриної люті цього божевільного, мені б не вдалось нормально жити в світі М'ясокомбіната. Якби не Ґлок, більшість із нас були б мертвими.

- Так, і якби не він, багато хто б не помер.

Самсон поклав йому руку на плече. Він прекрасно розумів цього хлопця, але ще він знав, через що всім людям тоді доводилось проходити і які рішення приймати.

- Насправді, я боягуз, - сказав Самсон. - Хоч я старався вчиняти правильно, без жертв купи людей, мені б не вдалось стати тим, хто я є. Іноді хтось повинен поставити себе під приціл, щоб інші могли жити далі. Можливо це звучить жорстко, але я не збираюсь читати моралі. Я просто коментую ту реальність, в якій жив.

- Ви хочете сказати, що Ґлок - мученик?

На це питання Самсон відповів не відразу. Він знову поглянув на Ґлока. На його страшний спотворений вигляд, на пустий мертвий погляд.

- Я б таке слово не обрав. Власне кажучи, світ він би не врятував. Він і не хотів його рятувати. Ґлок Пістолс лише хотів покарати єдиного ворога, який зруйнував його життя. Він хотів помсти. Чесно кажучи, ми просто використали його. Його бездумна рішучість стала інструментом. Він відправляв сотні людей на смерть. Я багато разів міг допомогти йому в боротьбі, але свідомо цього не робив. Не відправив жодного бійця. Я дав їм з М'ясокомбінатом знищити один одного, щоб прийти на руїни і почати будувати новий світ. В якомусь сенсі, ми перетворили Ґлока в гарматне м'ясо, щоб врятуватись. Після цього, як ти думаєш, його можна назвати "мучеником", після всіх його вчинків? Можливо, але не для мене. Це слово має дуже позитивний сенс, як для людини, що використала ядерну зброю.

Ґлок добре чув їхню розмову, але за довгі роки самотності вже перестав розрізняти слова. Для нього все це було просто набором звуків. Він втратив себе. Заплатив дуже велику ціну заради своєї помсти. Зруйнував старий світ, але так і не став ні героєм, ні злодієм. Доля заточила його в лещатах сумнівів, взамін давши змогу всім іншим розпочати нове життя.